В яких випадках суд касаційної інстанції може ухвалити нове рішення у справі?

Відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦПК суд касаційної інстанції ухвалює рішення у разі скасування судових рішень і ухвалення нового або зміни рішення.

Тобто, зазначене повноваження касаційна інстанція вправі реалізувати, якщо обставини справи встановлені повністю і правильно, у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, проте допущена помилка у застосуванні норм матеріального права.

Саме в такій правовій конструкції була викладена аналогічна ст. 340 ЦПК 1963 р. і її слід було перенести в новий ЦПК.

Порушення чи неправильне застосування судами норм процесуального права при розгляді справи не є підставою для ухвалення нового рішення чи зміни рішення. Такі порушення є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд в порядку, визначеному ст. 338 ЦПК.

Касаційна скарга подана на рішення суду першої інстанції і судове рішення суду апеляційної інстанції. При розгляді скарги встановлені безумовні підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції. Чи вправі суд касаційної інстанції скасувати судове рішення апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, якщо воно є законним?

Не вправі. Частиною 1 ст. 338 ЦПК вичерпно перелічено 6 підстав, за якими судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Відповідно до ч. З ст. 338 ЦПК якщо порушення закону, зазначені в частині першій цієї статті, було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційнимсудом або одночасно допущено апеляційним судом після скасування судових рішень, справа передається на новий розгляд суду першої інстанції. У разі допущення цих порушень лише апеляційним судом справа передається на новий апеляційний розгляд.

При цьому немає значення, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, оскільки апеляційним судом порушені основні, базові принципи цивільного процесуального права, засадничі положення цивільного процесу. Ці положення права призвані гарантувати реалізацію принципів цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 ЦПКрішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду — суддями, які розглядали справу. Така ж процедура діє і в суді апеляційної інстанції (ст. 313 ЦПК). Разом з тим, згідно зп.2 ч. 1 ст. 338 ЦПК судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями, які розглядали справи. Як бути, коли судове рішення взагалі не підписано суддею (суддями) та чи є це безумовною підставою для скасування судового рішення?

У ст. 314 ЦПК 1963 р. (за часів існування наглядової інстанції) було чітко зазначено, якщо рішення не підписано будь-ким з суддів це є підставою для обов'язкового скасування такого рішення з направленням справи на новий розгляд. Новий ЦПК такої конкретизації не містить.

У цьому разі справа повертається до суду, який ухвалив рішенгія, з причини відсутності судового рішення. Відсутність підпису під ухваленим процесуальним документом свідчить про його відсутність, тому й предмет для його оскарження та скасування відсутній.

Частиною 2 ст. 338 ЦПК передбачено, що інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише за умови, що це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Як зазначене правове положення застосовується на практиці?

Питання про наявність чи відсутність підстав для скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд унаслідок порушень норм процесуального права, якщо ці порушення не є обов'язковою підставою для скасування рішення (пункти 1-6 ч. 1 ст. 338 ЦПК), вирішуються судом касаційної інстанції в кожному конкретному випадку в залежності від того, чи могло призвести таке порушення до неправильного вирішення справи. Одне й те ж процесуальне порушення в залежності від обставин справи може тягти різні процесуальні наслідки і не завжди призводять до скасування чи зміни рішення.

Наприклад, суд на порушення норм цивільного процесуального права не постановив ухвалу про прийняття зустрічного позову або про об'єднання в одне провадження кілька однорідних позовних вимог, проте рішення ухвалено у чіткій відповідності з діючим законодавством. У такому випадку посилання в касаційній скарзі лише на зазначені процесуальні порушення, допущені судом, не дають підстав для скасування рішення суду, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.

Наведено такий приклад із судової практики.

У вересні 2006 р. позивач звернувся в суд в інтересах свого довірителя в позовом до Чернігівської митниці, Державної податкової інспекції ум. Чернігові, Державної виконавчої служби у Новозаводському районі м. Чернігова, Міністерства фінансів та Державного казначейства про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданоїнезаконним притягненням до адміністративної відповідальності.

Відкриваючи провадження у справі, Новозаводський районний суд м. Чернігова вважав, що позивач має право звертатися до суду з позовом в інтересах довірителя.

Однак такий висновок є неправильним і Верховний Суд України 4.07.2007р.у своїй окремій ухвалі на адресу суддів першої та апеляційної інстанцій зазначив наступне.

Відповідно до ст. З ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зч. 1 ст. 38 ЦПК сторона може брати участь у цивільній справі особисто або через свого представника.

Проте на підставіч. 2 ст. 237 ЦК нее представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.

Судом установлено, що в суд звернулася не довіритель на захист свого порушеного права, а в її інтересах на підставі довіреності її представник (позивач).

Відкриваючи провадження у справі, суд на зазначене уваги не звернув, помилково вважаючи, що представник має право звертатися до суду в інтересах особи, яку він представляє, хоча звернутись в суд за захистом свого порушеного права повинна сама ця особа або особисто, або через свого захисника.

Не звернув на це уваги й апеляційний суд.

Разом з тим, оскільки рішення у справі ухвалено з додержанням норм матеріального права, а зазначене порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення, справи і не є підставою для скасування рішення суду, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 7.07.2007 р. касаційні скарги Чернігівської митниці та заступника прокурора Чернігівської області відхилено (Закон і бізнес. - 2007. - № 48. -С.14).

Відповідно до п.Зч. 1 ст. 215 ЦПК у мотивувальній частині рішення суду повинні бути зазначені норми матеріального та процесуального закону, якими суд керувався при ухваленні рішення. Вказане положення стосується й суду апеляційної інстанції (ст. 316 ЦПК). Яким чином має реагувати суд касаційної інстанції на порушення цієї правової норми, допущеними судом першої чи апеляційної інстанцій (або обома судами)?

Обов'язкові підстави для скасування рішення з передачею справи на новий розгляд наведені вичерпним переліком у ч. 1 ст. 338 ЦПК і серед них немає такої підстави як відсутність в рішенні суду посилання на закон, яким суд керувався при ухваленні рішення.

Це є вірним, оскільки скасування рішення суду лише з цих підстав було б формальним. Саме по собі відсутність в рішенні суду посилання на норму права ще не свідчить про те, що норми права судом не були застосовані. Скасування рішення можливе у випадку, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

Якщо судом з'ясовані всі обставини справи, що мають значення для вирішення справи і спір вирішено у відповідності до норм права, які підлягали застосуванню, але в рішенні не зроблено відповідне посилання на ці норми права, скасовувати таке рішення немає необхідності, в нього слід внести лише відповідні зміни, уточнення.