Чи має право особа, яка подала апеляційну скаргу, доповнити або змінити її поза межами встановлених строків? Чи вправі апеляційний суд поновити цей строк?

Диспозитивні права на доповнення чи зміну апеляційної скарги можуть бути реалізовані лише протягом строку на апеляційне оскарження. Ст. 300 ЦПК не надає апеляційному суду права вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на зміну чи доповнення до апеляційної скарги, тому при здійсненні таких дій поза визначеними законом строками, вони не повинні апеляційним судом прийматися до розгляду і повертаються заявникові. Від цього слід відрізняти наведення додаткових аргументів до апеляційної скарги, що пов'язані із поданням заперечень на апеляційну скаргу і які не змінюють первинні мотиви та вимоги апеляційної скарги.

Чи вправі апеляційний суд не прийняти відмови від апеляційної скарги або відкликання апеляційної скарги, наприклад, якщо порушуються права інших осіб?

До диспозитивних прав особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідно до положень ст. 300 ЦПК, відносяться право на відкликання апеляційної скарги та відмови від апеляційної скарги. Це різні процесуальні дії.

При відкликанні апеляційної скарги суддя-доповідач виносить ухвалу про повернення скарги. Це можливо здійснити до початку розгляду справи за скаргою в апеляційному суді. При цьому таке право особи, яка подала апеляційну скаргу, нічим не обмежене, контроль суду за цією процесуальною дією не проводиться, суд зобов'язаний вчинити відповідну процесуальну дію і вирішити питання позитивно. Мотиви відкликання скарги для суду значення не мають, а особи, які заявили таке клопотання, не зобов'язані наводити їх в суді. Особа, яка відкликала подану апеляційну скаргу, не позбавлена можливості повторно подати апеляційну скаргу на загальних підставах.

Відкликання апеляційної скарги слід відрізняти від відмови від апеляційної скарги.

Відмова від апеляційної скарги може бути прийнята лише в судовому засіданні апеляційного суду із закриттям апеляційного провадження у справі, тоді як при відкликанні апеляційної скарги постановляється ухвала суддею-доповідачем одноособово. Відмова від апеляційної скарги може бути заявлена протягом усього часу розгляду справи, тобто до виходу до нарадчої кімнати.

Право особи на відмову від апеляційної скарги нічим не обмежене, контроль суду за цією процесуальною дією не проводиться, на відміну від положення ч. 5 ст. 298 ЦПК 1963 р., в якій зазначалось, що питання про відмову від апеляційної скарги і закриття апеляційного провадженняпровадиться за правилами здійснення цієї процесуальної дії, передбаченого Кодексом. Разом з тим, апеляційний суд повинен попередити особу, яка відмовляється від апеляційної скарги, про процесуальні наслідки такої дії: неможливість повторного оскарження судового рішення з тих самих підстав.

Однак апеляційне провадження не може бути закрите, якщо інші учасники процесу подали апеляційну скаргу і вона розглядається.

По іншому регулюється питання про відмову позивача від позову чи укладення мирової угоди в апеляційній інстанції. Згідно зі ст. 306 ЦПК такі процесуальні дії сторін знаходяться під контролем суду, так як вони вчиняються відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії, незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 301 ЦПК при підготовці справи до розгляду апеляційним судом суддя-доповідач з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі. Чи означає це, що суд апеляційний суд вправі залучити до участі у справі, наприклад, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, яку суд першої інстанції помилково не залучив до участі у справі?

Не вправі. Зазначена норма права вказує на те, що суддя-доповідач при підготовці справи до апеляційного розгляду з'ясовує склад осіб, які беруть участь у справі, виключно виходячи з того суб'єктного складу учасників процесу, що були залучені належним чином судом першої інстанції для участі у справі. Тобто, ЦПК не передбачає можливості залучення апеляційним судом під час розгляду справи в апеляційному порядку для участі у справі осіб, які не брали участь у справі, в суді першої інстанції.

Якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, то це є підставою для безумовного скасування ухваленого судового рішення з направленням справи на новий розгляд (п.4ч. 1ст.311,п.4 ч. 1 ст. 338 ЦПК).

Чи не є порушенням принципу змагальності і рівноправ'я сторін положення ч. 2 ст. 305 ЦПК про те, що неявка учасника процесу, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи?

Частина 2 ст. 305 УПК, яка регулює провадження у справі в суді апеляційної інстанції, передбачає, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Закон створює рівні умови для осіб, які мають право звернення в суд апеляційної інстанції, зобов'язавши суд повідомляти їх про час і місце судового розгляду справи, надіслати їм копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами.

За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Саме тому, особа, визначивши свої права, реалізує їх за своїм розсудом. Розпорядження своїми правами (як матеріальними, так і процесуальними способами їх захисту) являється одним з основоположних принципів судочинства (принцип диспозитивності).

Враховуючи завдання судочинства, підстави скасування судових рішень і повноваження суду апеляційної інстанції, принцип правової певності, поширення загальних правил, закріплених у ст. 169 ЦПК, про відкладення розгляду справи у разі неявки в судове засідання будь-когоз осіб, які беруть участь у справі, на провадження у справі в суді апеляційної інстанції не відповідало би конституційним цілям цивільного судочинства, що, в свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту у тому розумінні, який він закладений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст., ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, які свідчать про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь в судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду справи судом апеляційної інстанції по суті.