10.3.6. Врахування відмов відносно експорту подвійних товарів

Національні органи експортного контролю держав ЄС можуть відмовити у видачі дозволу на експорт подвійних товарів чи надання посередницьких послуг, можуть заборонити транзит таких товарів, а також можуть анулювати, призупинити, змінити або відкликати дозвіл, який вже було видано. Проте у випадках, коли одна з держав ЄС відмовила у наданні дозволу відносно експорту конкретних подвійних товарів чи послуг, або анулювала, призупинила, суттєво обмежила чи відкликала такий дозвіл, потрібно створення рівних умов для експортерів ЄС, за яких аналогічні за своєю суттю подвійні товари не будуть придбані шляхом їх імпорту з іншою держави ЄС. З цією метою у Регламенті Ради ЄС № 428/2009 від 5 травня 2009 року передбачено, що держава, якою надано відмову відносно експорту конкретного подвійного товару або послуги, чи здійснено обмежувальні дії відносно дозвільного документу на експорт такого товару або послуги, повинна інформувати інші держави ЄС про подробиці документу, щодо якого було застосовано відмову або обмеження. Таке інформування здійснюється шляхом надання відповідного повідомлення до національних органів експортного контролю інших держав ЄС та до Європейської комісії.

Перевірка наявності чи відсутності повідомлень про відмови або обмеження у передачах конкретних подвійних товарів (у тому числі послуг) є обов’язковим кроком, якій здійснюється національними органами експортного контролю держав ЄС перед тим, як вони приймуть рішення про видачу дозвільного документу стосовно аналогічних по суті товарів (послуг). У випадках, коли на аналогічні по суті товари (послуги) є діючі повідомлення про відмови чи обмеження, держава-експортер, як правило, забороняє таку передачу. Але у випадках, коли держава-експортер має бажання з’ясувати можливість видачі зазначеного дозвільного документу, вона проводить консультації з національними органами інших держав ЄС, які видали таку відмову або обмеження. Застосування зазначеного вище механізму врахування відмов або обмежень під час прийняття рішень про надання дозвільних документів забезпечує створення рівних можливостей для експортерів держав ЄС та врахування національних інтересів цих держав. Проте, якщо після проведення таких консультацій держава-експортер прийме рішення про надання дозвільного документу, вона повинна повідомити про це інші держави ЄС та Європейську Комісію з обґрунтуванням підстав такого рішення.

Національні органи держав ЄС, які надали повідомлення про відмови, не пізніше ніж через три роки після їх надання здійснюють перегляд відмов у видачі дозволів, про які вони повідомляли інші держави та у разі необхідності відкликають змінюють або поновлюють їх. Відмови, які не було відкликано, залишаються в силі.

У випадку, коли компетентні органи держави ЄС призупинили дію дозволу, про остаточну думку відносно подальшої дії такого дозволу вони повідомляють інші держави наприкінці періоду призупинення.

10.3.7. Митні процедури

Загальні митні процедури здійснюються державами ЄС відповідно до Регламенту ЄС № 2913/92 від 12 жовтня 1992 року, якім засновано Митний кодекс ЄС, та Регламенту ЄС № 2454/93, яким імплементується Регламент № 2913/92, та який, серед іншого, містить положення, що стосуються експорту та реекспорту товарів.

Держави ЄС на національному рівні приймають рішення про митні органи, які здійснюють митні процедури у сфері експорту товарів подвійного використання, у тому числі можуть прийняти рішення про здійснення таких процедур лише в уповноважених на це митних установах.

При виконанні митних процедур, пов’язаних з експортом подвійних товарів, експортер представляє митному органу, який відповідає за оброблення експортної декларації, документи, які підтверджують, що він отримав необхідний дозвіл на експорт.

У випадках, коли після надання відповідного дозвільного документу, національний орган експортного контролю має підозру, що під час надання дозволу не було враховано усю релевантну інформацію, або після видачі дозволу суттєво змінились обставини експорту, митні органи можуть зупинити процес експорту зі своєї території на підставі відповідного повідомлення органу експортного контролю або інших уповноважених на це органів.