9.7.1. Загальні питання кримінальної відповідальності у галузі державного експортного контролю

Покарання у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Підставою кримінальної відповідальності за вчинення фізичною особою злочину у галузі державного експортного контролю є суспільна небезпечність діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Слід підкреслити, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

До поняття злочину відноситься передбачене Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. При цьому Кодекс не відносить до злочину дію або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Зазначеними вище статтями Кодексу, що мають безпосереднє відношення до галузі державного експортного контролю, передбачено застосування таких видів основних покарань як:

штраф від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (стаття 333);

обмеження волі на строк від двох до п’яти років (стаття 333);

позбавлення волі на строк від двох до п’ятнадцяти років (статті 201, 265, 333 та 440);

конфіскація предметів контрабанди та конфіскація майна (стаття 201).

Крім того зазначеними статтями передбачено також можливість застосування таких додаткових покарань, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років (стаття 333).

Штраф, як вид покарання, за вчинення злочину у галузі державного експортного контролю, є грошовим стягненням, що накладається судом у випадках і межах, встановлених статтею 333 Кодексу. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного. З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох років. У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

У якості додаткового покарання статтею 333 передбачена можливість позбавлення винної особи права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв’язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Обмеження волі на строк до п’яти років, як вид покарання за вчинення злочину у галузі державного експортного контролю, передбачений статтею 333 Кодексу. Таке покарання полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.

Позбавлення волі, як вид покарання за вчинення злочину у галузі державного експортного контролю або пов’язаного з цією галуззю, передбачений статтями 201, 265, 333 Кодексу. Відповідно до цих статей Кодексу покарання у вигляді позбавлення волі може бути встановлено судом на строк від двох до п’ятнадцяти років. Таке покарання полягає в ізоляції засудженого та поміщення його на певний строк до кримінально-виконавчої установи.