1.2. Експортний контроль як міжнародний режим

Експортний контроль являє собою сукупність норм міжнародного права, договірних і політичних зобов’язань та заходів з контролю за міжнародними передачами та використанням товарів військового призначення, товарів подвійного використання та інших “чутливих”, з точки зору безпеки, розповсюдження або тероризму товарів. Метою таких заходів є зниження ризику застосування військової сили, розповсюдження зброї масового знищення та засобів її доставки, а також зниження ризику використання “чутливих” товарів у терористичних цілях.

Станом на цей час існують такі організації міжнародних режимів експортного контролю:

Вассенаарська домовленість (ВД) (створений на заміну КОКОМ та здійснює спільні заходи контролю відносно звичайних озброєнь і пов’язаних з ними товарів подвійного використання);

Група ядерних постачальників (ГЯП) та Комітет Зангера (КЗ) (здійснюють спільні заходи контролю відносно “чутливих до розповсюдження ядерної зброї” товарів подвійного використання);

Режим контролю за ракетними технологіями (РКРТ) (здійснює спільні заходи контролю відносно “чутливих до розповсюдження ракет” товарів подвійного використання);

Австралійська група (АГ) (здійснює спільні заходи контролю відносно “чутливих до створення хімічної, біологічної, бактеріологічної та токсинної зброї” товарів подвійного використання).

1.3. Зв’язок режимів експортного контролю з іншими договорами та ініціативами в сфері контролю над озброєннями

1.3.1. Регістр оон зі звичайних озброєнь

Відповідно до ініціативи держав-учасниць Європейського Союзу (ЄС), висловленої у Люксембурзі у квітні 1991 року, Генеральна Асамблея ООН у грудні 1991 року прийняла резолюцію з транспарентності (прозорості) передач звичайних озброєнь та погодила відповідний реєстр цих озброєнь (документ Генеральної Асамблеї ООН A/RES/46/36 L від 3 січня 1992 року).

Мета створення реєстру полягала у виявленні можливого дестабілізуючого нарощування озброєнь. Резолюція про створення зазначеного реєстру визначила такі цілі, досягненню яких реєстр мав сприяти:

а) впровадження принципу зміцнення довіри;

б) зменшення темпів торгівлі зброєю;

в) вирішення проблем незаконної торгівлі озброєннями та її впливу на права людини;

г) зменшення навантаження закупівель озброєнь на економіку держав;

д) скорочення військових витрат.

Резолюція закликала держав-учасниць ООН щорічно на добровільних засадах надавати Генеральному секретареві ООН інформацію про експорт та імпорт визначених категорій військової техніки, що здійснювався державою-учасницею протягом календарного року. До цих категорій віднесені:

танки;

бойові літаки;

бойові вертольоти;

військові кораблі;

броньовані бойові машини;

артилерійські системи великого калібру;

ракети і ракетні системи.

Усі зазначені у реєстрі озброєння є об’єктами експортного контролю. Експортний контроль є не тільки інструментом контролю передач таких озброєнь, але є також і одним з інструментів формування звітної інформації про експорт чи імпорт зазначених категорій озброєнь до реєстру звичайних озброєнь ООН. Таким чином експортний контроль є також і одним з інструментів механізму транспарентності у передачах звичайних озброєнь.