
- •Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки
- •2.1. Сутність та економічна основа грошового обороту
- •2.2. Модель грошового обороту. Грошові потоки та їх балансування
- •2.3. Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів
- •2.4. Маса грошей в обороті, грошові агрегати та грошова база
- •2.5. Швидкість обігу грошей
- •2.6. Формування пропозиції грошей та структури грошової бази
- •2.7. Грошово-кредитний мультиплікатор та вплив центрального і комерційних банків на його рівень
- •2.8. Вплив небанківських інституцій на грошовий мультиплікатор
- •Рівень затрат для власника грошей на трансформацію їх з готівки в депозитну форму;
- •Рівень потреби власника грошей у використанні такої їх властивості, як анонімність.
- •2.9. Проблеми монетизації економіки України
- •2.10. Державне регулювання грошового обороту і місце в ньому фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики
2.6. Формування пропозиції грошей та структури грошової бази
Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб’єкти в певний момент часу можуть мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, який вони можуть залучити в обіг.
Зміна пропозиції грошей має досить відчутний та багатоплановий вплив на економіку: змінює інфляційні очікування та динаміку цін, процентні ставки та обсяги інвестицій, рівень обмінного курсу, стимулювання експорту чи імпорту, динаміку зайнятості та доходів, а отже впливає на рівень добробуту населення. Особливо відчутним цей вплив стає у разі раптових і значних за обсягами змін пропозиції грошей.
Висхідним моментом у формуванні пропозиції грошей є формування (зміна) грошової бази (Бгр).
Показник грошової бази характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей.
Вона включає готівку в обігу (Го) та банківські резерви (Рб).
У найбільш загальному вигляді грошову базу можна записати у вигляді:
Бгр=Го+Рб
В свою чергу банківські резерви складаються з двох частин — готівки в касах банків (Гб) та грошей на кореспондентських рахунках у центральному банку (Гкр).
Тому формулу Бгр можна записати у вигляді:
Бгр = Го + Гб+Гк.р.
Сума елементів Го та Гб становить обсяг готівки, емітованої центральним банком за весь період його діяльності (Ге). Він визначається як різниця між загальним обсягом готівки, виданої з каси центрального банку, і обсягом готівки, що надійшла в його касу за цей період2. Цей показник (Го + Ге) відрізняється від агрегата МО на величину Гб. Він характеризує загальний обсяг готівки, емітованої центральним банком, є його основним ресурсом і відображається в пасивах його балансу за статтею «Банкноти та монети».
Основним у грошовій базі за обсягом та часткою є елемент Го.
Готівка в обігу (Го) — це гроші, що перебувають поза банками, тобто у розпорядженні фірм, домогосподарств, державних структур, громадських організацій тощо. Обсяг Го визначається як різниця між загальним обсягом емісії готівки (Ге) га сумою готівки, що зберігається в касах банків (Го = Ге - Гб), і збігається з агрегатом МО,
Другий елемент грошової бази – гроші в касах комерційних банків (Гб) є значно меншим за обсягом та часткою, ніж Го.
Банківські резерви (Рб) — це сукупність грошових коштів, які є в розпорядженні комерційних банків і не використані для активних операцій. Вони включають залишки готівки в касах банків та їх вклади на кореспондентських рахунках у центральному банку.
За економічним змістом формування резерву окремого комерційного банку можна подати у такому вигляді:
Рб = К + Зк + МБК - ФГВ - Ао,
де К — власний капітал банку;
Зк — залучені банком кошти;
МБК — сальдо заборгованості банку за міжбанківським кредитом, включно з кредитами НБУ;
ФГВ — відрахування у фонд гарантування вкладів;
Ао — вкладення банку в активні операції, не повернуті на даний момент.
За своїм призначенням банківські резерви поділяються на обов'язкові резерви (Ро) та вільні резерви (Рн),
Обов'язкові резерви — це та частина загальних резервів, яка бронюється на вимогу і за нормативами центрального байку і яка не може бути використана для активних операцій комерційного банку та призначена для задоволення потреб, що контролюються центральним банком.
Вільні резерви — це сукупність грошових коштів, які є в розпорядженні банків і які можуть вільно використовуватися для активних операцій.
Норми обов'язкового резервування встановлюються у відсотковому відношенні до обсягу залучених банками коштів і можуть диференціюватися за видами залучених коштів. На власний капітал банків та на позичені ними кошти обов'язкове резервування не поширюється.
Вільні та обов'язкові резерви пов'язані між собою такою залежністю:
Рв=Рб-Ро
тобто за даного обсягу Рб вільний резерв буде тим вищим, чим меншим буде обсяг Ро, і навпаки. Завдяки цьому центральний банк має можливість регулювати обсяги вільних резервів, змінюючи норму обов'язкового резервування, та впливати на фінансове становище банків і їх діяльність щодо збільшення пропозиції грошей.
Механізм банківських резервів активно використовується у формуванні пропозиції грошей як комерційними, так і центральним банками.
Формування центральним банком грошової бази
Формування грошової бази проводиться шляхом проведення грошово-кредитної емісії.
Під емісійною діяльністю центрального банку розуміють поповнення грошового обігу всіма видами грошових коштів, які призводять до збільшення сукупного грошового обороту.
Поняття емісії грошей слід відрізняти від поняття випуску грошей.
Емісія грошей в її широкому розумінні здійснюється на двох рівнях: перший – центральні банки, другий – комерційні банки та прирівняні до них за функціональним призначенням фінансово – кредитні установи.
Центральні банки мають виключне монопольне право на емісію готівки, а також на значну долю кредитної емісії. Відмінність центрального банку від інших кредитних установ є в тому, що він сам собі створює гроші для кредитування. Тобто, якщо комерційні банки або інші небанківські кредитні організації можуть проводити свої активні операції тільки шляхом перерозподілу наявних у них ресурсів, то центральний банк може їх сам собі створювати.
Емісія проводиться шляхом проведення запису в пасиві та активі центрального банку, тим самим створюються емітовані пасиви. Емітовані таким чином кошти шляхом проведення запису переводяться на відповідний кореспондентський рахунок організації в центральному банку, яка отримує емітовані кошти. Організації в межах коштів на кореспондентському рахунку можуть перетворювати їх в готівку шляхом купівлі її в центральному банку чи на міжбанківському ринку. За продажу готівки центральні банки, як правило,стягують з покупців комісійні.
Емісія всієї маси грошей має кредитний характер. Кожному впровадженню в обіг певної суми грошей на фінансових рахунках в Центральному банку є відповідна кредитна позиція, тобто, всі гроші емітовані центральним банком видаються комусь в кредит, і через певний час повинні будуть йому вернутися.
Емісія грошей центральним банком проводиться по декількох каналах:
в процесі кредитування уряду;
в процесі кредитування комерційних банків;
при купівлі центральним банком іноземної валюти;
при купівлі центральним банком цінних паперів.
Емітовані в обіг кошти повинні бути на 100% забезпечені активами в вигляді державних, комерційних цінних паперів або інших активів.