Правила оформлювання наукової роботи (курсової, кваліфікаційної)

Структура наукової роботи передбачає наявність титульної сторінки, змісту, переліку умовних позначень (за необхідності), вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел, додатків (за необхідності).

Основна частина складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. У кінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Наскрізну нумерацію зберігають до останньої сторінки роботи.

Технічні вимоги: – курсову (кваліфікаційну) роботу друкують за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 через 1,5 міжрядкових інтервали шрифтом Times New Roman, 14-м кеглем; – обсяг основного тексту (робота без списку використаних джерел, додатків та таблиць і рисунків, що повністю займають сторінку) визначається типом роботи – від 25 до 100 сторінок; – відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом дорівнює 3–4 інтервали, тобто є більшою, ніж у тексті; – абзацний відступ однаковий упродовж усього тексту й дорівнює п’яти знакам (1,25 см); – праве поле – не менше 1 см, верхнє, ліве й нижнє поля – не менше 2 см.

Заголовки структурних частин ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ, друкують великими літерами по центру рядка. Заголовки підрозділів позначають маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо ж заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу, після них ставлять крапку й починають текст. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї написано тільки один рядок тексту.

Додатки позначають послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є, І, Й, наприклад: Додаток А, Додаток Б.

Приклад оформлення заголовків

Розділ 1 НАУКОВИЙ СТИЛЬ ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ 1.1. Ознаки й мовна специфіка наукового стилю 1.1.1. Стильові риси. Чільне місце в системі стилів мовлення займає такий функційний різновид літературної мови, як науковий стиль. Питання…

Бібліографічний опис використаних джерел: основні вимоги

«Список використаних джерел» у науковій праці містить їхні бібліографічні описи. Для забезпечення максимально точного бібліографічного опису його складають у тому вигляді, у якому він представлений в об’єкті опису, безпосередньо маючи документ перед очима («de vizu»). Найбільш повним джерелом для складання описів книг, серійних видань та їхніх частин є титульний лист, титульний екран (перша або остання сторінка газети, перший аркуш тексту складової частини, титульний екран електронного ресурсу та ін.), на якому розташовано основні відомості видання.

Порядок наведення повних бібліографічних відомостей (ураховуючи вживання великої та малої літер):

Заголовок опису. Основна назва [Загальне позначення матеріалу] = Паралельна назва : відомості, які відносяться до назви / відомості про Авторство чи Відповідальність ; про інших Осіб. – Відомості про повторність видання / Відповідальність за видання. – Зона специфічних відомостей. – Місце видання : Вид‑во, рік. – Фізична (кількісна) характеристика. – (Серія і підсерія ; №, т.). – Примітки (додаткова інформація від бібліографа, напр.: системні вимоги до електрон. ресурсів). – ISBN.

Зверніть увагу! Для розрізнення звичайної граматичної пунктуації (у назвах) та властивої тільки бібліографічному опису приписної пунктуації (умовні розділові знаки між т. зв. областями опису) застосовують проміжок в один друкований знак ДО і ПІСЛЯ приписного знака. Виняток – крапка та кома: проміжки залишають тільки після них.

Важливу інформацію про видання, якої з певних причин немає на титульному й зворотному листі, подають у квадратних дужках, напр.:

Культурологія [Текст] : навч. посіб. / [М. М. Закович, І. А. Зязюн, О. М. Семашко та ін.]. — [2-ге вид., стер.].— К. : Знання, 2006. — 267 с.

Елемент області назви «загальне позначення матеріалу» ([Текст], [Електронний ресурс], [Карти] та ін.) є факультативним і за умови однотипного матеріалу в наукових роботах може не подаватися, натомість, якщо поряд з переважанням однотипного матеріалу (наприклад, [Текст] у курсових, кваліфікаційних роботах) є інші джерела, таку позначку в їхніх назвах ставлять обов’язково:

Віночок Соломії Крушельницької [Ноти] : поезії і муз. твори / Біл. меморіал. музей С. Крушельницької ; зібр. і упоряд. П. Медведик. – Партитура. – Тернопіль, 1992 (Друк. вид.-поліграф. комб. «Збруч»). – 128 с. : фотоіл. – Бібліогр.: с. 109–127.

Українські Карпати [Карти] : Долина : карта для туристів / Головне управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України. – К., 1998. – 1 к. : ілюстр.

Бібліографічний опис, як правило, складають мовою тексту видання, але дотримуючись усіх сучасних вимог:

Stassen L. AND-languages and WITH-languages / L. Stassen // Linguistic Typology. – 2000. – V. 4, n. 1. – P. 1–54.

Заголовок запису (автор, назва) вважають факультативним елементом, а відомості про відповідальність (інформація після скісної риски) – обов’язковим елементом бібліографічного опису. Відомості про відповідальність необхідно вказувати, навіть якщо вони збігаються з заголовком (один автор):

Мазепа В. І. Культуроцентризм світогляду Івана Франка [Текст] : [монографія] / В. І. Мазепа ; НАН України, Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди. – К. : ПАРАПАН, 2004. – 232 с.

Якщо авторів два або три, у заголовку запису подають першого, а в області відповідальності – усіх:

Кучеренко В. Р. Бізнес-планування фірми [Текст] : навч. посіб. / В. Р. Кучеренко, В. А. Карпов, О. С. Маркітан. – К. : Знання, 2006. – 423 с.

Якщо авторів чотири, заголовок опису починають із назви, а всіх авторів подають в області відповідальності:

Культура в законі: стан та проблеми правового регулювання культури [Текст] / В. Солодовиц, О. Грищенко, М. Стріха, В. Вечерсткий ; за ред. О. Грищенко. – Х. : ХДАК, 1998. – 100 с.

Якщо авторів п’ять і більше, то заголовок опису починають із назви, а в області відповідальності записують тільки перших трьох:

Педагогічні технології: теорія та практика [Текст] : навч. посіб. / К. О. Вовк, М. О. Герасименко, М. В. Гриньова [та ін.] ; за ред. М. В. Гриньової ; Полтав. держ. пед. ун-т ім. В. Г. Короленка. – Полтава : АСМІ, 2006. – 230 с.

Перші слова відомостей, що відносяться до назви (крім загального позначення матеріалу) та відомостей про відповідальність, записують з малої літери, якщо вони не є власними назвами, першими словами назви чи цитатами:

Заповідне Поділля [Текст] : краєзнавчі нариси / за ред. Г. І. Денисика. – Вінниця : Тезис, 2001. – 100 с.

Обов’язковим елементом опису є відомості про видання, зокрема про його номер; записують їх у формулюванні й послідовності, зазначеній у джерелі інформації:

Новий російсько-український словник-довідник [Текст] : 100000 термінів / за ред. С. Я. Єрмоленко. – 2-е вид., допов. – К. : Довіра : Рідна мова, 1999. – 877 с.

Скорочення назв міста видання
Д. – Дніпропетровськ; К. – Київ; Л. – Львів;	О.– Одеса; Сімф. – Сімферополь; Т. – Тернопіль;	Х.– Харків; М. – Москва; С.Пб. – Санкт-Петербург

Рік видання наводиться обов’язково, навіть якщо його не позначено в документі. Він повинен бути встановлений хоча б приблизно: тоді дату видання наводять у квадратних дужках разом зі знаком запитання ([2007?]).

Серію (за наявності) позначають у круглих дужках після кількості сторінок:

Блум Г. Західний канон: книги на тлі епох : пер. з англ. / Гарольд Блум ; [заг. ред. Ростислава Семківа]. – К. : Факт, 2007. – 720 с. – («Висока полиця»).

Бібліографічний опис складової частини документа (аналітичний опис) складається з двох частин. Перша містить відомості про складову документа, а друга – відомості про документ, у якому вміщено складову. Вони розділяються знаком «дві навскісні риски» (//):

Уманець Т. В. Статистика життєвого рівня населення [Текст] / Т. В. Уманець // Уманець Т. В. Економічна статистика. – К., 2006. – С. 317−332.

Збільшення потоку електронних ресурсів (магнітні диски, оптичні диски, касети тощо) зумовлює необхідність бібліографічного опису документів на електронних носіях. Бібліографічний опис електронних ресурсів підпорядковується загальним правилам стандартного бібліографічного опису:

Преса [Електронний ресурс] // NEWSru.ua : інтернетівське видання. – 2008. – 26 черв. – Режим доступу: http://www.newsru.ua/arch/press/26jun2008/football.html. – Заголовок з екрану.

Численные методы на базе Mathcad [Электронный ресурс] : учеб. пособие. – Прогр. электрон. текстовые дан. – С.Пб. : БХВ-Петербург, [2005?]. – 1 эл. опт. диск (СD-ROM). – Заглавие с этикетки диска.

Зауважимо, що до «Списку використаних джерел» не варто включати роботи, на які не було посилань у тексті і які фактично не були використані. У курсових, кваліфікаційних роботах джерела подають в алфавітному порядку, в інших наукових працях може бути використаний хронологічний принцип або порядок появи посилань у тексті.