1. Суть менеджменту та управління

З легкої руки американців це англійське слово стало відомим сьогодні практично кожній освіченій людині. У спрощеному розумінні менеджмент – це вміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей.

Менеджмент – функція, вид діяльності керівництва людьми в різних організаціях.        Менеджмент – це також галузь людських знань, які допомагають здійснити цю функцію. Нарешті, менеджмент, як збірне від менеджерів, – це певна категорія людей, які здійснюють роботу з управління. Значимість менеджменту була особливо чітко усвідомлена в 30-і роки ХХ століття. Вже тоді стало очевидним, що діяльність ця перетворилася в професію, галузь знань – в самостійну дисципліну, а соціальний прошарок людей – в досить впливову суспільну силу. 

Що означає термін „менеджмент”? Чому ми позичаємо його, а не користуємось словом „управління”? Мова йде не тільки і не стільки про слова. Вживаючи термін „менеджмент”, ми йдемо за традицією, яка давно встановилася в міжнародних виданнях з теорії управління, яка під ним розуміє цілком певне коло явищ і процесів. В практиці, яка склалася у вітчизняній науковій літературі з управління, менеджмент уже більше 20 років використовується як синонім капіталістичного управління. І головне – управління не заміняє „менеджмент”, тому що в останньому мова йде лиш про одну із форм управління, а саме про управління соціально-економічними процесами за допомогою і в рамках підприємницької корпорації або акціонерної компанії. 

Фундаментальний Оксфордський словник англійської мови дає таке тлумачення „менеджменту”: 

а) спосіб, манера ставлення до людей; 

б) влада і мистецтво управління;

в) особливий рід уміння та адміністративні навички; 

г) орган управління, адміністративна одиниця.

П. Друкер, американський авторитет в галузі менеджменту, дає наступне пояснення. Термін „менеджмент” виключно важкий для розуміння. По-перше, він специфічно американського походження і навряд чи може бути перекладений на якусь іншу мову, включаючи англійську. Він означає функцію, а також і людей, які її виконують; він вказує на соціальне або посадове становище, і в той же час означає навчальну дисципліну, галузь наукового дослідження. Однак навіть в американському вживанні менеджмент не адекватний як поняття: в організаціях, які не мають відношення до бізнесу, як правило, не говорять про менеджмент і менеджерів. Нині більшість американських теоретиків менеджменту висловлюють думку, що державні та публічні організації також повинні використовувати принципи і методи менеджменту, якщо тільки вони хочуть досягти своїх цілей при мінімумі затрат і максимумі ефективності. 

Менеджмент – це не тільки академічна дисципліна або галузь професійної спеціалізації працівників, але і сфера діяльності, а також джерело існування привілейованих соціальних груп.

У функціональному плані менеджмент найбільш часто визначають як процес, при допомозі якого група людей, що співпрацюють, направляє свої дії до загальних цілей.

Як самостійний вид професійної діяльності менеджмент можливий лише на базі ринку, який склався і розвинувся: він є управлінським механізмом, який вбудований в ринкову економіку. Послуги менеджерів пропонуються діловим організаціям, зацікавленим в професійному і кваліфікованому адмініструванні на контрактній основі. Ринок надає менеджерам відому незалежність як перед обличчям власників капіталу, так і перед авторитетом урядових чиновників, бо ризик і невизначеність, як супутні будь-якої ринкової операції, формують у менеджерів самостійність та відповідальність за те, що вони роблять, сприяють удосконаленню їх професіоналізму. 

За своєю організаційною природою менеджмент – орган корпорації, де місце індивідуальної приватної власності займає більш усуспільнена – акціонерна власність. А що таке управління? Точно нікому не відомо. Судіть самі: один аспірант нарахував близько трьохсот високонаукових визначень управління. Всі вони наведені в серйозних книгах і всі зовсім різні. Але в цих визначеннях проходить правильна думка: для того, щоб управляти, потрібно, по-перше, впливати і, по-друге, бачити мету цього впливу. В одному довіднику сказано, що управління – це насамперед керівництво людьми. Слід сказати, що у словниках керівництво і управління – тотожні поняття.

Рішення – це основний продукт управлінської діяльності. Зараз дуже багато виробничої та нормативної інформації, і суть управління в тому, щоб цілеспрямовано її переробити. Це основне відкриття принесене в світ наукою кібернетикою в середині XX століття. 

До чого ж ми прийшли? Є одна притча про те, як група сліпих зустріли слона і вирішили розібратися, що це таке. Вони обступили велику тварину і почали її обмацувати з різних боків. А потім зібралися в коло і стали ділитися враженнями. „Слон – як змія”, – сказав один (той, хто обмацував хвоста). „Ні, – сказав інший, – слон – як товсте дерево” (він потримався за ногу). 

Комусь здалося, що слон схожий на кістяну палку (враження від бивня), товсту пожежну кишку (хобот), навіть дирижабль (брюхо). Але ж ми знаємо, що слон – це ні те, ні друге, ні третє. Однак всі відчуття в сукупності – це і є слон. Так і управління. І помиляється той, хто вважає, що управління – це є вплив на колектив або прийняття рішень. Це правда, але не вся. Адже слон – це не тільки хвіст або бивень. 

Отже, управління – це і вплив на колектив, який веде до наміченої мети, і необхідні для цього взаємозв’язані заходи.

Директор, керівник – древня професія. Необхідність в управлінні з’явилась одночасно з формуванням людського суспільства, як тільки люди почали об’єднуватися в групи для сумісної праці. Сучасний керівник підприємства – директор – з’явився не на голому місці. Йому передували тисячоліття праці, турботи про розумну його організацію, сміливий пошук кращих умів свого часу.

У Лівані, неподалік від Бейрута, є невеличке містечко Баальбек. Це місце відоме у всьому світі завдяки руїнам древнього храму, побудованого багато тисяч років тому. В основу храму покладені величезні плити, верхній ряд яких лежить на висоті 8 метрів. Це моноліти вагою по 750 т. Поруч піднімаються 6 найбільших на землі полірованих колон вагою 45 тонн і довжиною близько 20 метрів кожна. До храму ведуть величаві східці шириною близько 40 метрів. Все це вражає уяву і сьогодні. Але найбільший подив викликає те, що частини колон і кам’яні блоки нічим не зв’язані між собою. Вони настільки підігнані один до одного, що навіть лезо для гоління (товщина його 0,01 мм) не входить в зазор. Хто і як все це міг зробити? З’явилися припущення, що баальбекський храм – справа рук інопланетян. Між тим зроблене все це звичайними людьми. І про те, як велись такі роботи, розповідають висічені на камінні малюнки, які збереглися на подібних спорудах стародавнього Єгипту. Висота найбільшої єгипетської піраміди складає 146 м (це відповідає будинку в 48 поверхів). Найважливішу роль в цих будівельних чудесах зіграло управління. Судіть самі, щоб зрушити з місця оброблений тисячотонний блок в Баальбеці, потрібні зусилля 40 тисяч людей. Як організувати їх роботу? Каміння для будівництва добували за багато сотень кілометрів від будівельного майданчика, іноді за морем. Потрібно було спланувати, узгодити роботу по заготівлі каменю, його обробці, доставці. Це вимагало чіткої організації праці сотень тисяч людей, врахування природних умов, контролю за якістю праці, вміння впливати на людину – всього того, що ми сьогодні називаємо управлінням. У книжці „Поучение Птаххотепа”, яка написана майже 4 тисячі років тому, є думки, які мають значення і для нинішніх керуючих. Наприклад, якщо ти керівник, будь спокійним, коли слухаєш слова прохача, не зупиняй його раніше, ніж він виллє свою думку.