7.5 Оцінка стану матеріального забезпечення та рівня використання матеріальних ресурсів підприємства

Отже, основні шляхи раціонального використання сировини при виробництві продукції у харчовій промисловості – поліпшення якості сировини, зменшення втрат при зберіганні, транспортуванні та переробці, комплексне використання і скорочення сезону переробки сировини, що швидко псується.

Відносна економія матеріальних витрат (Е_мат) розраховується:

………. , грн.…………………..(7.7)

де М_БАЗ, М_ПЛ – відповідно сума матеріальних витрат у базовому і плановому періодах, грн.;

ВП_ПЛ, ВП_БАЗ – обсяг виробництва продукції у плановому та у базовому періодах, грн.

При трактуванні категорії «виробничий потенціал» необхідно враховувати максимально можливе та доцільне виробництво продукції при раціональному використанні ресурсів, що необхідні для процесу виробництва.

Рівень досконалості технологічного процесу можна характеризувати наступними показниками.

Частка вилучення корисних компонентів з початкової сировини визначається відношенням відокремленого компонента до його кількості в сировині до перероблення , а саме:

(7.8)

Рівень (частка) утилізації відходів виробництва визначається відношенням кількості використаних (утилізованих) відходів у натуральному або вартісному виразі до загальної кількості отриманих відходів :

(7.9)

Зміна обсягів виробництва в результаті реалізації інвестиційного проекту технічного переозброєння можна оцінити за допомогою коефіцієнта зростання :

(7.10)

де , - річний випуск продукції (відповідно) до і після реалізації проекту, т;

- кількість первинної сировини, необхідної для виробництва готової продукції, т.

Скорочення втрат і поглиблення переробки продукції у результаті здійснення інвестиційного проекту дає можливість отримати додаткову продукцію . Величина додатково виробленої продукції може бути представлена, як:

(7.11)

де - кількість додаткової продукції, що отримана за рахунок скорочення її втрат на всіх стадіях виробництва, починаючи з приймання сировини і закінчуючи випуском готової продукції;

- кількість додаткової продукції, що отримана в результаті удосконалення технологічного процесу і більш глибокого вилучення корисних компонентів із сільськогосподарської сировини;

- кількість додаткової продукції, що отримана у результаті переробки вторинної сировини – побічної продукції основного виробництва.

Чим вище значення коефіцієнта , тим вища ефективність технічного переозброєння підприємства. Оцінка ступеня використання побічної продукції може бути виконана за допомогою коефіцієнта використання вторинних ресурсів :

(7.12)

де - загальна кількість побічної продукції у натуральних одиницях, , в тому числі - кількість побічної продукції, що використовується для виробництва основної продукції на даному підприємстві; - кількість побічної продукції, що відправлена на сторону (для виробництва інших продуктів харчового і нехарчового призначення або у якості добавки для тваринництва підприємствам сільського господарства); - кількість побічної продукції, що включає втрати та відходи, які на даному етапі розвитку не можуть бути використані для промислових цілей. Очевидно, що у ідеальному випадку значення коефіцієнта близько до одиниці, що відповідає максимальному ступеню реалізації вторинної сировини.

Відходами плодоовочевої промисловості при виробництві консервів і соків є вижимки томатів, яблук, томатна м’якоть, вижимки моркви і буряку, лушпиння різних плодів і овочів. У асортименті фруктової сировини близько 70% припадає на яблука, вижимки яких становлять 35-40%. Їх можна застосовувати як добавку при виробництві пюре, оцту, спирту, пектинових препаратів.

На жаль, нині рівень використання вторинних ресурсів у плодоовочевій консервній галузі є вкрай незадовільним, зокрема, на виробництво пектину направляється лише 0,3% бурякового жому та 2-3% яблучних вичавок. Хоча потреба в пектині значно перевищує обсяги його вітчизняного виробництва, адже він є природним детоксикантом, нормалізує кількість холестерину в організмі і має ще багато корисних властивостей.

Новим перспективним напрямом використання відходів є організація виробництва порошків, що містять цукор, з плодоовочевих вичавок. Отримані при цьому порошки використовують в хлібопекарній, кондитерській та інших галузях харчової промисловості.

Ефективність інвестиційних проектів впровадження нових технологій може бути визначена з виразу:

(7.13)

де - зазначені коефіцієнти відповідно до та після реалізації інвестиційних проектів.

Для урахування споживання енергетичних ресурсів, що використовується на виробництво даного виду продукції, використовується показник питомих енергетичних затрат :

(7.14)

де - загальні витрати усіх використовуваних енергоресурсів, грн.;

- обсяг виробництва продукції, нат. од. або грн. Показник може розраховуватися для одного чи декількох видів використовуваних енергоресурсів у натуральному чи вартісному виразі.

Техніко-економічну оцінку технології , що враховує витрати усіх ресурсів (у відносних одиницях), можна розрахувати за наступною мультиплікативною моделлю:

(7.15)

де - умовна оцінка і-того показника по розробленій шкалі; п – кількість показників; m – вагомість і-того показника.

Для того, щоб зміцнити конкурентні позиції підприємств харчової промисловості та в повній мірі реалізувати існуючий потенціал, доцільно використовувати новітні технології виробництва. Зокрема, серед найбільш значимих напрямків підвищення ефективності виробництва мають бути враховані наступні: застосування прогресивних методів організації сировинної зони, використання сучасного високонадійного обладнання, підвищення якості сировини, що поставляється і утилізація відходів, використання прогресивних методів організації основного виробництва, згладжування сезонності виробництва і реалізації продукції у сезонних галузях.

Питання для самоперевірки:

1. Назвіть показники ефективності використання матеріальних ресурсів.

Література: [ ].

Домашнє завдання (ДЗ) для самостійної домашньої роботи (СРС).

1. Шляхи і конкретні розрахунки поліпшення використання матеріальних ресурсів у досліджуваній галузі.