1.6. Підбір проміжних опор

Проміжні опори призначаються [5] для підтримки прогонових будов та передачі навантаження з прогонових будов через опорні частини, їх тіло і фундамент на ґрунт основи. Опори можуть бути: монолітними – із бетону, бутобетону, залізобетону; збірними – із бетону й залізобетону.

Проектуючи проміжні опори, які розташовані в руслі і заплавах річки, необхідно враховувати її водяний і льодовий режими, від яких залежить вибір форми підводної частини опор.

В курсовій роботі рекомендується використовувати такі види проміжних опор: масивні опори, опори з полегшеною верхньою частиною, збірні опори з пустотілих блоків, збірні опори з пустотілих блоків з полегшеною верхньою частиною.

Складання схеми [1] проміжної масивної опори розпочинають із розміщення осі вертикальної проекції опори та осей прогонових будов. Для вибраних металевих прогонових будов за Додатком 4, а для залізобетонних прогонових будов за Додатком 14 підбирають розміри нижньої опорної подушки вздовж ( ) і поперек ( ) мосту. Найменший розмір (рис. 5) підферменної плити (оголовку) уздовж мосту розраховується за формулою:

(10)

де – повна довжина більшої із двох, що опираються на дану опору, прогонової будови, м;

– розрахункова довжина більшої із двох, що опираються на дану опору, прогонової будови, м;

(м) – зазор між торцями сусідніх прогонових будов (деформаційний шов), що опираються на дану опору,м;

(м) – відстань від нижньої подушки опорної частини до грані підферменної площадки, м;

– відстань від підферменної площадки до грані підферменної плити, яка при прогонах до 30 м повинна бути не меншою 15 см, при прогонах від 30 до 100 м – не менше 25 см і при прогонах більше 100 м – 35см, м.

Рис. 5. Основні розміри оголовку проміжної опори

Найменший розмір [1] підферменної плити (оголовку) поперек мосту розраховується за формулою:

(11)

де – відстань між осями балок більшої із двох, що опираються на дану опору, прогонової будови (див. Додатки 4 та 14), м;

– розмір опорної частини поперек мосту (дивись Додатки 4-9), м;

– відстань від підферменної площадки до грані підферменної плити, яка при плоских та тангенціальних опорних частинах повинна бути не меншою 30 см, при коткових опорних частинах – 50 см, м.

Для округленої або багатокутної в плані підферменної плити найменша відстань від вузла підферменної площадки до найближчої грані приймається такою ж, як і розмір вздовж мосту. В опорах з округленою формою плити центр півкола , яке описує контур верхньої чи нижньої частини плити, розташовується на краю підферменної площадки. Товщина підферменної плити приймається 0,5–1,2 м.

Верхня частина опори від низу підферменної плити до відмітки, яка не менше чим на 0,5 м вище рівня високої води ( ), може бути у вигляді прямокутного або круглого в плані бетонного чи залізобетонного суцільного або пустотілого стовпа (декількох стовпів) із вертикальними гранями, розміри яких в плані на 20 см менше розмірів підферменної плити.

Нижня частина опори, яка розташована до відмітки, яка не менше чим на 0,5 м нижче рівня меженної води ( ), а на заплавах не менше чим на 0,25 м нижче поверхні ґрунту, повинна мати вертикальні грані та закруглення чи загострення в плані. В залежності від інтенсивності льодоходу кут загострення льодорізної грані в плані приймається в межах . Ця частина тіла опори виконується бетонною масивною. В усіх випадках необхідно щоб горизонтальний розмір будь-якого перетину був не меншим , де – відстань від перерізу до верху опори, м.

Зараз усе частіше застосовуються конструкції збірних опор. Збірні конструкції проміжних опор розроблені в типових проектах, деякі із них наведені в Додатках 15–22.