5.2. Критерії виділення популяцій

Слід розрізняти суть самого поняття популяція і критерії її виділення. Якщо в основі першого лежать основні ознаки самої популяції, то для останнього можна використовувати допоміжні ознаки, які чітко та легко сприймаються, візуально фіксуються.

В даному разі критеріями виділення популяції можуть виступати: а) на­явність ареалу і відповідної множини; б) можливість самовідновлення; в) можливість обміну генетичним матеріалом у групі; г) наявність і характер бар'єрів.

Якщо якийсь вид представлений одною особиною (до того ж певної статі), то він не може розглядатися як популяція, оскільки його майбутнє в даному місці не лише не відоме, а взагалі сумнівне. Крім того, така особина не розкриває нам ні екології, ні специфіки розподілу (групування), ні територіальної вираженості, тому ми не можемо розглядати індивид як популяцію. Популяція — це завжди множина.

Нерідкими є випадки, коли в даних конкретних умовах вид не відновлюється. Наприклад, в сосново-букових лісах молодий підріст світлолюбної сосни не може формуватися під густим наметом бука. У майбутньому в ході сукцесії сосна зникне з деревостану і зміниться буком, проте існуючі насадження сосни в таких лісах ми маємо розглядати як популяцію. Якщо бук вирубати, то у сосни з'явиться здатність до самовідновлення саме на цьому місці.

Може скластися і така ситуація, що з певних причин не відбувається обмін генетичним матеріалом між індивідами, проте ми маємо оцінити можливість такого обміну (близькість, характер розподілу, наявність контактів якщо не реальних індивідуумів, то розсіювання чи розселення їх нащадків тощо).

Нам треба оцінити тип бар'єрів, які існують між популяціями (екологіч­ні — територіальні, часові, едафічні чи біологічні — генетичні, фено­логічні, морфологічні тощо). Крім типу, слід оцінити характер, ступінь впливу бар'єрів, оскільки ізоляція не завжди буде абсолютною. Так, для людей в межах м. Києва р. Дніпро не є бар'єром, оскільки багато з них мешкають на одному березі, а працюють на іншому і щоденно мігрують. Це не служить бар'єром і для голубів, але може виявитись серйозним бар'єром для мурашок, неспроможних його подолати. Водночас хоча між Житомиром та Києвом відбувається постійний обмін людьми, проте це різні популяції, оскільки в межах міста цей обмін набагато інтенсивніший, ніж між містами. Тобто бар'єр в цьому випадку зумовлений обмеженням територіального зв'язку, і це позначається на традиціях, звичках, мовному акценті населення тощо.

Суть часового бар'єру полягає в тому, що коли на одній і тій же території формуються сукупності особин, але в різний час, розділений певним чітким проміжком, то такі сукупності ми розглядаємо як різні популяції. Так, зафіксоване "гніздо" оси звичайної (Vespula vulgaris) в саду під яблунею на другий рік було незаселене, але поряд з'явилося нове. Поява нового гнізда спостерігалася у червні. Таким чином, пе­ріод від осені до літа досить тривалий для таких комах як оса і тому говорити про одну популяцію ос, яка існувала б декілька років неможливо.

Фенологічний бар'єр характеризується тим, що різні індивідууми одного й того ж виду розвиваються чи квітують у різний період, тому запилення між ними не відбувається. Це зафіксовано на злаках, коли одні екземпляри квітували постійно вранці, а інші — ввечері (Прокудин и др., 1977).

Морфологічні бар'єри спостерігаються на прикладі гетеростилії квіткових рослин, зокрема, медунки (Pulmonaria officinalis). В одних екземплярів рос­лин тичинки висуваються із трубки віночка, у інших — маточка, а тичинки заховані в трубку. Тому запилення може відбуватися лише між росли­нами, у яких пилок з довгих тичинок потрапляє на довгу маточку. Якщо такий розподіл не має закономірностей, то ці рослини формують одну популяцію. Але коли це явище закріплюється генетично, то потенційно можуть виникнути різні популяції.