Тема 5. Виробнича програма та товарооборот ресторанного

господарства

Ключові терміни і поняття: виробнича програма, виробнича потужність підприємства, інновація, кулінарна продукція, „Кейтеринг” формат, продукція підприємств харчування, покупні товари, продукція власного виробництва, продуктовий баланс, „Пілотний метод” обслуговування, пропускна спроможність торгового залу, роздрібний товарооборот, ресторанне господарство, споживчий ринок, формат „Швидко і випадково”.

5.1. Місце і роль ресторанного господарства на споживчому ринку

Метою суспільного виробництва будь-якого суспільства є задоволення потреб громадян, що проживають на його території. При цьому самими насущними є природні потреби в харчуванні.

Виробництво їжі для відновлення витраченої в процесі праці енергії людини є однієї з функцій ресторанного господарства. Зроблена їжа реалізується в обмін на грошові доходи споживачів.

У процесі харчування, що представляє собою одну з форм споживання, людина відтворює своє власне тіло. У зв'язку з цим організація споживання їжі також є функцією ресторанного господарства.

Таким чином, ресторанне господарство виконує три функції :

виробничу реалізації споживання

Функції взаємозалежні між собою.

Як відомо, головним призначенням ресторанного господарства є забезпечення постійного переходу населення від харчування в домашніх умовах до суспільно-організованої форми споживання їжі. Це можливо тільки при організації споживання їжі безпосередньо на підприємствах харчування. Отже, основною функцією галузі є організація споживання. Результати праці робітників ресторанного господарства знаходять своє вираження у виробництві кулінарної продукції, і, отже, воно бере участь у створенні сукупного суспільного продукту і національного доходу. Випускаючи різні види кулінарної продукції, працівники ресторанного господарства тим самим сприяють створенню нової споживчої вартості. Крім того, виробнича функція переважає. Близько 50% працівників підприємств харчування зайняті виконанням функції виробництва, що дозволяє визначити цю функцію як домінуючу в галузі. Роль ресторанного господарства на споживчому ринку визначається різними соціально – економічними формами його функціонування. Так, поряд із платною формою на основі купівлі-продажу, існує пільгова-в шкільних, оздоровчих установах, і безкоштовна – у лікарнях, родильних будинках, будинках для старих і т.д. Великий інтерес представляє аналіз впливу ресторанного господарства на економіку і соціальний розвиток держави. Насамперед варто підкреслити значення ресторанного господарства як фактора відтворення робочої сили. Від правильної його організації на промислових підприємствах, у навчальних закладах, школах багато в чому залежить здоров'я і працездатність і тому ресторанне господарство має широкий соціально-економічний зміст.

Ресторанне господарство створює умови для економії матеріальних і трудових ресурсів за рахунок більш раціонального використання продуктів, палива, електроенергії, матеріально-технічних засобів. Воно сприяє також економії часу на виробництво готової їжі й організацію її споживання. Застосування кваліфікованої праці, його спеціалізації, упровадження найбільш удосконалених механізмів для обробки продуктів дають можливість скорочувати втрати харчової сировини, організувати допоміжне виробництво на його відходах. Надається можливість організації харчування з урахуванням вимог науки, на основі фізіологічних норм. Ці умови виникають тільки при суспільному виробництві їжі, що дозволяє організувати харчування, повноцінне по змісту харчових речовин, а також по калорійності з урахуванням віку, професії, що харчуються, і стану здоров'я, усіляко з огляду при цьому на вимоги медицини.

Підприємствам харчування належить чимала роль у розумному використанні вільного часу населення. Усілякий розвиток ресторанного господарства, зростання виробництва кулінарних виробів і напівфабрикатів – усе це сприяє зниженню витрат невиробничої праці в домашніх умовах, збільшенню вільного часу.

Отже :

- ефективність ресторанного господарства зв'язана з його роллю в рішенні соціальних проблем : відтворення робочої сили, поліпшення побуту, збільшення вільного часу, а також визначається економічним результатом діяльності підприємств харчування як суб'єктів ринку.