Практичне заняття 5 «Інноваційна форма інвестицій» 3 бала

Розкрити суть понять і термінів

Інновація, інноваційний процес, інноваційна діяльність, інноваційна політика, державне регулювання інновацій, венчурне підприємство, технопарки, технополіси, інноваційне підприємство, інкубатори, інноваційні центри, джерела фінансування інновацій, венчурний капітал, інтелектуальні інвестиції.

Розкрити зміст теоретичних питань

1. Поняття інновацій та їх класифікація.

2. Інноваційний процес та його стадії.

3. Організаційно-економічні основи функціонування інноваційної сфери.

4. Державна підтримка інновацій та державне регулювання інноваційної

5. діяльності в Україні.

6. Фінансове забезпечення інновацій.

7. Інтелектуальні інвестиції як різновид інновацій.

8. Ефективність окремих напрямів інноваційної діяльності: основні показники і методика їх визначення.

9. Поняття венчурного капіталу та розвиток інноваційного фінансування

10. в Україні.

11. Характеристика суб'єктів інноваційної діяльності в Україні.

12. Технополіси і технопарки, їх призначення та напрями діяльності.

13. Особливості діяльності бізнес-інкубаторів.

14. Основні принципи та завдання реалізації державної інноваційної політики.

Теми рефератів

1. Сучасні підходи до фінансування науково-технічної діяльності.

2. Характеристика джерел фінансування інноваційних проектів.

3. Значення інноваційної форми інвестицій в структурній перебудові

економіки України.

4. Роль держави у здійсненні і удосконаленні структури науково- технічного потенціалу. Державна підтримка інновацій.

5. Фінансування науково-технічної діяльності в індустріально-розвинутих країнах.

6. Досвід країн з ринковою економікою в залученні венчурного капіталу

для фінансування інновацій.

7. Напрями реформування державної інноваційної політики на сучасному

етапі.

8. Організаційно-економічні основи формування і функціонування інноваційної сфери.

9. Закордонний досвід фінансування інноваційної діяльності.

Практичне заняття 6 «Залучення іноземного капіталу» 3 бала

Розкрити зміст теоретичних питань

1. Види та форми іноземних інвестицій. Стандарти і правила іноземного

інвестування.

2. Державна політика залучення іноземних інвестицій. Проблеми іноземного інвестування в Україні.

3. Передумови створення та функціонування вільних економічних зон

(ВЕЗ). Типи ВЕЗ та їх характеристика.

4. Засади функціонування спеціальних (вільних) економічних зон С(В)ЕЗ

в Україні та територій пріоритетного розвитку (ТПР).

5. Міжнародна інвестиційна діяльність і її інститути.

6. Інвестиційна діяльність підприємств з іноземним капіталом.

7. Організаційні форми спільного підприємництва.

8. Законодавство, що регулює іноземне інвестування. Права і обов'язки

9. іноземних інвесторів.

10. Інститути міжнародної інвестиційної діяльності, їх завдання та функції

11. Концесійні контракти в Україні.

12. Характеристика вільних економічних зон, які діють на території України.

13. Нормативна база створення та діяльності ВЕЗ в Україні. Державна політика щодо ВЕЗ.

Теми рефератів

1. Сутність іноземних інвестицій та їх класифікація.

2. Роль іноземного інвестування в розвитку національної економіки та

сфери залучення іноземного капіталу.

3. Участь іноземного капіталу у приватизаційних процесах в Україні.

4. Історія створення вільних економічних зон.

6. Створення сучасних офшорних зон.

7. Сучасний стан ВЕЗ в Україні.

8. Світовий досвід створення ВЕЗ.

9. Сутність ВЕЗ та їх роль у залученні іноземних інвестицій

Тести

1.До числа іноземних інвесторів відносять такі категорії суб'єктів:

1. іноземні юридичні особи, іноземні фізичні особи, іноземні держави, міжнародні організації, вітчизняні фізичні особи;

2. міжнародні організації, іноземні держави, вітчизняні громадяни, що проживають за кордоном, іноземні фізичні особи;

3. іноземні юридичні особи, іноземні держави, Національний банк України, іноземні фізичні особи;

4. міжнародні організації, іноземні юридичні особи, іноземні фізичні особи, іноземні держави, вітчизняні страхові компанії.

2. Зміст іноземних інвестицій характеризується як:

1. цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту;

1. прогресивні структурні зрушення у виробничих силах суспільства;

3. створення фінансово-промислових груп, міжнародних фондів і компаній, інших фінансово-кредитних установ;

4. експортно-імпортні торгові операції з іноземними партнерами.

3. Комплексна програма стимулювання іноземних інвестицій в економіку України:

1. документ, що визначає політику і принципи діяльності уряду, пріоритетні напрями інвестування;

2. створення умов для активізації інвестиційної діяльності в країні;

3. система заходів з правового забезпечення інвестиційного процесу;

4) характеризує ситуацію, що склалася в інвестиційній сфері.

4. Незначна активність іноземних інвестицій в економіці України пов'язана із:

1. недосконалістю правової бази щодо захисту іноземних інвестицій, непрогнозованістю економічної і політичної ситуації;

2. підвищенням інвестиційного рейтингу України;

3. низькою (порівняно з іншими країнами) нормою прибутку на вкладений капітал;

4. ефективною амортизаційною політикою.

5. Державна політика стимулювання іноземних інвестицій передбачає:

1. виділення коштів із бюджету на підтримку малого і середнього бізнесу;

2. систему державних гарантій і захист іноземних інвестицій, запровадження національного режиму інвестування для іноземних інвесторів;

3. посилення податкового тиску на іноземних інвесторів;

4) відміну пільгових умов оподаткування.

6. Державна політика щодо залучення іноземного капіталу в Україні здійснюється:

1. Державною податковою адміністрацією;

2. Міністерством фінансів України;

3. Кабінетом Міністрів України спільно з НБУ і регулюється Верховною Радою України;

4. Державним інноваційним фондом.

7. Прямі іноземні інвестиції- це:

1. кредити, позики та гранти міжнародних фінансових інституцій;

2. продаж: іноземним юридичним і фізичним особам цінних паперів;

3. створення підприємств з іноземним капіталом, у тому числі спільних підприємств;

4. передача прав на використання природніх ресурсів.

8. Портфельні інвестиції- це:

1. придбання прав на користування землею та використання природніх ресурсів;

2. придбання рухомого та нерухомого майна;

3. продаж іноземним резидентам і нерезидентам цінних паперів;

4. внески у статутний фонд.

9. Підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство будь-якої організаційно-правової форми, іноземна інвестиція в статутному фонді якого становить:

1. не менше 50 відсотків;

2. не менше 10 відсотків;

1. не більше 5 відсотків;

3. 100 відсотків.

10. Іноземний інвестор формує свій інвестиційний портфель шляхом:

1. залучення боргових фінансових інструментів і інструментів влас­ ності (капіталу);

1. придбання тільки цінних паперів;

2. придбання пакетів акцій, що належать державі;

3. придбання нерухомого майна.

11. Потреба в іноземних інвестиціях зумовлена насамперед:

1. реалізацією програми приватизації державного майна;

2. надзвичайно низькою інвестиційною активністю власних товаро­ виробників і підприємств;

3. потребами впровадження нових методів управління в усі сфери господарського життя;

4. розвитком фондового ринку.

12. Податкові стимули щодо залучення іноземних інвестицій охоплюють:

1. пільгову амортизаційну політику;

2. надання субсидій, субвенцій і дотацій;

3. звільнення від оподаткування, відстрочку сплати податків або надання податкових канікул;

4) встановлення виших ставок у разі оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями.

13. Фінансові методи стимулювання іноземних інвестицій — це:

1. надання відстрочки у сплаті податків;

2. пільгова амортизаційна політика, надання кредитів, субсидій, субвен­цій та інші види допомоги;

3. ліцензування окремих видів інвестиційної діяльності;

4. прийняття нормативно-законодавчих документів.

14. Найбільш поширеною формою підприємств з іноземними інвестиціями в Україні є:

1. асоціації і концерни;

2. регіональні об'єднання;

3. спільні підприємства;

4. акціонерні товариства.

15. З чиєї ініціативи створюються спеціальні (вільні) економічні зони в Україні?

1. Міністерства фінансів України;

2. Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих органів влади і управління;

1. Національного банку України;

3. юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

16. Вільна економічна зона (ВЕЗ) — це:

1. окрема область чи район, в яких зареєстровані спільні підприємства;

1. частина території України, на якій встановлюються спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий порядок застосування чинного законодавства України;

2. мережа комерційних банків, страхових компаній та інших фінансово- кредитних установ, що діють на окремо визначеній території;

3. виробничо-промислові об'єднання однієї галузі.

17. Ким визначаються статус і територія вільної економічної зони (ВЕЗ) ?

1. місцевою державною адміністрацією;

2. Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної ВЕЗ;

3. Кабінетом Міністрів України;

4. Національним банком України.

18. Основне призначення вільних економічних зон (ВЕЗ) полягає у:

1) створенні сучасної ринкової інфраструктури;

2) активізації підприємницької діяльності і залученні нових технологій з метою розширення виробництва і постачання високоякісних товарів та послуг як на внутрішний, так і на зовнішний ринки;

3. розширенні ринків збуту товарів і послуг;

4. розвитку ринку цінних паперів.

19. Які варіанти організації вільних економічних зон (ВЕЗ) розрізняють за ознакою відкритості?

1. зовнішньо-торговельні та науково-технічні;

2. інтеграційні та анклавні;

3. туристично-рекреаційні та прикордонної торгівлі;

4. офшорні зони.

20. Які варіанти організації вільних економічних зон (ВЕЗ) розрізняють за ознакою місцерозташування?

1. комплексні виробничі зони;

2. банківсько-страхові (офшорні) зони;

3. зовнішні та внутрішні зони;

4. експортно-виробничі зони.

21. Чим зумовлюється міжнародна інвестиційна діяльність?

1. імпортом товарів;

2. експортом капіталу за кордон з метою отримання прибутку;

1. необхідністю отримання кредитів під поставки товарів;

2. утриманням на відповідному рівні інфляції.

22. Найвпливовішим міжнародним інституційним інвестором є:

1. Європейський інвестиційний банк;

2. Агентство США з міжнародного розвитку;

3. Світовий банк та Міжнародний валютний фонд;

4. Фонд «Відродження».