Висновки

Таким чином в результаті проведеного дослідження даної тематики можливо зробити ряд наступних висновків, а саме- була досягнута мета, яка полягала у всебічному, повному, об¢єктивному вивченні питання, що стосується позбавлення волі, як основного виду покарання за чинним КК України.

Завдання полягало у визначенні поняття в дослідженні таких питань, як:

Найбільш повно і докладно вивчити в рамках даної роботи, історію становлення покарання у виді позбавлення волі, поняття і мета покарання у вигляді позбавлення волі, дослідити систему покарань, цілей і завдань та видів позбавлення, а також проаналізувати виконання покарань у вигляді позбавлення волі.

Так, як позбавлення волі найбільш поширений в судовій практиці вид покарання дамо визначення поняття цього виду покарання, наприклад, на думку Здравомислова Б.В. Позбавлення волі - це одне з найбільш суворих видів покарань, воно складається в примусовій ізоляції засудженого від суспільства шляхом поміщення його в призначені для цієї установи на строк, встановлений вироком суду, зі спеціальним режимом утримання.

Позбавлення волі має велике значення в системі покарань так, як воно має численні правообмеження для засудженого, а, отже, підвищеної по відношенню до інших видів покарання репресивність. З урахуванням тяжкості цього покарання і його внутрішніх протиріч і слід вирішувати питання його застосування (призначення і виконання). З одного боку, обійтися без нього протягом ще досить тривалого часу не вдається, тому що при всіх недоліках і протиріччях позбавлення волі є дієвим, ефективним засобом попередження злочинів. Отже, продовжуючи користуватися ним для цієї мети, необхідно вживати заходи для пом'якшення його недоліків і згладжування протиріч.

Вважаю, що цей вид покарання повинен застосовуватися лише тоді, коли за допомогою інших покарань не представляється можливим досягти бажаного ефекту, його застосування вимагає найбільш зваженого обліку особистості засудженой людини.

У цілому, позбавлення волі залишається одним з найбільш поширених видів покарань, причому не тільки в Україні, а й і колишніх республіках Радянського Союзу, а й у світі також. Цей вид покарання, зважаючи на його тяжкість, повинен призначатися особам, які представляють значну загрозу для суспільства або виправлення яких є неможливим без застосування заходів позбавлення волі. Крім позбавлення волі на визначений судом строк, застосовується також ще одне, дуже суворе покарання довічне позбавлення волі.

Нова міра покарання - довічне позбавлення волі. Дане покарання призначено у якості альтернативи смертної кари за вчинення особливо тяжких злочинів, що посягають на життя.

Хочеться звернути увагу, що довічне позбавлення волі за каральної міри перевершує позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі, є винятково важким видом покарання.

Держава, застосовуючи різні види позбавлення волі, ставить перед ними специфічні цілі.

Позбавлення волі, як і будь-яке інше покарання, передбачене КК України застосовується з метою відновлення соціальної справедливості, а також з метою виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.

Відновлення соціальної справедливості шляхом покарання засудженого здійснюється стосовно до суспільства в цілому, так і до потерпілого зокрема. Реалізуючи цю мету, позбавлення волі має забезпечити можливість відшкодування заподіяної шкоди й у можливих межах - домірність позбавлення або обмеження прав і свобод засудженого, які він вимушено зазнав внаслідок вчиненого злочину. При тому потрібно враховувати, що покарання не ставить перед собою мету заподіяння страждання засудженим.

Виправлення засудженого відповідає меті спеціального попередження злочинів. Вона досягається, коли засуджений не вчиняє нових злочинів.

Для досягнення даної мети, тобто спеціального попередження злочинів, покарання має діяти на засудженого поряд з іншими правовими і не правовими засобами.

Що ж стосується попередження вчинення нових злочинів, то це відноситься до тих осіб, до яких покарання не застосовувалося. Тобто невідворотність покарання повинна утримувати соціально-нестійких індивідів від спроб вчинення злочинів.

На закінчення хотілося б підкреслити, що досягнення цілей позбавлення волі не завжди сприяє досягненню цілей всієї системи кримінального покарання.

Перш за все, необхідно докладати усіх необхідних зусиль для того, щоб принципи демократичного правосуддя в Україні не перетворювалися на фікцію, а діяли б спільно і дотримувалися неухильно, хотілося б, що усвідомлення того, що мета позбавлення волі - не тільки кара, а й перевиховання, виправлення, вкоренилося в нашій системі правоохоронних органів, а поки що ми бачимо зовсім іншу ситуацію.