5) За складом досліджуваних якостей об'єкта:

- комплексні;

- диференційовані – дослідження однієї з якостей або групи однорідних якостей об'єкта. Напр., дослідження резервів підвищення ефективності комерційної діяльності торгівельних підприємств є комплексним, а дослідження фондів обертання підприємств торгівлі – диференційованим;

6) За ступенем важливості досліджень:

- науково-дослідні роботи, що виконуються на замовлення міністерств;

- науково-дослідні роботи, що виконуються за планом інституту чи кафедри.

3. Вибір теми наукового дослідження є одним із найбільш відповідальних етапів усієї роботи. Тема наукового дослідження студента повинна бути пов'язана з основними напрямками наукових досліджень, які проводяться у внз. Тема – це наукове завдання, яке охоплює визначену галузь наукового дослідження. Вона базується на численних дослідних питаннях. Під науковими питаннями розуміють більш дрібні наукові завдання, які належать до конкретної галузі наукового дослідження.

Вибір тієї чи іншої теми здійснюється студентами самостійно на підстав таких критеріїв: актуальність теми, ефективність, новизна перспективність, відповідність профілю навчання студентів. Важливою вимогою до вибору теми дослідження є перспективність: студент повинен знати перспективи розвитку явищ і процесів, які збирається досліджувати. Бажано, щоб тема, яку вибирає студент передбачала використання методів дослідження, які він після закінчення внз буде кваліфіковано використовувати в практичній діяльності.

На першому етапі наукового дослідження формулюються мета і завдання дослідження, актуальність розробки даної теми. Здійснюється попереднє ознайомлення з літературними джерелами і складається план-проспект наукового дослідження. Робота над наявною літературою та іншими джерелами інформації є первинним науковим пошуком. Тому, починаючи наукову розробку студент повинен ознайомитися зі станом інформації з даного питання. Врахувати і максимально використати матеріали досліджень, які були проведені раніше.

Аналіз вихідної інформації з вибраної теми дослідження дозволяє висунути робочу гіпотезу.

Робоча гіпотеза – це висловлене дослідником обґрунтоване припущення, вірогідна причина виникнення фактів, які спостерігаються. Необхідно, щоб робоча гіпотеза відповідала таким вимогам: вона повинна бути такою, яку можна перевіряти, мати визначену прогнозованість, бути спільною для явищ одного класу і логічно несуперечливою.

Вибір методів дослідження, об'єктів і прийомів обробки матеріалів залежать від того, що хоче показати студент. Отже, основними етапами науково-дослідної роботи є:

1. вибір теми, формулювання цілей і завдань дослідження;

2. вибір об'єктів дослідження;

3. розробка робочої гіпотези;

4. визначення методики проведення дослідження;

5. організація збирання інформації;

6. обробка та аналіз зібраних матеріалів;

7. обґрунтування висновків та рекомендацій;

8. оформлення результатів дослідження;

9. обговорення і рецензування результатів науково-дослідної роботи;

10. впровадження результатів у практику;

11. розрахунок фактичної ефективності НДР.

4. До форм наукового викладу матеріалів дослідження належать: монографія, підручник, навчальний посібник, наукова стаття, тези доповіді, доповідь, повідомлення та ін.

Монографія – наукове або науково-популярне видання, яке містить повне і всебічне дослідження однієї проблеми або теми і належить одному або кільком авторам.

Основним видом оперативної публікації про нові дослідження з конкретної тематики є наукова стаття, мета якої полягає в поданні інформації про проведену наукову роботу, одержані результати та визначенні напрямку для подальшої розробки теми, актуальних проблем, що потребують свого розв'язання. У науковій статті обов'язково наявні вступ, основна частина та висновки. Обсяг статті 6-24 сторінки. Написання публікації за сучасними вимогами ВАК передбачає:

• постановку проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями;

• аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор;

• виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується дана стаття;

• формування цілей статті (постановка завдання);

• виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;

• висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.

Наукова стаття повинна містити також анотацію. Анотація – стисла характеристика змісту наукової статті, у якій викладено найголовніші висновки, визначено їх цільове призначення та наукову вартість.

Тези доповідей – стислий виклад основних думок, публікація яких передбачає попереднє ознайомлення учасників конференції, семінарів, симпозіумів та інших наукових форумів з результатами проведеного дослідження. Тези складаються з послідовного викладу окремих тверджень, що не підкріплюються фактичним матеріалом та висвітленням перебігу дослідження. Їх обсяг не перевищує 3-х сторінок.

Доповідь – письмовий виклад розгорнутої усної форми виступу, що відповідає тексту тез. Структурними компонентами побудови доповіді є: вступ, основна частина, висновки. Доповідь готується у письмовій формі обсягом 6-8 сторінок і розрахована на 15-20 хвилин виступу.

Коротша за змістом доповідь називається повідомленням і розрахована на 5-7 хвилин виступу.

При проведенні наукових досліджень (особливо на початковій стадії роботи над проблемою) немале значення має формування навичок правильно реферувати та анотувати текст, що вивчається.

Це дозволяє глибше "зрозуміти" тему та задачу дослідження, конкретніше провести аналіз вже існуючого ("напрацьованого") фактичного матеріалу. Чітко і системно зібраний, у вигляді реферату, матеріал, дозволяє оперувати ним доволі тривалий час, що сприяє підвищенню продуктивності розумової праці студента.

Слово "реферат" утворене від латинського "refеrrе", що означає "передавати, доповідати".

Реферування — один з важливих прийомів науково-дослідної роботі. Реферат статті, монографії, доповіді не є просто урізаним варіантом першоджерела. Він має особливості стилю викладу, свій характерний план і свою мову.

Реферування тексту зводиться до пошуку в літературі необхідної інформації, виписуванню принципово важливих положень, тез, тверджень, зафіксованих у першоджерелі.

Зрозуміло що, у залежності від того, ким і з якою метою впроваджується реферування, тип, стиль та характер рефератів розрізняється. Один і той самий текст може піддаватися реферативній обробці в різноманітних випадках, і мати різний зміст.

Наприклад. У одному випадку автор наукової статті готує реферат своєї статті до інформаційного журналу, намагаючись відбити в стислій формі усі основні положення власної дослідницької роботи. У іншому — студент для виступу на семінарі реферує вищевказану статтю, вибираючи з неї саме те, що має безпосереднє відношення до теми його доповіді. У третьому — науковий співробітник робить виписки з цієї ж публікації за питаннями, що його інтересують. Очевидно, ще мова, план і зміст реферату у всіх трьох випадках буде розрізнений.

У процесі підготовки рефератів наукових статей до спеціальних інформаційних журналів, а також авторефератів дисертацій необхідно обов'язково додержуватися встановлених правил реферування. На відміну від цього при індивідуальній роботі з текстом (наприклад, "для себе") припускається велика свобода викладу.

Які ж основні принципи є звичайними правилами реферування наукових публікацій?

По-перше, заголовок реферату повинен відповідати точній назві того матеріалу, що реферується. Проте, може бути і так, що ця назва недостатньо повно розкриває зміст роботи. Така "вільність" у виборі назви частіше зустрічається в деяких закордонних журнальних публікаціях. Тому рекомендується скласти нову ("робочу") назву, що розкриває досить повно тему першоджерела. Остаточний варіант назви реферату варто вибирати наприкінці роботи, тобто після ознайомлення зі змістом джерела.

По-друге, текст реферату'. Перед тим, як приступити до реферування, варто старанно прочитати текст, виділити ключові положення і скласти план реферату. План включає наступні пункти: мета, задача роботи, методи дослідження, дані про об'єкт та предмет дослідження, отримані результати і висновки.

Якщо робота носить не експериментальний, а теоретичний (або навчальний) характер, план може бути трохи відмінним від запропонованого вище.

Обсяг реферату, як правило, складає 5-15% обсягу першоджерела.

Мова викладу тексту в рефераті повинна бути лаконічною та точною, без зайвих фраз. Наприклад, не варто використовувати обороти типу: "У результаті численних і тривалих експериментів автори встановили...". Всю цю довгу фразу можна замінити одним словом "Встановлено... ". Загальновідомі дані, історія розвитку питання про попередні роботи в рефераті, як правило, опускаються. Текст реферату звичайно починається безпосередньо з суті роботи.

По-третє, термінологія. У рефераті наукової публікації неприпустимим є спрощення її суті, тому що це веде до перекручування змісту або втрати важливої інформації. Виняток складають випадки, коли реферат спеціально готується для недостатньо підготовленої аудиторії. У рефераті, як правило, використовують ті ж самі терміни, що й у першоджерелі.

Слід враховувати, що в роботах іноземних авторів можуть зустрічатися наукові терміни, які мало вживають у вітчизняній літературі. У таких випадках цілком доречно їх заміняти поняттями, категоріями, термінами, що відбивають адекватно їх сенс. Заміна маловідомих, незрозумілих термінів не лише виправдана, але й бажана.

Терміни і стійкі словосполучення, що зустрічаються в рефераті більш, ніж три рази, можна заміняти скороченнями або абревіатурою, використовуючи початкові літери словосполучень. Абревіатура наводиться в дужках відразу ж за терміном і далі в тексті уже вживається без дужок. Проте варто враховувати, що використання великої кількості абревіатур може істотно утрудняти розуміння тексту.

По-четверте, як провести подачу ілюстративного матеріалу? Включення до реферату схем, рисунків, графіків, таблиць, формул відбувається в тих випадках, коли вони відбивають суть роботи, або необхідні для наочної презентації висновків дослідження. Можливим є також такий варіант, коли основні результати роботи можуть бути зведені в підсумкову таблицю.