Містобудівельна ситуація

Передбачається конкретна ситуація в межах сільського поселення (на територіях земель запасу або земельних паях), М 1:2000.

Основне завдання, яке вирішують студенти на даному етапі – це вибір місця (ділянки) під будівнйцтво житлово-виробничого комплексу – та розташування фермерського господарства.

Створення фермерських господарств, надання їм земель у довічне і постійне володіння, зумовлює появу нового будівництва дорожньої мережі об'єктів виробничого та житлового, соціально-побутового та торгового призначення, які створюють стійкі довговічні форми об'ємно-просторової організації території, змінити які в подальшому буде неможливо. Тому важливо при виборі місця під забудову торгово-виробничого двору, надання земель під сільгоспугіддя, враховувати існуючу побутово-обслуговуючу, соціально-культурну та транспортну інфраструктуру, ознайомитись з досвідом формування малих сільськогосподарських підприємств в розвинутих аграрних країнах і тенденціями розвитку сільського архітектурно-ландшафтного середовища в умовах реконструкціі.

Територію під будівництво житлово-виробничого комплексу фермерського господарства вибирають із спокійним рельєфом, прийнятними гідроекологічними умовами, добре інсольован, захищену від вітрів, взаємопов’язану з аграрною зоною та існуючою транспортною інфраструктурою сільських поселень. ''Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами та лісовими угіддями, по можливості наближеними до існуючих доріг, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури" (Закон України "Про Селянське (фермерське) господарство”).

Генеральний план

Генеральний план житлово-виробничого комплексу (двору) виконується студентами в М 1 :500.

Площа житлово-виробничото двору залежно від потужності, технології та типу виробництва, наявності переробних цехів та торгових підприємств, характеру забудови приймається від 0.3,до 2.5 га.

При визначенні оптимального розміру земельного володіння фермерською господарства, важливо знати дійсний стан у формуванні типу та визначенні розмірів фермерських господарству в Західному регіоні. У Законі України "Про селянське (фермерське) госнодарство" вказано, що для ведення фермерського господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватись у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів ріллі і 100 гектарів усіх земель, у місцевостях із трудонедостатніми населеними пунктами – 100 гектарів ріллі. Якщо в східній та центральній частинах України, найбільш забезпеченими ресурсами, є можливість реалізувати Закон України, тобто всім тим, хто бажає стати фермером, виділити 50 гектарів ріллі, то в західних малоземельних областях це неможливо, оскільки це привело б до соціальної несправедливості відносно інших селян – не фермерів. У Львівській області розмір земельної ділянки, закріпленої за селянським господарством, на даний час в середньому становить 10,5 гектарів, в середньому в Україні – 22,0 гектари, а в районах Гірсько-Карпатської зони – 4,8 гектара. Виходячи із таких факторів впливу на організаційно-територіальне формування фермерських господарств, як густо населеність регіону та малоземелля, можна зробити висновок, що в Західних областях, особливо у Львівській та її Гірсько-Карпатській зоні, в майбутньому основним типом стане сімейна ферма з розміром земельного володіння від 4,5 До 10,5 га.

Перед початком проектування житлово-виробничого двору фермерського господарства, а саме вирішенням його генерального плану, студентам буде корисним ознайомитись з досвідом архітектурно-просторового планування ферм у розвинутих країнах світу. Так, при розгляді планувального вирішення території фермерських господарств Америки та Європи можна зауважити деякі закономірності у розташуванні основних будівель і споруд. При організації території господарського двору США (рис.2) основне "джерело" шкідливих відходів виробництва – приміщення для тварин – розташовують на віддалі не менше 46 м від житлового будинку, а у Німеччині і Швеції житловий будинок і виробничо-допоміжні споруди об'єднують в блок (рис.3). У планувальній структурі даних ферм функції санітарно-захисної зони виконують протипожежні розриви між будівлями і спорудами, а "нейтралізація" шкідливостей виконується застосуванням нових технологій та нової техніки, безвідходних високо культурних та екологічно-чистих методів виробництва.

Просторові вирішення ферм розвинутих країн та перші проекти і будови фермерських господарств в Україні, зокрема ферми, які зводились за допомогою і фінансуванням компаній Нідерландів на початку 90-х років (проект ферми в с.Звенигород Пустомитівського р-ну Львівської обл. виконанні інститутом "Львівагропроект" та інші), показують, що традиційний підхід до вирішення планувальної структури сільськогосподарських виробничих під­приємств, який до цього часу існував у проектно-будівельній практиці, в даному випадку не прийнятний. Планувальна структура ферми вимагає об'єднання в єдиний комплекс таких відмінних, але взаємопов'язаних за технологічним проце­сом зон, як виробнича, житлова, переробна та торгово-комерційна. При цьому потрібно надавати перевагу як найбільшого блокування споріднених за виробничим процесом будівель і споруд, а також зменшення між ними віддалей, дотримуючись протипожежних та зооветеринарних розривів, що свою чергу скорочує протяжність інженерних мереж, зменшує капіталовкладення у будівництво, дає можливість вести будівельно-монтажні роботи з меншими затратами. Компанії Нідерландів при замовленні проектів ферм ставили також вимогу до проектування об'єктів з виділенням поетапного будівництва: перша черга – виробництво, друга – житло, третя – переробне (допоміжне) виробництво відповідно до самоокупності господарства та появи прибутків. Доцільність закладення черговості та поетапності будівництва фермерських господарств підтвердилась у подальшій практиці проектування інститутом "Львівагропроект” для замовників Західного регіону України.

Досвід проектування показав, що фермери при замовленні проектної документації на будівництво житлово-виробничого двору випускають з неї будівлі і споруди допоміжного виробництва, торгово-комерційні та житловий будинок через недостатність фінансів, залишаючи їх зведення на перспективу та появу прибутків від основного виробництва. Тому при проектуванні житлово-виробничого двору фермерського господарства, зокрема, його генерального плану доцільно задавати черговість і поетапність зведення будівель і споруд. До першої черги забудови слід віднести будівлі і споруди основного виробництва та житловий будинок фермера, до другої – будівлі і споруди допоміжного виробництва і до третьої – торгово-комерційні будівлі. Територія самостійного фермерського господарства, яка розміщується, як више відзначено, за межами населеного пункту на землях запасу або на земельних паях, поділяється на такі функціональні зони: аграрну, основного виробництва, допоміжного виробництва (переробну), житлову (житлово- комерційну). Функціональні зони та будівлі і споруди житлово-виробничого двору розміщуються відповідно до виробничо-технологічного процесу виробництва сільськогосподарської продукції господарством.

Зона основного виробництва, у свою чергу, поділяються на окремі сектори (рис. 4):

- виробничий, де розміщуються основні виробничі приміщення;

- кормоприготування;

- допоміжний основного виробництва;

- переробки та збереження гною;

Зона допоміжного виробництва поділяється на сектори:

-переробки сільськогосподарської продукції;

-зберігання виробленої продукції.

Житлова або житлово-комерційна зона поділяється на сектори:

-житловий, де розміщується житловий будинок, місце відпочинку сім’ї фермера;

-торгово-комерційний, якщо фермер займається комерційною або торговою діяльністю.

На території житлово-виробничого двору розміщуються також мережі та об'єкти енерго-, водо-, тепло-, газопостачання для обслуговування будівель та споруд виробничого, допоміжного та житлового призначення.

Важливе місце у виробництві сільськогосподарської продукції фермерського господарства посідає рівень механізації виробничих процесів, від яких, значною мірою залежать затрати праці і відповідно собівартість продукції. Також від засобів механізації виробничих процесів залежить економічна ефективність господарства, його архітектурно-планувальне рішення. Тому важливо особливу увагу звернути при проектуванні генерального плану житлово-виробничого комплексу на вирішення допоміжної, а також для ведення польових робіт із заготівлі кормів, запроектувати гаражі, навіси, майданчики для автомобілів, тракторів, причепів, візків та іншої малої техніки.

У даний час, коли в Україні і в цілому світі питання збереження та охорони навколишнього середовища стає все більш актуальним, важливим э застосування екологічно чистого, безвідходного виробництва, використання первинних (енергія сонця, вітру) та вторинних (біогазові установки) джерел енергії, застосування енергоощадних будівельних та об'ємно-планувальних рішень.

Функцію санітарно-захисної зони на території житлово-виробничого комплексу виконують зелені насадження, сад, город.

Приклад вирішення генерального плану території жнтлово-виробвичого двору фермерського господарства свиновідгодівельного напрямку (рис.5).