Питання для самостійної роботи

1. Політична філософія Стародавньої Греції.

2. Роль релігії у політичній думці Середньовіччя.

3. Відмова від схоластики та розвиток гуманізму доби Ренесансу.

4. Розкриття характеристик монарха у праці Н. Макіавеллі «Монарх».

5. Утопічний соціалізм у праці Т. Мора «Утопія».

6. Утопічний соціалізм у праці Т. Кампанелла «Місто сонця».

7. Значення суспільства у праці Жан-Жака Руссо «Про суспільний договір».

8. Роль та значення політичного вчення Е. Фромма у праці «Втеча від свободи».

9. «Душа людини» - Е. Фрома.

Список використаної літератури

1. Политология. Энциклопедический словарь. — М., 1993. — с. 269.

2. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. — К., 1998. — С. 325—333.

3. Політологія: історія та методологія / За заг. ред. Ф.М. Кирилюка. — К.: Здоров’я, 2000. — С. 20.

4. Політологія: історія та методологія / За заг. ред. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. — К.: Вища шк., 1998. — С. 18.

5. Корягин К. М. Конфуций. Его жизнь и философская деятельность. — СПБ, 1897.

6. Макиавелли Н. Государь. — М., 1910.

7. Вольтер. Избранные произведения. — М., 1956.

8. Руссо Ж.-Ж. Трактаты. — М., 1969. — с. 159.

9. Вятр Е. Социология политических отношений. — М., 1979. — с. 294.

10. Фромм Э. Бегство от свободы / Пер. с англ. — М., 1990. — с. 213—214.

11. Запрудский Ю. Г. Социальный конфликт: политологический анализ. — Ростов-на-Дону, 1992. — с. 35.

Лекція № 2 Тема: Розвиток політичної думки в Україні та сучасні ідейно-політичні течії. Лекція №2

Тема: Розвиток політичної думки в Україні та сучасні ідейно-політичні течії.

1. Історична генеза політичних ідей з прадавніх часів до ХІХ століття.

2. Політичні концепції українських мислителів ХХ століття.

3. Лібералізм та неолібералізм як політичні течії.

4. Консерватизм та неоконсерватизм як доктрини захисту традицій та одвічних цінностей.

5. Соціалістичні політичні концепції.

6. Правий та лівий екстремізм:сучасна ідеологія і політика.

7. Політико-релігійні концепції суспільного розвитку.

Основні поняття: інтегральний націоналізм, лібералізм, неолібералізм, консерватизм, неоконсерватизм, соціалізм, комунізм, анархізм, троцькізм, екологічний соціалізм, екстремізм, шовінізм, расизм, фашизм, неофашизм, тероризм, клерикалізм, енцикліка.

1. Історична генеза політичних ідей з прадавніх часів до хіх століття.

Слід зазначити, що особливо багато важить в українській історії та політичному житті так звана княжа доба, яка охоплює майже п’ять століть. Вітчизняні історики виділяють у ній два періоди від середини ІХ ст.: Київський — до 1240 р. та Галицько-Волинський — до 1349 р. Протягом ІХ—ХІІ ст. у Київській Русі відбулося формування феодального суспільства, яке супроводжувалося розвитком теорії держави і права, поширенням новітніх політичних ідей, науки, літератури, філософії тощо. Провідна роль у цьому процесі, як і в усіх сферах суспільного життя, належала християнству, поширення й утвердження якого сприяло розвиткові не тільки духовно-політичного життя, а й посиленню економічних і культурних зв’язків Київської Русі з Візантією та іншими європейськими країнами. У той самий період (Х—ХІІ ст.) у Київській Русі виникла оригінальна література, яка відбивала різні сторони тогочасного життя й відображала прагнення зміцнити феодальний лад та сприяти поширенню впливу Київської держави на інші країни.

Підтвердженням високого рівня розвитку суспільно-політичних ідей у Київській державі може бути те, що до наших днів дійшло чимало тогочасних писемних джерел та пам’яток: літописи, політико-релігійні трактати окремих осіб, релігійних діячів, збірки та зведення законів. З-поміж цих писемних джерел треба назвати, насамперед, «Повість временних літ», «Слово про закон і благодать» Іларіона, «Руську правду», Остромирове Євангеліє, Ізборники Святослава, «Слово о полку Ігоревім», «Посланіє» Климентія Смолятича, «Повчання» Володимира Мономаха та ін.

Слід підкреслити, що в Київській Русі надзвичайно високого рівня досягає політико-правова думка. У багатьох писемних джерелах, що дійшли до нас, викладаються дуже цікаві думки про походження держави, виникнення правлячої династії, про єдність і суверенність політичної влади, організацію найдоцільніших форм правління, законність і реалізацію найвищих владних повноважень, взаємовідносини між церквою та державою, формується та обґрунтовується юридична термінологія тощо. Водночас намагання розкрити нині глибинний сенс політичних ідей того періоду є дуже складною справою, оскільки політична думка в ті часи ще не виокремлювалась із загальної релігійно-теологічної свідомості. А тому й сама політична наука не могла сформуватися тоді як окремий вид людської діяльності.

Певною мірою пам'ятками політичної думки в Україні можна вважати Судебник 1468 p. (прийнятий за Казимира IV) і три Литовські статути - 1529 р. (за Сигізмунда І Старого), 1566 р. (за Сигізмунда II Августа) і 1588 р. (за Сигізмунда III). У цих документах поряд із правовими ідеями викладено й певні політичні погляди щодо централізації держави, зміцнення королівської влади тощо. Але практично до середини XVI ст. скільки-небудь помітних і яскравих виявів пожвавлення політичної думки не спостерігалося.