
- •Становлення політології як науки.
- •Об’єкт, предмет, структура, функції та методи політології.
- •Методи політології.
- •Політика та політичні вчення у Стародавньому світі.
- •Загальна характеристика світової політичної думки.
- •Еволюція політичної думки в епоху Середньовіччя та Відродження.
- •Загальна характеристика світової політичної думки.
- •Фундаментальні політичні ідеї Нового Часу.
- •Політичні теорії хх століття.
- •Питання для самостійної роботи
- •Список використаної літератури
- •Лекція № 2 Тема: Розвиток політичної думки в Україні та сучасні ідейно-політичні течії. Лекція №2
- •1. Історична генеза політичних ідей з прадавніх часів до хіх століття.
- •Загальна характеристика політичної думки України
- •2. Політичні концепції українських мислителів хх століття.
- •3. Лібералізм та неолібералізм як політичні течії.
- •4. Консерватизм та неоконсерватизм як доктрини захисту традицій та одвічних цінностей.
- •5. Соціалістичні політичні концепції.
- •6. Правий та лівий екстремізм: сучасна ідеологія і політика.
- •7. Політико-релігійні концепції суспільного розвитку.
- •Питання для самостійної роботи
- •Список використаної літератури
- •Лекція №3
- •Лекція №3
- •Влада як явище суспільно-політичного життя, основні концепції влади.
- •Структурний зміст та класифікація влади.
- •Функції політичної влади.
- •Механізми здійснення та поділ влади в суспільстві.
- •Проблеми формування та функціонування влади в Україні.
- •Питання для самостійної роботи
- •Список використаної літератури
- •Лекція №4
- •Лекція №4
- •Основні поняття: політичний режим, тоталітаризм, авторитаризм, ліберально-демократичний режим, демократія, пряма демократія, референдум, ініціатива, представницька (репрезентативна) демократія.
- •Типи політичних режимів.
- •Тоталітаризм.
- •Авторитаризм.
- •Ліберально-демократичний режим.
- •Сутність демократичного політичного режиму.
- •Основні форми демократії.
- •Питання для самостійної роботи
- •Список використаної літератури
- •Лекція №5 Тема: Держава як суб’єкт політики. Лекція №5
- •Концепції походження держави.
- •Ознаки і сутність держави.
- •Функції держави.
- •Структура і форми держави.
- •Питання для самостійної роботи
- •Список використаної літератури
- •Лекція №6 Тема: Політичні партії. Партійні системи. Суспільно-політичні рухи.
- •Типи партій.
- •Партійні системи.
- •Громадсько-політичні організації та рухи.
- •Політичні партії та суспільно-політичні об’єднання в Україні.
- •Питання для самостійної роботи
- •Список використаної літератури
- •Лекція №7 Тема: Вибори і виборчі системи.
- •2. Стадії виборчого процессу.
- •3. Типи виборчих систем.
- •Питання для самостійної роботи
- •Список використаної літератури
- •Лекція №8 Тема: Політична еліта.
- •Функції і типи еліт.
- •Особливості еволюції політичної еліти України.
- •Питання для самостійної роботи
- •Список використаної літератури
- •Лекція №9 Тема: Політичне лідерство.
- •Стилі і типи політичного лідерства.
- •Відродження демократичних інститутів лідерства в Україні.
- •Питання для самостійної роботи
- •Список використаної літератури
- •Лекція №10 Тема: Політичні конфлікти і кризи.
- •Сутність політичного конфлікту.
- •Стадії розвитку політичних конфліктів і шляхи їх вирішення.
- •Етнополітичні конфлікти.
- •Політичний тероризм і його різновиди.
- •Питання для самостійної роботи
- •Список використаної літератури
- •Лекція №11 Тема: Світовий політичний процес.
- •Глобальні проблеми розвитку людства та сучасне політичне мислення.
- •Роль та місце України в сучасному світі.
- •Питання для самостійної роботи
- •Список використаної літератури
Стилі і типи політичного лідерства.
Багатогранність феномену лідерства проявляється в існуванні різноманітних лідерських стилів і типів.
Стиль лідерства як стійка відтворювана відмітна модель здійснення лідером своїх функцій фіксує своєрідність його поведінки, характер взаємодії з наближеним оточенням і послідовниками, ціннісні орієнтації, особливості прийняття рішень і низка інших факторів. Психологи й політологи виділяють різні стилі лідерства залежно від певних ознак.
1. Найпоширеніша типологія акцентує увагу на характері взаємовідносин політика з найближчим оточенням (командою політика).
Відповідно відрізняють:
авторитарний стиль, який передбачає одноосібний спрямовуючий вплив лідера. Головний метод керівництва -директиви, накази і доручення, засновані на загрозі застосування покарання. Від підлеглих вимагається безвідмовне виконання його волі та відданість;
демократичний стиль. В цьому випадку для лідера характерне урахування інтересів і думок оточуючих його людей, залучення їх до прийняття рішень та стимулювання ініціативи. Головний метод керівництва - заохочення та похвала оточуючих;
відсторонений стиль проявляється у пасивній позиції лідера при здійсненні ним управлінських функцій і наданні достатньої самостійності виконавцям, а також в бажанні уникнути можливих конфліктів. Основний метод керівництва - прохання, переконання, поради. Можливі ситуації, коли саме найближче оточення починає маніпулювати політиком.
2. На основі такого критерію, як ставлення лідера до змін і здатності до інновацій, виділяють:
консервативний стиль. Консервативні лідери орієнтовані на керівництво у відповідності з нормами, що раніше установилися. Їхніми сильними сторонами є витримка, вірність справі, терпимість, увага і вміння передбачити обставини;
ініціативний стиль проявляється у здатності лідера виходити за межі загальновизнаних правил управління і в генерації нових ідей. Для ініціативних політиків типові, з одного боку, рішучість, сміливість, упертість при досягненні мети, з іншого ж, - надмірна вимогливість, невміння змінювати поставлені завдання, імпульсивність, намагання дуже багато брати на себе. Стосовно суспільного діяча ініціативний стиль, в свою чергу, може проявлятися в декількох формах:
реформаційне лідерство - лідер ставить завдання поступового еволюційного перетворення політичної реальності;
революційне лідерство - лідер орієнтований на завдання фундаментальної зміни суспільної системи в цілому або окремих її сфер;
реалістичне лідерство - політик висуває адекватні ситуації завдання, враховує наявність ресурсів для їх досягнення і прогнозує можливі наслідки;
авантюристичне лідерство - при прийнятті рішень політик керується емоціями, а не тверезим розрахунком, прагне до досягнення завищених або ризикованих завдань.
3. Залежно від мети, на яку орієнтований політик, виділяють:
інструментальне лідерство, яке сконцентроване на досягненні поставлених завдань і відповідно вимагає від лідера та його команди високого рівня компетентності;
Одна з найпопулярніших типологій опирається на ідею М. Вебера про різні типи лідерства.
Залежно від природи авторитету, на якому побудована влада лідера, у політології виділяють:
традиційне лідерство, яке передбачає вплив, заснований на вірі послідовників у святість традицій (монархи, старійшини та вожді племен);
харизматичне лідерство, що формується на основі віри населення у виключні особисті якості лідера;
раціональне лідерство. Ресурси впливу лідера базуються на факті призначення або вибрання його на певну посаду. Саме такою легітимністю володіє більшість сучасних президентів і голів виконавчої влади.
Традиційне лідерство — це право на лідерство, належність до еліти, віра у святість традицій (характерно, як правило, для «доіндустріального» суспільства). Традиційне лідерство базується на вірі підлеглих у те, що влада законна, оскільки вона існувала завжди, і ця влада пов’язана з традиційними нормами, на які посилається правитель, організовуючи свою діяльність. правитель, який зневажає традиції, може бути позбавлений влади.
Харизматичне лідерство характеризується вірою підлеглих у надзвичайні здібності вождя та його винятковість. Широкі маси населення свято вірять у те, що такий лідер покликаний самим життям виконувати якусь виняткову місію, а тому вони бувають навіть фанатично віддані такій людині. У цьому разі влада випливає не з юридичних норм, а з особистих якостей правителя. Саме такими керівниками, на думку М. Вебера, є вожді революцій, досвідчені далекоглядні політичні діячі, релігійні лідери.
Надзвичайно велике значення в становленні харизматичного лідера має використання специфічної техніки впливу на маси, зміст якої надзвичайно точно сформулював Ф. Ніцше: «Легко дати рецепт того, що натовп називає великою людиною. За всіх умов необхідно давати йому (народу) те, що йому дуже приємно, або спочатку вбити йому в голову, що те або інше було б приємним, а потім дати йому це. Але ні в якому разі не одразу; навпаки, слід завойовувати це з величезним напруженням, або робити вигляд, що завойовуєш. Натовп повинен мати уявлення, що перед ним могутня і навіть нездоланна сила волі; або щонайменше треба робити вигляд, що така сила існує».
У суспільному житті явище харизми виникає зі складного поєднання раціональних та ірраціональних моментів політичної діяльності лідера. Складовими харизми можуть бути й особиста привабливість лідера, і наявність у нього виняткових ораторських здібностей, і його складний і тяжкий життєвий шлях, і такі його риси, як далекоглядність та рішучість, які він виявив у критичні, поворотні моменти історичного розвитку. Водночас політичне лідерство за певних умов може набирати комічних.
І нарешті, раціонально-легальне лідерство означає появу в суспільному житті політичного лідера через демократичні процедури виборів, що відповідають вимогам закону. У цьому разі обраному демократичним шляхом лідеру надаються широкі (згідно із законом) повноваження, а за будь-які зловживання він нестиме відповідальність перед виборцями.
Типологія М. Вебера не втратила актуальності й сьогодні. Найбільшу цікавість викликає феномен харизматичного лідерства, а точніше умови, що визначають можливість його появи. В першу чергу подібне лідерство буває затребуваним у надзвичайних ситуаціях. Будь-який сучасний політик хотів би володіти харизматичною популярністю. Але не усі з них володіють яскраво вираженими особистими якостями. В цьому випадку найближче оточення може спробувати штучну харизму. Для цього будуть використовуватися міфи, покликані закріпити його богообраність та велике призначення. Це може проявитися і в детальній увазі до всіх етапів життєвої біографії політика, в нагородженні його різними почесними званнями й нагородами.