Питання для самостійної роботи

1. «Залізний закон» Роберта Міхельса.

2. «Закон циркуляції еліт» Вільфредо Парето.

3. Концепції еліти В. Липинського та Д. Донцова.

4. Формування сучасної української еліти: від партійної номенклатури до національної еліти.

Список використаної літератури

1. Бебик В. М. Еліта, елітарність, лідерство // Віче. — 1993. — № 7.

2. Бекешкина И. Есть ли в Украине общенациональные лидеры? // Политическая мысль. — 1994. — № 3. — С. 22.

3. Брегеда А.Ю. Політологія: Навч. Посібник. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 312 с.

4. Закон України «Про статус народного депутата України» // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 3. — С. 47.

5. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. — К., 1998.

6. Основи політичної науки. Курс лекцій / За ред.. Б. Кухти. Ч. 2. – Львів, 1997.

7. Політологічний енциклопедичний словник. — К.: Генеза, 1997.

8. Політологія / За заг. ред. І.С. Дзюбка, К.М. Лемківського. – К., 1998.

9. Політологія / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К., 1998.

10. Політологія / За ред. О.І. Семківа. - Львів, 1994.

11. Політологія. Курс лекцій/ І.С. Дмитрів, О.М. Рудакевич, В.А. Кулик та ін. – Тернопіль., 1998.

12. Полохало В. Правляча еліта та контреліта в сучасній Україні // Демократія в Україні. Минуле й майбутнє. — К., 1993.

Лекція №9 Тема: Політичне лідерство.

ЛЕКЦІЯ №9

Тема: Політичне лідерство.

1. Сутність політичного лідерства.

2. Стилі і типи політичного лідерства.

3. Відродження демократичних інститутів лідерства в Україні.

Основні поняття: лідер, стиль лідерства, традиційне лідерство, харизматичне лідерство, раціонально-легальне лідерство, процес демократизації.

1. Сутність політичного лідерства.

Лідери виступають ключовими фігурами політичного життя і реально впливають на суспільні процеси. До таких прийнято відносити індивідів, які визнаються суспільством як керівники і отримують в силу цього право на прийняття політичних рішень.

Яке ж визначення можна дати категорії «лідер»? Лiдер (англ. leader — вождь) — авторитетний член організації або малої групи, особливий вплив якого дає йому змогу відігравати істотну роль у соціальних процесах, ситуаціях. Лідер — особа, яка здатна впливати на інших з метою інтеграції спільної діяльності, що спрямована на задоволення інтересів даного суспільства.

Проблема лідерства стала предметом наукового вивчення дуже давно. Нею займалися ще Платон і Арістотель.

1. Макіавелістська теорія лідерства побудована на праці Н. Макіавеллі «Государь». Н. Макіавеллі описав образ лідера-государя, який будь-якими засобами досягає політичних цілей.

2. Ніцшіанська теорія згідно з якою Ф. Ніцше вважав, що прагнення до лідерства — це вияв «творчого інстинкту» людини: лідер має право ігнорувати мораль — зброю слабких.

3. Фрейдистська теорія згідно з якою З. Фрейд вважав, що народні маси потребують авторитетного лідера так само, як сім’я потребує авторитетного батька.

4. Марксистська (ленінська) теорія згідно з якою маси-клас-партія-вождь (лідер).

Існують також концепції лідерства:

У 40-50-х pp. XX ст. в західній політології отримала поширення теорія рис, яка пояснювала феномен лідерства природженими особистими якостями: енергійністю, компетентністю, гостротою розуму, здатністю брати на себе відповідальність, хоробрістю тощо.

Ситуаційна теорія наполягає на тому, що лідерів формує ситуація: місце, час, обставини. Кожна ситуація висуває на передній план тих людей, які здатні її вирішити, а тому різні обставини вимагають появи якісно різних лідерів. Так, наприклад, мітингова стихія робить затребуваним тип політика-агітатора, але ця людина може виявитися неефективною як політик, здатний запропонувати програму виходу країни з кризи. І навпаки, політик-теоретик може почуватися безпорадним в ролі публічного лідера на мітингу, оскільки ситуація змінилася, і від нього вимагаються якості оратора, здатного зрозуміло й емоційно пояснити власне бачення суспільних проблем.

Теорія визначаючої ролі послідовників розвиває тезу про те, що лідерів "роблять" оточуючі їх послідовники. Лідер трактується як людина, яка найбільш успішно здійснює орієнтацію на вираження потреб інших людей. Існують різні версії цієї теорії. Згідно з однією з них лідер здатний розпізнати потреби та інтереси своїх послідовників і запропонувати їм програму їхнього здійснення. За іншою версією лідер - лише маріонетка в руках своєї групи і виконує її прямі вказівки.