Предмет , Що вивчає пе?

Предмет це те, що досліджує наука.

Предмет зазнав великих змін.

У центр свого вивчення ПЕ ставить людину, розглядаючи її як істоту суспільну.

Ми поділяємо підхід, відповідно до якого економічна теорія досліджує поведінку людей у процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ і послуг в умовах обмежених ресурсів.

ПЕ – це наука, яка досліджує способи організації господарського життя людини з метою найповнішого задоволення її матеріальних потреб в умовах обмежених виробничих ресурсів.

ПЕ вивчає як суспільство, використовуючи обмежені ресурси, забезпечує найповніше задоволення потреб людей. Вона досліджує, як потрібно організувати виробництво, розподіл та споживання в умовах обмежених виробничих ресурсів.

Функції політекономії:

1) теоретико-пізнавальну – пояснює закономірності розвитку національної економіки, процеси і явища економічного життя суспільства;

2) практично-прогностичну – виробляє рекомендації для проведення економічної політики та прогнозування соціально-економічного розвитку країни;

3) світоглядно-виховну – формує економічне мислення, економічну психологію та економічну культуру людей;

4) методологічну – формує поняття, категорії та наукові узагальнення, які використовуються в інших економічних науках.

Суть пізнавальної функції полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів, категорій, форми їх прояву і механізму дій.

Практична – обґрунтування необхідності і винайдення шляхів раціонального господарювання, що відповідають інтересам людини, колективу, суспільства.

Методологічна функція застосовується при розробці методів, необхідних для дослідження всіх економічних наук, тобто політекономія виступає методологією для останніх.

Ідеологічна – політекономія не може бути незалежною від ідеології. Якщо вона не відображає реальні стосунки людей і не виражає інтереси певних прошарків населення, вона мертва.

Прогностична функція спроможна надати соціально-економічний прогноз розвитку країни на біль-менш тривалий проміжок часу.

Політична економія розробляє рекомендації і програми, що є основою економічної політики.

2. Методологія та методи дослідження в політичній економії. Економічне моделювання.

Економічна теорія не може скористатися методами пізнання природничих наук. Вивчаючи господарку, не можна вживати ні мікроскоп, ні телескоп, ні хімічні реактиви. Тому економічною наукою, як і іншими суспільними науками, широко застосовується метод наукової абстракції.

Суть цього методу полягає в тому, що, досліджуючи певний економічний факт або процес, його випадкові, швидкоплинні чи другорядні ознаки відділяють від усталених і типових. Абстрагуватися означає спрощувати.

Метод науки – це шлях, спосіб, знаряддя теоретичного дослідження предмета. За допомогою методу можна проникнути в природу економіки. Іншими словами, метод – це шлях до істини. За словами відомого природодослідника Кюв’є, "науковий метод має набагато більше значення, ніж будь-яке окремо взяте відкриття".

Науковий метод передбачає необхідність доказів. Тому основою наукового методу є вчення про докази. Не володіючи доказами, людина не може розрізнити істину і неправду. Науковий метод – це метод висування гіпотез, які можна перевірити на практиці.

Які ж методи використовує економічна наука?

Економічна теорія грунтується на фактах. Звідки беруться факти?

Першим джерелом економічного знання є спостереження (живе споглядання економічних явищ) і вивчення даних економічної історії. В такий спосіб виявляються і нагромаджуються факти про явища та процеси економічного життя суспільства. Основну суму фактів, або економічної інформації, дає статистика. Нерідко використовуються дані бухгалтерського обліку, соціологічних обстежень тощо.

Історичні дані й факти сьогодення є основою науки про економіку, однак , як кажуть, акти не можуть розповісти свою власну історію.

Збирання фактів, які відображають економічну поведінку людей та інституцій, є складним завданням. Адже в реальному житті існує незліченна кількість взаємопов'язаних фактів. Тому економіст має бути обережним у їх доборі. З усіх фактів потрібно виокремити економічні, тобто визначити, які з них стосуються, а які не стосуються з'ясовуваної конкретної проблеми.

Крім того, безпосереднє спостереження є мертве, фотографічне відтворення дійсності; воно тільки реєструє зовнішні форми прояву й тому може створити помилкові уявлення про явища (наприклад, про рух Сонця і Землі).

Отже, спостереження й описування – це тільки підготовча робота. У результаті збирання та систематизації фактів економічна діяльність стає відомою, але ще не пізнаною. Збирання фактів називають описовою, або емпіричною, економічною наукою. Для пізнання ж взаємозалежності економічних явищ, виведення законів, теорій, принципів необхідний економічний аналіз.

Економічний аналіз передбачає систематизацію, тлумачення й узагальнення фактів. У процесі економічного аналізу формуються економічні поняття й категорії, принципи, теорії й закони.

Економічний аналіз можливий двома шляхами: рухаючись від фактів до теорії і від теорії до фактів. Звідси розрізняють два методи економічного аналізу: індуктивний і дедуктивний.

Індуктивний метод розпочинається зі збирання, систематизації й узагальнення фактів з конкретної проблеми, яка підлягає економічному аналізові. Результатом такої роботи є виведення певних принципів із фактів поведінки індивідів та інститутів у даній сфері, а також законів. Таким чином, індукція іде від фактів до теорії, від часткового до загального.

В економічному аналізі використовується і дедуктивний метод (від теорії до фактів). Спираючись на умовивід, випадкове спостереження, логіку або інтуїцію, дослідник може сформулювати попередню неперевірену теорію, тобто гіпотезу. Для перевірки її правильності потрібно багаторазово дослідити відповідні факти. Гіпотеза, яку не підтверджують факти, неправильна. Але якщо навіть гіпотеза спростована й відхилена, вона має позитивне значення, бо вказує шлях, яким іти не треба.

Індукція й дедукція не суперечать одна одній, а скоріше взаємодоповнюють. Науковий думці потрібні й індукції, й дедукції, як-от людині для ходіння потрібні обидві ноги – і права, і ліва. Гіпотези спрямовують, орієнтують дослідника в правильному напрямі при збиранні фактів, а факти, своєю чергою, є передумовою для формування гіпотез.

Є ще: