Лекція № 14. Закріплення Радянської влади в Україні (1929-1938рр.)

План.

1.Перехід до форсованої індустріалізації.

2.Хлібозаготівельні кризи 1927-1929рр. Перехід до суцільної колективізації.

3.Становище у культурі.

1

НЕП прискорив промисловий розвиток СРСР і України, однак вони суттєво відставали від передових держав: значно менше вироблялося електроенергії, сталі, и чавуну, добувалося вугілля і нафти. Їхнє господарство в цілому перебувало на доіндустріальній стадії розвитку. Тому цілком закономірно, що на 14 з’їзді ВКП(б) (грудень 1925р.) було проголошено курс на індустріалізацію.

Індустріалізація – система заходів, спрямованих на прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння економіки й зміцнення оборони країни. Були поставлені такі завдання:

- здобути техніко-економічну незалежність країни;

- перетворитися із аграрної країни в могутню індустріальну;

- укріпити оборонний потенціал держави;

- підвищити технічну базу сільського господарства.

Україна переживала великі труднощі в проведенні індустріалізації:

- могла розраховувати лише на внутрішні джерела фінансування;

- у неї був брак кваліфікованих кадрів;

- не вистачало досвіду для проведення таких масштабних проектів.

Особливості проведення індустріалізації в нашій країні були такі:

- почалася не з легкої, а з важкої промисловості;

- мала більш високі темпи;

- була дуже жорстка централізація економіки.

Етапи здійснення індустріалізації:

1 -1926р.-жовтень 1928р. (початок і підготовка форсованої індустріалізації);

2 – жовтень 1928р. – 1932р. (перша п’ятирічка, форсована індустріалізація, провал першої п‘ятирічки, установлення твердої централізації управління);

3 – 1933р. – 1937р. ( друга п’ятирічка – подальше наростання індустріалізації уже із зниженими темпами);

4 – 1938р. – 1941р.( третя п’ятирічка – спад виробництва, викликаний репресіями, страхом проявити ініціативу, відсутністю матеріальної зацікавленості).

Підсумки індустріалізації:

- країна із аграрної перетворилася в індустріальну, частково незалежну від Заходу;

- зміцнилася оборона країни;

- більшість в структурі промисловості займала важка промисловість;

- ліквідовано безробіття, але знизився життєвий рівень населення;

- НЕП був згорнутий й перемогла адміністративно-командна система;

- встановився монополізм державної власності;

- зникла конкуренція та матеріальна зацікавленість працюючих;

- уповільнились темпи розвитку країни;

- народ України перестав бути господарем природних багатств.

2

Радянське керівництво, взявши курс на модернізацію промисловості, одразу зіткнулося з трьома проблемами: кошти, сировина, робочі руки. Одержати все це можна було від селянства, що становило більшість населення. Але потрібні були корінні зміни в сільському господарстві. Тому 15 з’їзд партії (1927р.) і взяв курс на кооперування сільського господарства, з 1929р. – на суцільну колективізацію. Приводом для цього стала хлібозаготівельна криза – брак зерна в державі в умовах форсування темпів індустріалізації в 1927-1929рр. і брак валюти за хліб, проданий за кордон, могли зірвати форсовані методи індустріалізації, тому потрібний був механізм (колгоспи) безперебійного забезпечення хлібом держави.

Задачами колективізації були:

- налагодження каналу перекачування коштів на потреби індустріалізації із села в місто;

- забезпечення населення країни дешевими продуктами харчування й сировиною;

- перетворення неконтрольованих державою індивідуальних селянських господарств у велике виробництво, повністю підконтрольне партійно-державному керівництву;

- ліквідація дрібнотоварного селянського укладу, який на думку більшовиків був джерелом капіталізму на селі.;

- ліквідація куркульства як класу.

Етапи колективізації:

1 –у роки першої п’ятирічки Україна повинна була закінчити колективізацію до весни 1932р, однак з початком колективізації навесні 1930р. ЦК КП(б)У розгорнув змагання за дострокове її завершення до осені 1930р; було розкуркулено понад 200 тис. селянських господарств і стільки ж покинуто, які втекли на новобудови; в 1932-1933рр. для потреб індустріалізації й залякування населення конфіскували майже всі продовольчі запаси селян, змусивши померти від голоду 6-8млн чоловік; до кінця 1933р. було «колективізовано» 70% селянських господарств.

2 – у роки другої п’ятирічки (1933-1937рр.) – колективізація була завершена: колективізовано понад 90% селянських господарств; земля навічно закріплювалася за колгоспами.

Особливості проведення в Україні:

- українське село було обране більшовиками як зразок для інших республік у проведенні колективізації;

- темпи колективізації, призначені українцям, були найвищими ;

- жорстокість до українських селян, які не сприйняли цю політику була найбільшою, а жертви голодомору дають нам право говорити про геноцид проти українського селянства.

Підсумки колективізації:

- сільське господарство стало колгоспним;

- були отримані кошти для індустріалізації;

- збільшено кількість техніки на селі;

- піднято культурний рівень села;

- у селян вбили почуття господаря, а саме сільське господарство розорили і відкинули назад;

- репресії торкнулись не тільки куркулів, а й середняків, які не бажали вступати до колгоспів.

3

Розвиток української культури проходив в умовах встановлення сталінської диктатури й політики українського керівництва, яка була спрямована на боротьбу з українським націоналізмом, йшло знищення політики українізації.

Освіта.

В 30-ті роки відбулися позитивні зміни: більшість населення навчилося читати і писати; була запроваджена обов’язкова початкова освіта; з 1934р. встановилося три типи шкіл – початкова(4 роки), неповна середня (7), середня(10); створювалися мережі інтернатів для дітей-сиріт; було відновлено діяльність університетів в Харкові, Києві, Одесі, Дніпропетровську.

Недоліками в галузі освіти були: дефіцит кваліфікованих педагогів із вищою освітою,скорочення українських шкіл; заідеологізованість освіти; в1932-1933рр. різко зменшилась кількість учнів із-за голодомору, виселення.

Наука.

Провідною установою в науці продовжувала бути Академія наук УРСР, до складу якої входило 26 НДІ(очолював її О.Богомолець). Відкривалися нові наукові установи: в 1931р почав працювати Інститут клінічної фізіології; в 1934р. було засновано Інститут електрозварювання під керівництвом Є.Патона; в Одесі було організовано Український інститут хвороб очей і тканинної терапії з ініціативи видатного окуліста В.Філатова. Великих успіхів в науці досягли математики М.Крилов, М.Богомолов, Д.Граве; конструктор космічних кораблів Ю.Кондратюк; епідеміологи М.Гамалій, Д.Заболотний; генетики й селекціонери М.Вавилов, О.Богомолець, О.Палладін; історики Д.Яворницький, М.Грушевський. Але в той же час, незважаючи на заслуги цих вчених, частина з них стала жертвою тоталітаризму(М.Грушевський, М.Вавилов, М.Яворський та ін.).

Література.

Широке визнання мали твори Ю.Яновського, А.Головка, О.Вишні, П.Тичини, В.Сосюри та ін. Але для літератури настали не кращі часи: були ліквідовані літературно-художні об’єднання та організації; в 1934р.було створено Спілку радянських письменників, до складу якої загнали всіх ідеологічно надійних членів; встановлювався державний контроль над видавництвами; був нав’язаний метод соцреалізму; десятки українських письменників переслідувались злочинним режимом.

Мистецтво.

Дана галузь теж розвивалась суперечливо. Успіхами можна вважати: відкриття меморіального музею та пам’ятника Т.Шевченку в Каневі (1939р.); пам’ятника Т.Шевченку в Києві(1939р.); відкриття у Львові театру опери та балету(1940р.). Справжньою бідою для українців стали такі фактори: розстріл українських кобзарів і лірників в 1934р.; залучення всіх ідеологічно надійних митців до творчих радянських об’єднань; репресії проти Леся Курбаса і театру «Березіль» та ін.

Антицерковна політика в Україні продовжувалася і в 30-ті роки. Вона проявлялася в таких діях влади:

- більшовики переслідували Українську автокефальну церкву (в 1930р. вона вимушена була самоліквідуватися);

- масово ліквідовувалися культові споруди;

- йшла розправа над церковними керівниками;

- населенню силою нав’язувався атеїстичний світогляд.

Все вище сказане свідчило про суперечливий розвиток культури, а також про те, що коли політика українізації почала виходити за межі міцніючої командно-адміністративної влади, її було згорнуто.

Питання для самоконтролю:

1.Якими були завдання, особливості та наслідки індустріалізації в Україні?

2.Якими були завдання, особливості та наслідки суцільної колективізації в Україні?

3.Що ви знаєте про причини та наслідки голодомору 1932-1933 років в Україні?

4.Чому українську культуру 30-х років називають культурою «розстріляного відродження» ?