
- •Відносно самостійні розділи кримінології
- •4. Система кримінології
- •5. Історія розвитку кримінологічної науки в Україні (до 1991 року).
- •6. Сучасна українська кримінологія: стан, проблеми і завдання
- •7. Поняття злочинності .
- •8. Кількісні ознаки злочинності.
- •9. Якісні ознаки злочинності.
- •11. Глобальна картина насильницької злочинності в світі.
- •12. Глобальна картина майнової злочинності в світі.
- •13. Глобальна картина призонізації населення в світі
- •14.. Рівень, структура і динаміка злочинності в Україні.
- •15.. Географія злочинності в Україні
- •16. Сучасний стан злочинності не повнолітніх в україні
- •17.Географія злочинності неповнолітніх Україні
- •18. Причини злочинності неповнолітніх в Україні
- •19. Сучасний стан насильницької злочинності
- •20. Георафія насильницької злочинності
- •21. Причини насильницької злочинності в Україні.
- •22. Сучасний стан корисливої злочинності в Україні.
- •24. Причини корисливої злочинності в Україні.
- •25. Сучасний стан необережної злочинності в Україні.
- •27. Причини необережної злочинності.
- •28. Сучасний стан організованої злочинності в Україні.
- •29. Географія організованої злочинності в Україні.
- •30. Причини організованої злочинності в Україні.
- •31. Сучасний стан економічної злочинності в Україні.
- •2. Кримінально-правова класифікація злочинів у сфері економіки.
- •32. Географія економічної злочинності в Україні
- •33. Причини економічних злочинів в Україні
- •34. Сучасний стан наркозлочинності в Україні
- •35. Географія наркозлочинності в Україні.
- •36. Причини наркозлочинності в Україні.
- •II. Корисливі і корисливо-насильницькі злочини :
- •37. Сучасний стан рецидивної злочинності в Україні
- •38. Географія рецидивної злочинності в Україні
- •39. Причини рецидивної злочинності в Україні
- •40. Сучасний стан екологічної злочинності в Україні.
- •41. Географія екологічної злочинності в Україні.
- •42. Причини екологічної злочинності в Україні.
- •2. Детермінанти екологічної злочинності.
- •43. Причинність злочинності як центральна проблема кримінології.
- •44. Причини злочинності в Україні та світі.
- •47. Політичні інтереси і злочинність.
- •48. Соціально-психологічні проблеми і злочинність.
- •50. Самодетермінація злочинності.
- •51. Особистістість Злочинця як центральна проблема кримінології.
- •52. Структура особистості злочинця.
- •53. Соціально-демографічні ознаки особи злочинця
- •54. Соціально-психологічна характеристика особи злочинця
- •55. Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця
- •56.Умовна класифікація і типологія злочинців.
- •57. Поняття механізму злочинної поведінки
- •58. Мотивація злочину у механізмізлочинної поведінки
- •59. Роль конкретної ситуації в механізмі злочинів
- •60. Планування злочину в механізмі злочинної поведінки.
- •61. Вчинення злочину в механізмі злочинної поведінки.
- •62. Поняття кримінологічної інформації і види.
- •63. Джерелами кримінологічної інформації поняття і види.
- •64.Кримінологічний аналіз поняття мета.
- •65. Сутність програми криміналістичного дослідження.
- •66.Статистичні методи криміналістичного дослідження.
- •67.Вибірковий метод в кримінології.
- •68. Соціологічні методи кримінологічних досліджень.
- •69.Інші методи криміналістичних досліджень.
- •70.Соціальні наслідки злочинності поняття і види.
- •71.Жертви злочинів: поняття та види
- •72. Характеристика складових «ціни» злочинності
- •73. Українські реалії «ціни» злочинності.
- •74. Поняття та види кримінологічного прогнозування.
- •76. Прогнозування індивідуальної поведінки та його методи.
- •77.Прогнозування суспільно-небезпечної поведінки і криміналізація діянь
- •79.Заходи протидії злочинності.
- •80. Президент України як суб’єкт протидії злочинності.
- •81. Органи місцевого самоврядування як суб’єкт протидії злочинності.
- •82. Судові органи як суб.Єкт протидії злочинності.
- •83.Органи прокуратури як суб.Єкт протидії злочинності.
- •84. Служба безпеки України як суб'єкт протидії злочинності.
- •85. Органи юстиції як суб'єкт протидії злочинності.
- •86.Органи і Установи, що виконують покарання, як суб'єкт протидії злочинності.
- •87. Органи внутрішніх справ як суб'єкт протидії злочинності.
- •89. Методологія та методика кримінологічної експертизи.
- •90. Правове регулювання кримінологічної експертизи проектів нормативно-правових актів.
- •91. Організація запровадження та проведення кримінологічної експертизи проектів нормативно-правових актів.
15.. Географія злочинності в Україні
Інформаційно-аналітичний центр Info-Light на засадах партнерства і суспільної зацікавленості розвинув проект zloch.in.ua зі створення візуальної карти злочинності по Україні, який переміг на хакатоні SocialBoost. Відтепер відкриті дані МВС України за два попередні роки відображені в інтерактивних картах, які наочно демонструють регіональний розподіл структури, насиченості злочинності та рівня розкриття злочинів. Крім того дані карти дозволяють простежити відмінності в розрізі областей України з огляду на абсолютні та відносні показники скоєних правопорушень та їхню важкість.
На десяти інтерактивних картах, що розташовані нижче зображені показники злочинності в абсолютних числах та відносних показниках за категоріями зареєстрованих, особливо тяжких, розкритих та не розкритих злочинів, їхньої питомої ваги у 2011 та 2012 роках. Найбільш криміногенні регіони у 2012 році були м.Севастополь , АР Крим з показниками по 16.9, Запорізька область – 14.1, найменш криміногенними Івано-Франківська – 3.6 та Тернопільська – 4 області з розрахунку на 1000 населення. В 2011 році показник в АР Крим був ще більшим становлячи 17.9 зареєстрованих злочинів на 1 особу. Щодо особливо тяжких злочинів та найбільша їхня частка зафіксована у тій же АР Крим – 6.8, найменше традиційно на Івано-Франківщині – 1.3 на 1000 осіб.
Інша вагома характеристика – розкриття злочинів відтворює картину, яка склалася з лідерством у їхньому здійсненні, тут найвищі рівні розкриття злочинності в Івано-Франківській та Чернівецькій областях, 80,6% та 79,9% відповідно, а найнижчі в АР Крим – 40,5%, м.Київ – 40,2% та м.Севастополь – 40,1%. Показники питомої ваги розкритих тяжких злочинів до зареєстрованих знову свідчить про Івано-Франківської області у розкритті – 98,9% та найнижчий рівень розкриття у АР Крим з показником 39,3%.
З розглянутих показників випливає висновок, що у південних та індустріальних регіонах найвищий рівень злочинності, найнижчий у західних областях країни, а рівень розкриття – навпаки, найвищий на Заході, а найнижчий на півдні та столиці.
16. Сучасний стан злочинності не повнолітніх в україні
Згадані застереження мають братися до уваги й при розгляді, аналізі та оцінці показників стану злочинності неповнолітніх. Про сучасний стан останньої свідчить насамперед досить високий її рівень. До 2004 р. щороку в Україні реєструвалося 31-33 тис. зло¬чинів, вчинених неповнолітніми та за їх участю. У 2005 р. їх кількість скоротилася до 26,5 тис, а у 2006 р. — майже до 20 тис. (на 24,9 %). Відповідно скоротилася і кількість неповнолітніх, ви¬явлених як таких, що вчинили ці злочини: у 2004 р. до 26,4 тис, у 2005 р. — до 22,7 тис. осіб, а у 2006 р. — навіть до 17 тис. Наведені значення визначають, що питома вага злочинів цього виду та осіб, які їх вчинили, становить відповідно 4,8 % та 7,9 % від загальної кількості злочинів усіх видів, розкритих у той же період, та осіб, що їх вчинили.
Поняття «злочинність неповнолітніх» має два значення. Перше, назвемо його фактичним, дає уявлення про всю кількість суспільно небезпечних діянь, передбачених Кримінальним кодексом, вчинених особами, що не досягли віку повноліття — повних 18 років. Друге — це офіційне, що визначається ознаками Кримінального кодексу, перш за все віком кримінальної відповідальності, та відображує кількість злочинів осіб неповнолітнього віку, стосовно яких була порушена кримінальна справа і тим самим здійснена державна реєстрація, чим забезпечене включення таких злочинів до офіційного (статистичного) поняття «злочинність неповнолітніх».Неповнолітніми (або за їх участю) на 2012р вчинено 14,2 тис. злочинів, що на 14,4 % менше ніж у 2011 році; майже 7 тис. (або 49 %) від цієї кількості – тяжкі та особливо тяжкі. Питома вага тяжких та особливо тяжких злочинів за розслідуваними справами становила 7,3 % [8 %]. Неповнолітні вчинили 52 умисних убивств, заподіяли 104 умисних тяжких тілесних ушкоджень, вчинили 41 зґвалтування, 1,1 тис. грабежів, 245 розбійних нападів. Крім того, зареєстровано 327 фактів незаконного заволодіння автомобілем неповнолітніми особами, вчинено 9,5 тис. крадіжок чужого майна (питома вага таких злочинів від кількості розкритих становила 8,4 % [9,8 %]), у тому числі із квартир – 656 [850] або 5,6 % [6,9 %]. Складність аналізу злочинності неповнолітніх пов’язана з високою латентністю низки найбільш розповсюджених в їхньому середовищі злочинів.
Структура злочинності неповнолітніх в Україні має зараз такий вигляд: частка неповнолітніх у загальній злочинності становить 8-9 відсотків, серед них:
а) злочини проти особи – 2,1%;б) грабежі і розбої – 9,0%;в) крадіжки державного майна – 20,5%;г) крадіжки індивідуального майна – 50%;д) хуліганство – 6,2%.