4. Система кримінології

Кримінологія, як і будь-яка наука, має свою систему, яка перебуває у прямій залежності від предмета науки і відображає його структуру. Особливістю наукових знань є їх логічно впорядкований і послідовний виклад.

Система кримінології базується на двох підставах:

предметі дослідження;

рівні узагальнення науково-практичної інформації.

За предметом дослідження кримінологія складається з чотирьох основних частин:

вчення про злочинність;

вчення про детермінацію злочинів;

вчення про особу злочинця та жертву злочину;

вчення про засоби протидії злочинності.

За рівнем узагальнення науково-практичної інформації кримінологія поділяється на Загальну і Особливу частини.

Загальна частина вивчає теоретичні проблеми злочинності як такої, дає поняття кримінологи як науки, її предмета, завдань, функцій, системи, методології і методики досліджень, історію розвитку кримінології та аналіз різних теорій. Центральне місце в Загальній частині посідають також проблеми особи злочинця, детермінант злочинності, віктимології, кримінологічного прогнозування та протидії злочинності.

Особлива частина досліджує окремі види злочинності, їх детермінанти та заходи протидії їм. Це, зокрема, такі види злочинності: організована, корупційна, рецидивна, професійна, економічна, насильницька, екологічна, необережна, пенітенціарна, жіноча, злочинність неповнолітніх, а також «фонові» явища, а саме: бродяжництво, пияцтво, наркоманія, проституція тощо.

Кримінологія має як теоретичний, так і прикладний аспекти.

Теоретичний аспект полягає у розробці наукової теорії злочинності як соціально-правового явища та шляхів його подолання.

Прикладний аспект має своїм завданням визначення конкретних заходів, спрямованих на протидію окремим видам злочинів. Водночас треба мати на увазі, що кримінологія не є чимось застиглим, раз і назавжди даним і закінченим знанням. У процесі постійного динамічного розвитку й удосконалення уточнюються і доповнюються її предмет та інші компоненти як науки і навчальної дисципліни, а також сфера і напрями, форми і методи кримінологічної практики.

5. Історія розвитку кримінологічної науки в Україні (до 1991 року).

В 20-30 роки ХХ ст. в Радянській Україні вивчення злочинності і особи злочинця велося в різних закладах. До них, в першу чергу, відносилися: Київський інститут народного господарства, Київський інститут науково-судової експертизи, Всеукраїнський кабінет з вивчення особи злочинця і злочинності, Київський кабінет з вивчення особи злочинця, Харківський науково-дослідний інститут по вивченню злочинності.

Першою серед них була створена в 1924 році юридична клініка при юридичному факультеті Київського інституту народного господарства. Вона існувала як навчально-допоміжна установа при юридичному факультеті. У клініці проводилося соціологічне вивчення злочину і злочинця, а також ознайомлення студентів з методикою цих досліджень. В період з 1926 по 1928 років там були підготовлені й заслухані доповіді академіка І.А. Малиновського „Про вивчення злочинця та злочинності”; професора М.А. Чельцова-Бебутова „Про асоціативний метод та його застосування в судовій роботі”; асистента клініки С.І. Тихенко „Про особливості професійних злочинців”.

Велику роботу з вивчення причин злочинності проводив Київський інститут науково-судової експертизи. Він досліджував етіологію і динаміку злочинності, особу окремих видів правопорушників, розробляв методику їх вивчення а також займався пенітенціарними проблемами.

Всеукраїнський кабінет з вивчення особи злочинця і злочинності був створений у 1924 році за ініціативою співробітників Одеської губернської виправно-трудової інспекції і вчених. Його метою було „сприяння виправно-трудовим органам у справі належного застосування методів виправно-трудового впливу поряд з дослідженням факторів злочинності як соціального явища”.

1928 року на правах філіалу Всеукраїнського кабінету був створений Київський кабінет з вивчення особи злочинця.

Він складався із 3-х секцій: антропологічної; соціологічної; пенітенціарної.

У 1931 році при Народному Комісаріаті Юстиції УРСР у м. Харкові був заснований науково-дослідний інститут по вивченню злочинності з філіалами в Києві та Одесі. З середини 30-х років кримінологічні дослідження в Україні були згорнуті і лише в середині 50-х поновлені. За цей період кримінологічна наука понесла істотні втрати і загальмувала у своєму розвитку.

Значною мірою процес розбудови та відтворення вітчизняної кримінології пов’язаний з діяльністю науковців Київської вищої школи МВС СРСР. Так, у 1964 році П.П. Михайленком було підготовлено і опубліковано одне з перших спеціальних кримінологічних досліджень – монографія „Попередження злочинів – основа боротьби за викорінення злочинності”.

Згодом багато досліджень кримінологічних проблем проводилися в науково-дослідній лабораторії при Київській вищій школі МВС СРСР, яка з часом переросла у Державний науково-дослідний інститут МВС України, та в Інституті вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України (м. Харків).

На сучасному етапі істотний внесок у кримінологічні дослідження роблять провідні юридичні навчальні заклади України, зокрема Київський національний університет імені Тараса Шевченка (м. Київ), Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України (м. Київ), Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого (м. Харків), Національна академія внутрішніх справ (м. Київ), Національна академія прокуратури України (м. Київ), Одеська національна юридична академія України (м. Одеса).

Вагомий вклад в розвиток кримінологічної науки зробила і продовжує вносити кафедра кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ. Вона була заснована в Харківському інституті внутрішніх справ у 1992 році і на теперішній час є структурним підрозділом навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання.

Певною віхою у розвитку вітчизняної кримінологічної науки стало створення у 1998 році національної Кримінологічної асоціації. Ця громадська організація об’єднує кримінологів та інших фахівців, професійна діяльність яких пов’язана з вивченням проблем протидії злочинності, розвитком вітчизняної кримінологічної науки і кримінологічною освітою. Асоціація покликана забезпечити консолідацію, порозуміння і співробітництво з метою сприяння розвитку і поширенню кримінологічних знань, їх пропаганді серед населення, використанню досягнень науки у справі протидії злочинності та захист законних інтересів своїх членів.