52. Структура особистості злочинця.

Основні кримінологічні ознаки особи злочинця.

Особі злочинця притаманна система ознак, властивостей, рис, які визначають її як людину, що вчинила злочин. Будучи різно­видом особи взагалі, особа злочинця має загальні ознаки (стать, вік, фах, освіта, соціальний стан, роль у суспільстві), а також властиві лише особі злочинця специфічні ознаки, що визначають і відображають характер і ступінь її суспільної небезпечності.

Вітчизняні кримінологи поділяють ці ознаки на такі основні групи:

соціально-демографічні;

кримінально-правові;

соціальні ролі й статуси;

риси правової та моральної свідомості;

соціально-психологічні характеристики.

Ознаки, що характеризують особу злочинця, перебувають у взаємозв'язку та взаємозалежності. Так, соціально-демо­графічні ознаки особи значною мірою визначають її соціальні ролі й поряд з останніми є вирішальним фактором у форму­ванні моральних і психологічних характеристик особи. Низка ознак може мати альтернативний характер, тобто одночасно їх можна віднести до кількох груп (наприклад, освіта - соціаль­но-демографічна ознака, водночас може вказувати на соціальну роль особи в суспільстві).

З огляду на наведені передумови пропонується структура особи злочинця, що складається з дев'яти блоків (груп) ознак, у тому числі:

а) три відображають соціальну характеристику особи злочинця

(її особистість):

— ознаки формування, соціалізації особи;

— ознаки соціального статусу та соціальних ролей;

— безпосередні ознаки спрямованості особистості;

б) п'ять — біосоціальні, що включають:

— демографічні ознаки, які мають соціальне і психологічне значення;

— психофізіологічні особливості, у тому числі генетичного по-ходження;

— показники фізичного стану здоров'я;

— показники психічного стану здоров'я;

— індивідуальні психологічні риси.

Окремий блок (дев'ятий) містить ознаки, пов'язані з вчинен¬ням злочину особою. Цей блок є єдиним, що має специфічну структуру порівняно зі структурою особи загалом. Він відображує специфічно-типову ознаку типу особи злочинця, що пов'язана із вчиненням останнім злочину. В інших блоках специфічна належність ознак до структури особи злочинця реалізується через кількісне (більше чи менше) представлення відповідних ознак у структурі якоїсь особи. При цьому певні кількісні показники обумовлюють формування відповідних інтегрованих якісних ознак цього типу особи, зокрема антисуспільної та суспільно небезпечної спрямованості її особистості, що є важливими типо¬вими ознаками особи злочинця.

Розглянемо згадані блоки структури особи злочинця та їх скла¬дові ознаки. Розкриваючи цю структуру, почнемо з тих елементів, які мають першорядне значення у детермінації злочину. Такими є елементи особистості особи, її соціальні якості, що відіграють го¬ловну змістовну роль у її спрямованості. Сюди слід віднести на¬ступні блоки:

1. Ознаки формування, соціалізації особи.

1.1. Освіта: її рівень, профіль, у тому числі загальний рівень та спеціальний профіль.

1.2. Наявність спеціальності (професії).

1.3. Відомості про риси, набуті у батьківській сім'ї, у тому числі соціальні риси та характеристики самих батьків, їх ставлення та участь у формуванні та вихованні особи, наявність у батьків анти-

суспільної поведінки, аморальних вчинків, алкоголізму, нарко-манії, фізичних чи психічних вад; тривалість перебування особи у батьківській сім'ї після народження, причина вибуття з сім'ї; риси, звички, моральні вимоги, набуті у сім'ї.

1.4. Ознаки, риси, звички, досвід, набуті у звичному мікросере-довищі (у дитинстві, юнацтві, нинішній час), у тому числі у безпо-середньому оточенні в сім'ї, за місцем проживання, місцем прове-дення вільного часу; загальні соціальні та соціально-психологічні ознаки звичного мікросередовища.

1.5. Характер (зміст) занять у вільний час, культурні потреби, інтереси, їх задоволення.

1.6. Участь у діяльності об'єднань громадян.

2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.

2.1. Соціальне становище, рід занять, характер виробництва (навчання).

2.2. Сімейний стан, наявність дітей, можливостей та засобів їх утримання, навчання, виховання, ставлення до долі дітей, три-валість перебування в сім'ї, відносини між подружжям.

2.3. Соціальні житлові умови, їх придатність для нормального проживання.

2.4. Належність до соціальних груп суспільно прийнятної спрямованості, у тому числі за інтересами, умовами життя, іншою необхідністю.

2.5. Належність до груп асоціальної або антисуспільної спря-мованості. Характер занять, діяльності групи, мотиви участі, на-лежності: інтереси, потреби, залежність; роль у групі, тривалість перебування, негативні наслідки, у тому числі суспільні оцінки; корегуючий вплив, притягнення до відповідальності (адміністра-тивної, кримінальної), покарання, умови його відбуття, вплив, соціальні наслідки.

2.6. Соціальні плани (перспективи) особи на майбутнє: наяв-ність, предметність, заходи практичного здійснення, суспільна прийнятність, умови та ймовірність здійснення, можливі соціальні наслідки для оточення, особи.

3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.

3.1. Потреби, інтереси, соціальні цінності в основних сферах життєдіяльності: сім'я, навчання, праця, культура, відносини між

людьми, ставлення до них, загальнолюдських цінностей, норм мо¬ралі, права.

3.2. Діяльнісні прояви в основних сферах життєдіяльності

суспільства: зміст, спрямованість, результати, суспільне ставлен¬

ня, оцінки, заохочення.

3.3. Асоціальні або антисуспільні потреби, інтереси, цілі, діяль¬

нісні прояви: зміст, спрямованість, мотиви, форми реалізації,

соціальні результати, соціальна оцінка, ставлення до неї.

Із зазначених вище положень відомо, що до структури особи належать не лише елементи, які мають соціальні якості (похо-дження, зміст). До неї входять і елементи природного походження, які у особи — учасника суспільних відносин більшою чи меншою мірою набувають соціального значення, впливають або принаймні мають кореляцію із суспільними проявами особи, її соціальними якостями. Ознаки цієї частини структури особи називають біосоціальними.

4. Демографічні ознаки, що мають соціальне і психологічне

значення:

4.1. Стать.

4.2. Вік.

5. Психофізіологічні особливості: реакції, адаптації, моторики, тип вищої нервової діяльності, особливості темпераменту, мислен¬ня, у тому числі вади, психофізіологічні риси, що мають генетичне походження1.

6. Показники фізичного здоров'я.

6.1. Загальний стан, фізичні вади, що безпосередньо впливають на можливості соціальної адаптації, розвитку, діяльності.

6.2. Хронічні захворювання соматичного типу.

6.3. Захворювання, що є наслідком антисоціальної (аморальної) поведінки: алкоголізм, наркоманія, венеричні захворювання, ВІЛ - СНІД.

1 Існуючі діагностичні методи, що є у масовому розпорядженні, практично обмежені у мож¬ливості виявлення рис та властивостей генетичного походження. У разі необхідності вияв¬лення останніх потрібні спеціальні генетичні дослідження (ДНК та ін.). За всіх умов їх відкидати не можна, хоча у більшій мірі виявлення та врахування рис і властивостей гене¬тичного походження — справа майбутнього.

7. Показники психічного здоров'я: патологія, що виключає

осудність; аномалія (відхилення), що її обмежують, аномалії в ме¬

жах осудності.

8. Індивідуальні психологічні риси

8.1. Риси характеру, в тому числі негативні та суспільно неба-жані (неприйнятні), зокрема грубість, нечесність, агресивність, ліноцтво, злобність, жорстокість, нахабство, користолюбство, ска-редність, цинізм, егоїзм, мстивість, боягузтво, замкненість, зверхність1. Позитивні та суспільно бажані риси: комунікабель-ність, доброта, довірливість, сміливість, чесність, відсутність користолюбства.

8.2. Вольові якості, у тому числі: інертність, властивість підпа-дати під чужий вплив, млявість, рішучість, наполегливість, здатність підкорювати своєму впливу та ін.

8.3. Емоційні риси, у тому числі: бурхливість, неурівнова-

женість, дратливість, образливість, байдужість, черствість, сором¬

ливість, ревність, чуйність, незворушність.

9. Ознаки, пов'язані із вчиненням особою злочину. У більшій

мірі це кримінально-правові ознаки самого злочину. Проте,

оскільки він вчинений певною особою, а ознаки мають особисту

належність, характеризують індивідуальний механізм його вчи¬

нення і певним чином саму особу, вони мають також криміно¬

логічне значення.

9.1. Ознаки складу злочину, об'єктів посягання, суспільна не-безпечність останніх (за системою Кримінального кодексу); спо-соби досягнення злочинної мети; мотиви, що спонукали особу до вчинення злочину, його конкретні результати, у тому числі заподіяна ним шкода; вина і роль особи у злочинному діянні, фор¬ма останнього (індивідуальна, групова, організована) та ін.

9.2. Ознаки ставлення особи до вчиненого, у тому числі до до-казів, потерпілого, завданої шкоди, призначеного покарання.

9.3. Інші кримінально-правові ознаки: наявність колишніх

судимостей; характеристика (кваліфікація) злочинів, за які особа

була раніше засуджена; відбуття покарання за попередніми суди-

1 Тут названі характерологічні риси, що частіше зустрічалися при дослідженні осіб, які вчи¬нили злочини або досить ймовірно могли їх вчинити.

мостями, застосування різних видів дострокового, умовно-достро¬кового звільнення від відбуття покарання або звільнення від кримінальної відповідальності.

Наведена структура особи злочинця є типовою моделлю, за якою будується структура особи конкретної людини, яка вчинила злочин певного виду. Кількісні значення показників ознак окре-мих блоків структури особи злочинця у її видових різновидах на-водяться у Книзі 2 Курсу під час розгляду окремих видів злочинів.