40. Сучасний стан екологічної злочинності в Україні.

Наявна екологічна ситуація в Україні суттєвим чином зумовлена існуванням масштабної екологічної злочинності, яка не дістає свого адекватного відображення в офіційній статистиці. Аналіз статистичних даних про стан екологічної злочинності в Україні свідчить, що її частка в загальній структурі злочинності, незважаючи на стійку тенденцію до збільшення, залишається незначною та становить 0,3-0,5%. У 2009 р. зареєстровано 2164 злочинів проти довкілля (статті 236-254 КК), або 0,5% у загальній структурі злочинності (434 678 зареєстрованих злочинів).

За способом негативного впливу на природне середовище злочини проти довкілля можна поділити на дві групи:

o пов'язані з протиправним заволодінням природними ресурсами (мисливських, рибних, рослинних, мінеральних);

o пов'язані із забрудненням або знищенням окремих об'єктів довкілля або створенням такої загрози, а також проти екологічної безпеки населення.

Аналіз правозастосовної практики дозволяє виявити чітку тенденцію, що була притаманна діяльності правоохоронних органів ще в радянські часи: застосовуються норми про відповідальність за злочини, пов'язані із незаконним заволодінням природними ресурсами. Так, найбільшу частку в структурі злочинів проти навколишнього природного середовища, вчинених у 2009 р., займає незаконна порубка лісу - 38,5%, незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом - 29,3%, незаконне полювання - 4,5%, порушення правил охорони надр - 20,8%.

На частку вищевказаних чотирьох злочинів припадає 93,2% від усіх злочинів проти довкілля, вчинених в Україні у 2009 р.

Таке зміщення пріоритетів на протидію незаконному видобутку природних ресурсів, без приділеним уваги боротьбі із забрудненням природного середовища пояснюється не тільки недостатньою увагою до екологічних проблем, але й слабкою судовою перспективою кримінальних справ про злочинне забруднення довкілля. І це пов'язано також із дефіцитом спеціального професіоналізму слідчих, труднощами проведення дорогих експертиз, закріплення доказів, низькою якістю матеріалів, що надходять із контролюючих органів. У результаті кримінальні справи про злочинне забруднення на стадії розслідування набагато частіше припиняються, ніж доходять до суду.

Характерною особливістю екологічної злочинності є стійка тенденція до зниження питомої ваги зареєстрованих злочинів проти довкілля, вчинених групою осіб. Так, у 2002 р. частка групової екологічної злочинності становила 17,4%, а у 2009 р.- вже 10,9%. Виявлення ж злочинів проти довкілля, що були вчинені організованими злочинними угрупованнями, у тому числі з міжрегіональними чи міжнародними зв'язками, має одиничний характер. Так, за період 2002-2009 рр. виявлено 46 злочинів, учинених організованими злочинними групами та злочинними організаціями, з них -19 із міжрегіональними чи міжнародними зв'язками.

41. Географія екологічної злочинності в Україні.

Географія злочинності — це розповсюдження її по різних регіонах (територіях) держави, областях, районах, містах, селищах.

Досвід роботи правоохоронних органів свідчить, що нерів­номірність у стані, динаміці та структурі розподілу злочин­ності пояснюється: конкретними соціальними умовами певного регіону; економічною його характеристикою; національним складом і структурою населення; послабленням соціального контролю за поведінкою людей; рівнем культурно-виховної роботи, організації дозвілля та побуту населення; рівнем організації роботи в боротьбі зі злочинністю тощо.

Виявлення та взяття до уваги територіальної різниці в гео­графії злочинності — ключ до ефективних заходів щодо запо­бігання злочинам. При цьому стають більш видимими й конк­ретні причини злочинів, умови їх скоєння, що має не тільки пізнавальне значення, але і слугує основою для організації конк­ретної практичної діяльності.

Поряд з поняттям «географія злочинності» існує і «топогра­фія злочинності», котре ввів у науковий обіг німецький учений Г. Шнайдер. Топографія злочинності — це безпосереднє місце вчинення злочину (магазини, вокзали, квартири, парки тощо)