
- •Відносно самостійні розділи кримінології
- •4. Система кримінології
- •5. Історія розвитку кримінологічної науки в Україні (до 1991 року).
- •6. Сучасна українська кримінологія: стан, проблеми і завдання
- •7. Поняття злочинності .
- •8. Кількісні ознаки злочинності.
- •9. Якісні ознаки злочинності.
- •11. Глобальна картина насильницької злочинності в світі.
- •12. Глобальна картина майнової злочинності в світі.
- •13. Глобальна картина призонізації населення в світі
- •14.. Рівень, структура і динаміка злочинності в Україні.
- •15.. Географія злочинності в Україні
- •16. Сучасний стан злочинності не повнолітніх в україні
- •17.Географія злочинності неповнолітніх Україні
- •18. Причини злочинності неповнолітніх в Україні
- •19. Сучасний стан насильницької злочинності
- •20. Георафія насильницької злочинності
- •21. Причини насильницької злочинності в Україні.
- •22. Сучасний стан корисливої злочинності в Україні.
- •24. Причини корисливої злочинності в Україні.
- •25. Сучасний стан необережної злочинності в Україні.
- •27. Причини необережної злочинності.
- •28. Сучасний стан організованої злочинності в Україні.
- •29. Географія організованої злочинності в Україні.
- •30. Причини організованої злочинності в Україні.
- •31. Сучасний стан економічної злочинності в Україні.
- •2. Кримінально-правова класифікація злочинів у сфері економіки.
- •32. Географія економічної злочинності в Україні
- •33. Причини економічних злочинів в Україні
- •34. Сучасний стан наркозлочинності в Україні
- •35. Географія наркозлочинності в Україні.
- •36. Причини наркозлочинності в Україні.
- •II. Корисливі і корисливо-насильницькі злочини :
- •37. Сучасний стан рецидивної злочинності в Україні
- •38. Географія рецидивної злочинності в Україні
- •39. Причини рецидивної злочинності в Україні
- •40. Сучасний стан екологічної злочинності в Україні.
- •41. Географія екологічної злочинності в Україні.
- •42. Причини екологічної злочинності в Україні.
- •2. Детермінанти екологічної злочинності.
- •43. Причинність злочинності як центральна проблема кримінології.
- •44. Причини злочинності в Україні та світі.
- •47. Політичні інтереси і злочинність.
- •48. Соціально-психологічні проблеми і злочинність.
- •50. Самодетермінація злочинності.
- •51. Особистістість Злочинця як центральна проблема кримінології.
- •52. Структура особистості злочинця.
- •53. Соціально-демографічні ознаки особи злочинця
- •54. Соціально-психологічна характеристика особи злочинця
- •55. Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця
- •56.Умовна класифікація і типологія злочинців.
- •57. Поняття механізму злочинної поведінки
- •58. Мотивація злочину у механізмізлочинної поведінки
- •59. Роль конкретної ситуації в механізмі злочинів
- •60. Планування злочину в механізмі злочинної поведінки.
- •61. Вчинення злочину в механізмі злочинної поведінки.
- •62. Поняття кримінологічної інформації і види.
- •63. Джерелами кримінологічної інформації поняття і види.
- •64.Кримінологічний аналіз поняття мета.
- •65. Сутність програми криміналістичного дослідження.
- •66.Статистичні методи криміналістичного дослідження.
- •67.Вибірковий метод в кримінології.
- •68. Соціологічні методи кримінологічних досліджень.
- •69.Інші методи криміналістичних досліджень.
- •70.Соціальні наслідки злочинності поняття і види.
- •71.Жертви злочинів: поняття та види
- •72. Характеристика складових «ціни» злочинності
- •73. Українські реалії «ціни» злочинності.
- •74. Поняття та види кримінологічного прогнозування.
- •76. Прогнозування індивідуальної поведінки та його методи.
- •77.Прогнозування суспільно-небезпечної поведінки і криміналізація діянь
- •79.Заходи протидії злочинності.
- •80. Президент України як суб’єкт протидії злочинності.
- •81. Органи місцевого самоврядування як суб’єкт протидії злочинності.
- •82. Судові органи як суб.Єкт протидії злочинності.
- •83.Органи прокуратури як суб.Єкт протидії злочинності.
- •84. Служба безпеки України як суб'єкт протидії злочинності.
- •85. Органи юстиції як суб'єкт протидії злочинності.
- •86.Органи і Установи, що виконують покарання, як суб'єкт протидії злочинності.
- •87. Органи внутрішніх справ як суб'єкт протидії злочинності.
- •89. Методологія та методика кримінологічної експертизи.
- •90. Правове регулювання кримінологічної експертизи проектів нормативно-правових актів.
- •91. Організація запровадження та проведення кримінологічної експертизи проектів нормативно-правових актів.
40. Сучасний стан екологічної злочинності в Україні.
Наявна екологічна ситуація в Україні суттєвим чином зумовлена існуванням масштабної екологічної злочинності, яка не дістає свого адекватного відображення в офіційній статистиці. Аналіз статистичних даних про стан екологічної злочинності в Україні свідчить, що її частка в загальній структурі злочинності, незважаючи на стійку тенденцію до збільшення, залишається незначною та становить 0,3-0,5%. У 2009 р. зареєстровано 2164 злочинів проти довкілля (статті 236-254 КК), або 0,5% у загальній структурі злочинності (434 678 зареєстрованих злочинів).
За способом негативного впливу на природне середовище злочини проти довкілля можна поділити на дві групи:
o пов'язані з протиправним заволодінням природними ресурсами (мисливських, рибних, рослинних, мінеральних);
o пов'язані із забрудненням або знищенням окремих об'єктів довкілля або створенням такої загрози, а також проти екологічної безпеки населення.
Аналіз правозастосовної практики дозволяє виявити чітку тенденцію, що була притаманна діяльності правоохоронних органів ще в радянські часи: застосовуються норми про відповідальність за злочини, пов'язані із незаконним заволодінням природними ресурсами. Так, найбільшу частку в структурі злочинів проти навколишнього природного середовища, вчинених у 2009 р., займає незаконна порубка лісу - 38,5%, незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом - 29,3%, незаконне полювання - 4,5%, порушення правил охорони надр - 20,8%.
На частку вищевказаних чотирьох злочинів припадає 93,2% від усіх злочинів проти довкілля, вчинених в Україні у 2009 р.
Таке зміщення пріоритетів на протидію незаконному видобутку природних ресурсів, без приділеним уваги боротьбі із забрудненням природного середовища пояснюється не тільки недостатньою увагою до екологічних проблем, але й слабкою судовою перспективою кримінальних справ про злочинне забруднення довкілля. І це пов'язано також із дефіцитом спеціального професіоналізму слідчих, труднощами проведення дорогих експертиз, закріплення доказів, низькою якістю матеріалів, що надходять із контролюючих органів. У результаті кримінальні справи про злочинне забруднення на стадії розслідування набагато частіше припиняються, ніж доходять до суду.
Характерною особливістю екологічної злочинності є стійка тенденція до зниження питомої ваги зареєстрованих злочинів проти довкілля, вчинених групою осіб. Так, у 2002 р. частка групової екологічної злочинності становила 17,4%, а у 2009 р.- вже 10,9%. Виявлення ж злочинів проти довкілля, що були вчинені організованими злочинними угрупованнями, у тому числі з міжрегіональними чи міжнародними зв'язками, має одиничний характер. Так, за період 2002-2009 рр. виявлено 46 злочинів, учинених організованими злочинними групами та злочинними організаціями, з них -19 із міжрегіональними чи міжнародними зв'язками.
41. Географія екологічної злочинності в Україні.
Географія злочинності — це розповсюдження її по різних регіонах (територіях) держави, областях, районах, містах, селищах.
Досвід роботи правоохоронних органів свідчить, що нерівномірність у стані, динаміці та структурі розподілу злочинності пояснюється: конкретними соціальними умовами певного регіону; економічною його характеристикою; національним складом і структурою населення; послабленням соціального контролю за поведінкою людей; рівнем культурно-виховної роботи, організації дозвілля та побуту населення; рівнем організації роботи в боротьбі зі злочинністю тощо.
Виявлення та взяття до уваги територіальної різниці в географії злочинності — ключ до ефективних заходів щодо запобігання злочинам. При цьому стають більш видимими й конкретні причини злочинів, умови їх скоєння, що має не тільки пізнавальне значення, але і слугує основою для організації конкретної практичної діяльності.
Поряд з поняттям «географія злочинності» існує і «топографія злочинності», котре ввів у науковий обіг німецький учений Г. Шнайдер. Топографія злочинності — це безпосереднє місце вчинення злочину (магазини, вокзали, квартири, парки тощо)