• Автореферати дисертацій

Дука Л.И. Прагматический потенциал онимов и способы его актуализации в тексте: Автореф. дисс… к. филол. н.: 10.02.02. – Днепропетровский национальный университет. – Днепропетровск, 2002. – 20 с.

• Посилання на інтернет-джерела

оформляються за зразком звичайного текстового посилання. Джерелу (електронної версії) привласнюється номер. У квадратних дужках вказується номер джерела й через кому – сторінка електронної версії, наприклад, [23,8].

Бібліографічний опис джерела, витягнутого з Інтернету, містить наступні позиції:

• Автор

• Назва (статті, книги…)

• Електронна адреса сайту.

Наприклад: Шульман М.А. Набоков, писатель. http://www.vavilon.ru.

Додаток б

«Практичні поради щодо самостійного опрацювання наукових джерел»

ЯК ПРАЦЮВАТИ З КНИГОЮ

1. Для ознайомлення в загальних рисах зі змістом книги необхідно

а) прочитати титульну сторінку - прізвище автора, заголовок.: і видання;

б) прочитати анотацію (коротку інформацію про цю книг; вміщену на зворотному боці титульної сторінки;

в) уважно ознайомитися зі змістом, вміщеним або в кінці книг, або після титульної сторінки;

г) прочитати передмову або вступ;

2. Під час читання звернути увагу на:

а) назви окремих розділів, частин, параграфів і т. ін.;

б) вдумливо ставитись до слів і словосполучень, виділених різним}шрифтами (розрядкою, курсивом, півжирним та ін.);

в) з'ясувати значення незрозумілих слів за допомогою словникита енциклопедій;

г) звернути увагу на посилання (позначаються зірочкою або:цифрою) і зразу ж уважно прочитати пояснення (внизу сторінки).

3. Для засвоєння змісту прочитаного необхідно:

а) поділити прочитаний матеріал на частини, виділити в них найголовніше;

б) скласти план (простий, складний), тематичні виписки, тези або конспект.

Як складати тези статті

1.Попередньо переглянути статтю, продумати мету, яку ви ставите перед собою, приступаючи до її опрацювання.

2. Уважно прочитати статтю, визначити її основну думку.

3. Поділити статтю на смислові частини, визначити всі мікротоми.

4. Сформулювати пункти плану, логічно пов'язавши їх між собою.

5. Сприймаючи текстову інформацію, намагатися чітко уявити, що є важливим для автора, а що для вас - як читача.

6. Вибирати для тез основні ідеї та положення, відділивши важлві деталі від подробиць, записати їх словами автора або власними слова : розмістивши в певній послідовності.

7. Керуватися найголовнішим принципом нотування чужого тексту - не допускати перекручень змісту.

Як складати план, тези і конспект

Прочитати текст, визначити його тему та основну думку.

1. Поділити текст на логіко-смислові частини.

2. Дібравши заголовок до кожної частини, матимемо план тексту.

3. Поставити до кожної логіко-смислової частини тексту запитання: "Про що говориться в цій частині?"

4. Знайти в тексті відповідь. Записавши її стисло власними словами або словами автора, матимемо тези.

5. Доповнивши тези конкретним матеріалом, фактами, взятими з тексту цитатами, матимемо конспект.

6. Складаючи план, тези чи конспект, записати прізвище автора, повну назву роботи, рік, видавництво, назву журналу чи газети, в якому вона надрукована.

7. Виділяти в конспекті розділи, параграфи, пункти, від­окремлювати їх один від одного.

8. Після кожної закінченої частини робити інтервал (сюди можна виписати нові замітки).

9. Виділяти основні тези, ідеї різними кольорами, підкресленням, значками та ін.

Конспект роботи

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Під час подальшої роботи над конспектами з метою використання цих матеріалів для підготовки повідомлення до семінарського заняття, доповіді, виступу тощо користуйтеся загальноприйнятою системою виділення основних тез, ідей:

а) підкреслення окремих фраз у тексті:

- пряма лінія - виділення важливої думки;

~ хвиляста лінія - незрозуміле або те, проти чого будете виступати;

\ вертикальна лінія на полях - особливо важлива думка;

б) виділення на полях:

? - питання;

?? - сумнівно;

!!! -цікаво, звернути увагу;

V^{- -} вставка, доповнення.

ЯК ГОТУВАТИСЯ ДО ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ

1. Добре продумати тему виступу; підготувати заздалегідь матеріал, з яким збираєтеся виступати.

2. З'ясувати мету і адресата мовлення: бажання проінформувати слухачів чи переконати їх у чомусь, спонукати до якоїсь дії чи розважити.

3. Основа виступу - план. Згрупувати інформаційні матеріали відповідно до плану виступу.

4. Опрацьовуючи потрібну інформацію, дбати про композицію виступу (загальноприйнята композиція - вступ, основна частина, висновок).

5. Розвивати думку у своєму виступі можна по-різному, і пояснювати, описувати, розповідати, доводити. Добирати відповідні мовні засоби, характерні для обраного стилю і типу мовлення.

6. Написати повний текст виступу і кілька разів прочитати його.

7. Прочитати свій виступ вдома комусь із рідних або друзям. Це допомагає уточнити зміст,

знайти потрібні слова і необхідний тон, інтонацію.

ЗРАЗОК СТАТТІ ТА ЇЇ КОНСПЕКТУ

Стаття

Розмовляючи, ми ніколи не замислюємося над тим, а яке це - старе чи молоде, давнє чи недавнє, хіба що якась обставина зверне на це нашу увагу. Та й не дивно: адже переважна більшість найчастіше вживаних слів - це слова, можна сказати, «вічні»: вони настільки давні, що були вже тоді, коли ще не було самих слов'янських мов. Однією з яких є українська мова, а була праслов'янська - своєрідна й зміна - мовна єдність. Такі слова, як рука, нога, голова, ніс, дім, вікно, стп мати, син, отець, брат, сестра та інші є в мовах усіх слов'ян з прадавніх часів.

Знати вік слова - не просто цікаво, це ще й важливо для всіх, хто

хотів би мати високу мовну культуру. Ось ряд слів, які нам усім з бо зустрічаються щодня - в газетах, по радіо, в телепередачах: ент догматик, комітет, опозиція, організація, енергія, фат катастрофа, екземпляр, індивідуалізм. Знаєте, звідки вони виг.: листів і щоденникаТ. Шевченка! Важко повірити, правда?

Подивіться, як близько сходяться поняття "культура "загальна культура": людина, яка знає вік слова, знає його походження, знає, які історичні, культурні чи побутові причини викликали його появу, отож і знає, як ним найкраще користуватися.

Конспект

Переважна більшість найчастіше вживаних слів - це слова «вічні». Такі слова, як рука, нога, голова, ніс, дім, вікно, піч та ін., є в мовах усіх слов'янських народів з прадавніх часів.

Знати вік слова - не просто цікаво, це ще й важливо для всіх, хто хотів би мати високу мовну культуру. Усім нам знайомі слова -ентузіаст, енергія, катастрофа, індивідуалізм та ін. Виписані вони, виявляється, з листів і щоденника Т. Шевченка.

Близько сходяться поняття "культура мови" і "загальна культура": людина, яка знає вік слова, значення, походження, отже знає, як ним найкраще користуватися.

Конспектування висловлювання, що сприймається на слух

Повсякденне життя кожного з нас пов'язане з наполегливим оволодінням новими знаннями, з умінням спілкуватися, чітко, лаконічно формулювати й висловлювати думку про почуте, прочитане та побачене. Треба виробити для цього певні вміння й навички, набути відповідного досвіду.

Треба вміти законспектувати статтю або лекцію, виділити і зафіксувати тези свого або чужого висловлювання, скласти план прочитаного або почутого.

У студентів незмінним атрибутом їхнього життя поряд з лекціями, семінарами, заліками є конспекти, передусім конспекти почутих лекцій.

Вам вже відомо, що конспект складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів і прикладів. Проте у конспекті можна не лише зафіксувати почуте й прочитане, а й висловити своє ставлення до нього, записати власні думки.

Звичайно, скласти тези чи законспектувати друкований текст легше завдяки наявності зорових образів-слів. Сприймаючи чужі висловлювання на слух, треба водночас аналізувати почуте і записувати в такій послідовності, в якій ми його сприймаємо.

Конспект почутого, як правило, ведеться в окремому зошиті, проте записи почутих теле- і радіопередач, інтерв'ю можна занотувати на окремому папері.

На відміну від конспекту прочитаного, конспектування ви­словлювання, що сприймається на слух, значно обмежене в часі, а тому з цією метою часто вдаються до скорочень окремих слів, словосполучень.

Це, насамперед, часто вживані слова або терміни, які повторюються в тексті, а також різні умовні позначення.

Так, правила вимагають, щоб у скороченнях слів не було букв на позначення голосних та м'якого знака. Повторювані терміни позначаються першою великою літерою слів, що входять до ЇЇ складу, а нові терміни записуються повністю.

Треба пам'ятати, що однаково погано і детально конспектувати почуте, і зовсім не робити заміток. Детальне конспектування створює ілюзію роботи, адже під час такого конспектування ніколи аналізувати текст, виділяти основні положення, робити висновки.А відсутність записів призводить до значної втрати тексту, оскільки сприйняття дуже вибіркове. Ми чуємо в основному те, що хочемо почути. У всіх інших випадках, як правило, увага знижується. А для цього необхідно робити записи.

Отже, у конспекті найголовніше - доцільність і зрозумілість

Виступ на конференції, семінарських заняттях тощо:

Виступ на конференції, семінарських заняттях є один» поширених жанрів мовлення. Нерідко в внз приходиться виступаті зборах, читацьких і наукових студентських конференціях. Але деякі студенти не погоджуються, відмовляються, посилаючись на те, що ніколи не доводилось виступати, вони не вміють це робити, що бояться аудиторії, що в них нічого не вийде. Слід пам'ятати, що неможливо стати оратором, не виступаючи, відмовляючись від виступів.

Ораторські виступи відіграють велику роль в житті кожної людини. В одних випадках є можливість підготуватися до виступу, в інших - немає. Тому часто мають місце як підготовлені, так і непідготовлені ораторські виступи, наприклад, під час обговорення різноманітних питань на зборах чи конференціях виникають ситуації,| коли потрібно відстояти свою думку, підтримати виступ іншого чи навпаки - заперечити висунуте положення, оцінити чиюсь діяльність, відповісти на висловлені зауваження тощо. Як правило, такі виступи доводиться іноді продумувати і планувати протягом декількох хвилин.

Виступити - це не просто кинути репліку схвалення чи незгоди.

Виступити - означає викласти перед слухачами суть певного питання виділивши головне; висловити своє ставлення до нього, дати оцінку, підкресливши значущість і важливість для практики, підкріпивши свої докази прикладами чи посиланнями на потрібні джерела; побудувати звернення до слухачів таким чином, щоб їм були зрозумілі мета і зміст такого звернення, аби одержана ними інформація лягла в основу їх власних роздумів і висновків.

Готуючись до виступу, кожному необхідно чітко уявляти мету, а також те, що і як сказати слухачам, щоб поставлену мету було досягнуто.

Загалом існують чотири варіанти підготовки до виступу та його проведення:

1. написати весь текст виступу, а потім прочитати його слухачам;

2. написати текст виступу, кілька разів прочитати його, а потім виголосити по пам 'яті, коли-не-коли заглядаючи в запис;

3. підготувати лише короткі записи;

4. виступати без будь-яких записів.

Найкращими з чотирьох можливих способів підготовки виступу є другий і третій.

У кожному виступі рекомендується особливо уважно продумати вступ-звертання до аудиторії. Основна частина виступу поділяється на окремі пункти згідно з найважливішими питаннями, кожне з яких завершується висновками. Пам'ятайте: у підготовленому і непідготовленому виступах вступ і висновки мають бути завжди в центрі уваги виступаючого. Якщо перші слова повинні зацікавити слухачів, то останні - посилити ефект виступу.

Основне правило виступаючого: говорити лише тоді, коли є що сказати.