Плани практичних занять Практичне заняття № 1 джерела наукових досліджень

План.

1. Наукова література як джерело фахових знань

2. Принципи підбору наукової літератури до теми дослідження.

3. Специфіка матеріалів літературознавчого, мовознавчого, методичного аналізу наукових даних.

4. Аналіз фактичного матеріалу.

5. Підбір і правила оформлення прикладів, цитат.

 Завдання:

• Складіть список літератури до самостійно обраної теми (монографія, підручник, газетна стаття, журнальна стаття, збірник наукових статей, багатотомне видання творів, інтернет-джерело).

• Уведіть у текст цитати, приклади (на вибір).

• Напишіть словникову статтю про відомого вченого-філолога.

• Ознайомитись із статистичною інформацією, пояснити ситуацію, що склалася, подавши власні аргументи та шляхи вирішення проблеми.

Десять років Державна бібліотека для юнацтва опитує своїх читачів по всіх обласних філіях, аби знати, які книжки користуються вищим попитом. Серед абонентів цих книгозбірень найбільше молоді віком 15-16 та 17-19 років. Виявилося, що читацькі смаки цих вікових уподобань так званого масового читача: Марініна, Абдуллаєв, Пронін, Шитов, Дашкова, Суворов, Доценко. В українській же літературі — один абсолютний пріоритет: Павло Загребельний.

Павло Архипович сім разів за десять останніх років перебував у річних десятках найпопулярніших книжок — у компанії з такими світовими «брендами» як Маргарет Мітчел, Станіслав Лем, Джеймс Хедлі Чейз, Едгар Берроуз, Анн і Серж Голон, Агата Крісті. Його «Роксолана» — у списку гострого бібліотечного дефіциту.

52% молодих читачів називають Павла Загребельного своїм улюбленим письменником. Аби зрозуміти, наскільки це вагомо, варто поглянути на «показники» молодшої генерації: Ю.Андрухович — 7,4%, Ю.Покальчук — 3,7%. Решта ж «аупівців» чи «новолітературців» взагалі не згадуються відвідувачами юнацьких бібліотек.

У десятці найбільш запитуваних авторів у категорії «Самостійний вибір» (тобто твори поза шкільною програмою) наймолодшим письменником є Валерій Шевчук. А це означає, що сучасне красне письменство просто невідоме вчителям та їхнім учням — є над чим замислитися модерним літераторам, плануючи презентації своїх новинок, та й укладачам майбутніх програм з літератури. З іншого боку, чітко простежується залежність читацького вибору від гучності скандалів, що супроводжують з'яву певних творів — активно запитують юні відвідувачі бібліотек, наприклад, «Шлях аріїв» Юрія Канигіна або «що-небудь» Олеся Бузини.

Наскрізний десятилітній список письменників, книжки котрих мають найжвавіший читацький обіг, виглядає так:

1. М.Мітчел. Звіяні вітром.

2. М.Булгаков. Твори.

3. П.Загребельний. Твори.

4. К.Маккалоу. Ті, що співають у терні.

5. І.Багряний. Твори.

6. Олесь Гончар. Собор.

7. Л.Костенко. Поезія.

8. Х.Чейз. Твори.

9. Ж.Бенцоні. Твори.

10. В.Пікуль. Твори.

Орієнтовний план до складання словникової статті:

1. Прізвище, ім’я та по батькові науковця; роки життя, спеціальність, науковий напрямок досліджень.

2. Місце основної роботи, коротка довідка про творчий шлях.

3. Основні праці (із бібліографічними даними). Короткий опис творчої спадщини.

4. Ім’я та прізвище укладача.

Приклад

Фролова Клавдія Павлівна (1923 р.н.) - літературознавець, спеціаліст з теорії літератури, займається розробками з поетики художнього твору.

Професор кафедри теорії літератури Дніпропетровського національного університету з 1972 року.

Основні праці: "Аналіз художнього твору. Деякі аспекти вивчення тексту художнього твору" (К.: Радянська школа, 1975), "Субстанції незримої вогонь (Про поетику художнього твору)" (К.: Дніпро, 1983), "Цікаве літературознавство" (К.: Освіта, 1991). К.Фролова авторка ряду публікацій у періодичних виданнях: "З Україною в серці" (Бористен. - 1998), "Шевченко в Японії" (Слово і час - 2000. - № 30), "Запричастімось духом полум’яним!" (Запорізький Збірник. До 80-річчя Яра Славутича. - Київ - Запоріжжя: Дніпро. - 1998) та ін. Вона запропонувала розгляд художнього тексту як структурної моделі ядра, оточеного оболонками, де ядро - тема та ідея, оболонки - словесний матеріал, образи-характери, емоційний темпоритм тощо. Досить вдалим підходом до аналізу художнього твору є метод моделювання. Основними принципами цього підходу є формалізація явища, оперування елементами при конструюванні, тлумачення отриманих результатів або виведення результату як підсумку моделювання. Віршовий текст відзначається високою інформативністю, гнучкістю, його вишукана форма здатна захопити найвибагливішого естета слова. Емоційний темпоритм - це той аспект поетики твору, що дає можливість зрозуміти природу цих особливостей поезії, дозволяє зробити всеохоплюючий аналіз, показуючи взаємозалежність емоційного і темпоритміки твору.

К.Фролова вдається до об’єднання кількох рівнів поетики, вводячи термін, що найчіткіше розкриває внутрішню сутність поезії. У емоційному темпоритмі визначається настрій, емоційне забарвлення, яке постає з інтонації, з образів, а також з темпу та ритму. Емоційний темпоритм визначає й музичність твору. Літературознавець звертає увагу на те, що сучасне розуміння емоційного темпоритму виходить з театральної практики. Це слушна думка, адже театральна постановка є найбільш прозорою формою для визначення емоційного темпоритму. Музичність не ототожнюється з емоційним темпоритмом, але ці поняття дуже близькі між собою. Взаємодію цих понять К.Фролова показує так: "Емоційний темпоритм - головне "музичне" ядро поезії, особливо лірики. Це настрій, який виражається темпоритмічно...Слова також мають свою звукову форму, свою "музику", яка взаємодіє із загальним емоційним темпоритмом. У цьому основна музичність лірики".