3.3. Значення для України впровадження положень Болонської декларації

Найбільш суттєвою зміною, яка передбачається положеннями декларації, є поділ навчального процесу на дві самостійні стадії: і . Цей поділ породжує цілу низку проблем, пов’язаних з тим, що у межах вітчизняної системи освіти, яка існувала довгі роки, ОКР бакалавра не розглядався як повноцінна вища освіта, на відміну від ОКР спеціаліста і магістра. Випуск бакалавра розглядався як вид відрахування через неуспішність. У оригіналі ж Болонської декларації вказано, що після закінчення першого циклу навчання студенти одержують диплом бакалавра, а після другого – магістра (причому пропонувалося, щоб вказані назви присвоюваних освітньо-кваліфікаційних рівнів на зовнішньо однакових документах –дипломах – були вказані в дужках). Ця теза не знайшла підтримки в багатьох країнах, які мають свої традиційні форми документів про освіту. Тому запропоновані нововведення зникли з останніх документів, прийнятих у межах Болонського процесу, і сьогодні йдеться лише про цикли підготовки.

Впровадження положень Болонського процесу безпосередньо пов’язане з формалізацією процесу навчання, який автоматизується, і веде до зниження інтересу студентів до самостійного здобуття знань. Система ECTS полягає в оцінюванні не стільки необхідного рівня оволодіння матеріалом з предмету (з чого виходила п’ятибальна система), скільки тієї кількості часу, який був витрачений студентом на підготовку, що, безсумнівно, має негативні наслідки. У вітчизняних умовах авторитет «європейських стандартів освіти» часто використовується як аргумент для впровадження не цілком обґрунтованих реформ і розглядається як імперативний, тоді як багато норм Європейських декларацій зі створення єдиного освітнього простору є рекомендаційними.

Одним з найважливих питань побудови єдиного освітнього простору є розробка ( ) в державах, які приєдналися до Болонського процесу. Ще на Бергенській конференції в 2005 році (час вступу України в Болонський процес) перед міністрами освіти було поставлено завдання розробки національних рамок кваліфікації, узгоджених із (A Framework of Qualificatios of the European Higher Education Area) . У Лондонському комюніке 2007 р. також була підкреслена необхідність ухвалення НРК.

- цілісний структурований опис кваліфікаційних рівнів, через який можуть бути виражені та співвіднесені між собою в узгоджений спосіб всі кваліфікації.

Рамки кваліфікацій:

• ;

• ;

• .

НРК булла затверджена постановою КМУ від 23.11.2011 № 1341 „Про затвердження Національної рамки кваліфікацій”.

3.4. Міжнародні стандарти у сфері освіти

Визначення кваліфікації:

– здатність виконувати завдання та обов’язки відповідної роботи. (Класифікатор професій)

– будь-який ступінь, звання, диплом або інше свідоцтво, що видане компетентним органом і засвідчує успішне закінчення програми з вищої освіти. (Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні)

– офіційний результат оцінювання й визнання, який отримано, коли компетентний орган установив, що особа досягла результатів навчання за заданими стандартами. (Національний освітній глосарій)

(Qualifications Framework for the European Higher Education Area / QF for the EHEA). У рамках QF-EHEA (прийнята на конференції міністрів у Бергені в 2005 р.) Діють три основні рівня кваліфікацій (цикли, ступені) вищої освіти: бакалавр, магістр, доктор. QF-EHEA представляє вимоги на кожному ступені допомогою відповідних дескрипторів і кількості залікових одиниць ECTS і приймає за основу приблизну тривалість першого циклу 180-240 кредитів, друга - 90-120, не визначаючи рамки для докторського ступеня в термінах кредитів.

(The European Qualifications Framework for Lifelong Learning / EQF for LLL). EQF for LLL вступила в силу в 2008 році і було рекомендовано країнам ЄС прив'язати професійні системи кваліфікацій до ЄСК до 2010 року.