3.2. Болонська і Лісабонська декларації

- це основоположний документ у сфері міжнародного визнання документів про освіту. У конвенції наведено чіткий глосарій , визначені принципи здійснення процедури визнання .

Лісабонська конвенція стала результатом праці двох міжнародних організацій: Ради Європи та ЮНЕСКО. Розробка документа такими авторитетними організаціями дозволила врахувати їх нормотворчий досвід і уникнути дублювання дій в галузі визнання надалі.

У червні 1999 року в Болоньї міністрами освіти 29 європейських країн була прийнята . Довгострокова мета програми – . Україна не приєдналася в 1999 році до Болонської декларації через низку об’єктивних і суб’єктивних причин. Хоча на момент підписання декларації Україна вже запровадила багаторівневу систему освіти, яка була відсутня в деяких країнах, що приєдналися до декларації (наприклад, в Австрії).

Для досягнення мети створення загальноєвропейського простору вищої освіти мають бути виконані наступні основні завдання:

• ;

• ;

• ;

• ;

• .

У січні 2000 року Європейським парламентом і Радою було схвалено продовження програми Співтовариства у сфері освіти «Сократес». Ця програма спрямована на «розвиток якості освіти, підготовки і просування європейського виміру в освіті».

Програми – найважливіший інструмент реалізації Лісабонського (1997) порядку денного – нової стратегічної мети наступного десятиліття: стати найбільш конкурентоспроможною і динамічною системою, заснованою на знаннях економіки світу, здатної забезпечити стійке економічне зростання, робочі місця вищої якості і соціальну згуртованість суспільства.

На новому етапі розвитку Євросоюзу пріоритетним було визнано завдання об’єднання зусиль для розвитку освіти з метою забезпечення конкурентоспроможності Союзу в цілому. Відповідно до Лісабонського рішення Ради і представників урядів країн-членів Євросоюзу від 14 грудня 2000 р. були прийняті документи щодо плану розвитку мобільності.

План дій включає 42 конкретні заходи, розділені на чотири групи:

1) ;

2) ;

3) ;

4) .

В грудні 2003 р. Європейським парламентом і Радою було ухвалено рішення про створення програми «Эрасмус-Мундус», направленої на підвищення якості вищої освіти і розвиток міжкультурного взаєморозуміння через співпрацю з третіми країнами. До основних цілей програми відносяться:

1) ;

2) ;

3) ;

4) .

У цих умовах найважливішим питанням залишається співпраця з забезпечення якості освіти для підвищення конкурентоспроможності Європейського Союзу. У грудні 2004 р. Комісія підготувала Пропозиції для рекомендацій Ради і Європейського парламенту про подальшу співпрацю з забезпечення якості у вищій освіті. Вони містять «п’ять кроків до взаємного визнання»:

1) ;

2) ;

3) ;

4) ;

5) .

У червні 2006 р. в Брюсселі відбулася конференція учасників освітнього проекту Єврокомісії «Освітній євротюнинг».

У квітні 2009 року було завершено роботу над проектом Закону України « « » в контексті Болонських положень, який пройшов широке обговорення і був узгоджений більшістю зацікавлених центральних органів виконавчої влади. Однак даний проект так і не був прийнятий в тому вигляді, в якому його підготувало Міністерство освіти і науки України в 2009 році. У 2010-2014 роках продовжилося обговорення проектів Закону «Про вищу освіту», підготовлених комітетом Верховної Ради і Кабінетом Міністрів України.