1.3. Системний підхід як метод пізнання

Наукове дослідження найбільше ефективно тоді, коли воно проводиться з використанням відповідної методології.

Сучасна методологія наукових досліджень має чотири рівні [18].

1. Рівень філософської методології - аналіз загальних принципів пізнання й категоріального ладу науки в цілому.

2. Рівень загальнонаукових методологічних принципів і форм дослідження, що мають міждисциплінарну природу. Методологічні концепції цього рівня не претендують на рішення світоглядних, загальнофілософських завдань, їхня розробка здійснюється в сфері нефілософського знання.

3. Рівень конкретно-наукової методології, до якого належать методи, принципи й процедури дослідження, що застосовуються в спеціальних наукових дисциплінах.

4. Рівень методики й техніки дослідження, на якому проводиться опис способів одержання інформації, умов проведення експериментів, методів обробки їхніх результатів і т.д.

Проведення досліджень, у ході яких при вивченні того або іншого об'єкта, рішення тої або іншої проблеми доводиться перетинати (переборювати) існуючі дисциплінарні границі, породжує ряд методологічних і організаційних труднощів. У таких ситуаціях дуже часто говорять про необхідність системного підходу до проблеми.

Системний підхід - це міждисциплінарна методологія особливого типу, яка дозволяє забезпечити інтеграцію наукових знань із метою підвищення їхньої практичної ефективності. При цьому спеціальні науки зберігають свою самостійність і специфічність, але їх фактичні дані й теоретичні побудови по-новому переосмислюються й поєднуються загальним для всіх методом дослідження.

Методологічна специфіка системного підходу визначається тим, що він орієнтований на розкриття цілісності об'єкта та ме­ханізмів, що її забезпечують; на виявлення численних типів зв'язків у складному об'єкті та зведення їх у єдину теоретичну картину; на подання складного об'єкта у вигляді ієрархічної сис­теми взаємопов'язаних моделей (дуже часто мовою графіки), що дає змогу формалізувати властивості об'єкта в цілому, його структуру та динаміку.

Методологічна концепція системного підходу сприяє адекватній постановці проблеми у конкретних науках і знаходженню ефективної стратегії їхнього вивчення.

Філософським базисом системного підходу є принцип системності.

Системи оточують нас всюди: кожний предмет, явище, процес - це системи. Наприклад, системами є живі організми, технічні пристрої тощо. Безумовно, системами є фірми, корпорації, орга­нізації, банки, галузі економіки та вся економіка в цілому.

Системне мислення вказує нові перспективи в дослідженні природи і людини, створенні техніки та нового суспільного життя. Воно являє собою також новий спосіб організації досліджень завдяки використанню таких понять, як система, системні властивості і відношення. Системний підхід до оточу­ючого нас природного і соціального середовища перетворився у суспільну необхідність і складову багатьох напрямів науки і задоволення потреб в розвитку техніки та технології.

Всі теоретичні та прикладні дисципліни розгля­дають системність не тільки як теоретичну категорію, а й як певний аспект практичної діяльності. Оскільки великі та складні си­стеми стали предметом аналізу, виникла необхідність узагальнення методів їх дослідження, що спричинило виникнення таких само­стійних дисциплін, як системний аналіз.

Системний аналіз − це методологія дослідження та проектування складних систем, пошуку, планування та реалізації заходів, спрямованих на вирішення проблемних ситуацій. Як загаль­на методологія дослідження складних об'єктів теорія систем та системний аналіз має на меті об'єднати в єдиний комплекс рі­зні методи дослідження систем різноманітної природи на будь-яких рівнях їх вивчення та стадіях існування.

Системний аналіз є ще досить молодим на­прямом у наукових дослідженнях, його становлення продовжуєть­ся й у наш час. Початок формування понятійного апарату систе­мних досліджень відносять до 30-50-х років XX ст. та пов'я­зують з роботами відомого австрійського вченого-біолога Людвіга фон Берталанфі.

Апарат системного аналізу дає можливість розкрити та зрозу­міти закономірності функціонування технічних, біологічних, со­ціальних систем, логіку їхнього внутрішнього розвитку, і тому він широко застосовується в цих науках.