4.3. Система споживачів готельного господарства

Український готельний ринок істотно пожвавився після перемоги України і Польщі в тендері на право проведення чемпіонату Європи з футболу «Євро-2012». За оцінками вітчизняних готельєрів, до 2012 року в українські чотири- і п'ятизіркові готелі інвес­тують $300 млн. і в столиці з'являться близько 35 нових готелів на 100-250 номерів кожний. За європейськими норма­тивами у Києві повинно бути щонайменше 20 тис. готельних місць (загальна кількість номерів сьогодні становить 8,7 тис, що вдвічі менше, ніж у Москві, і в 6 разів менше, ніж у Парижі).

Аналіз літератури дає підставу зробити наступні висновки.

Попит на готельні послуги зосереджений у чотирьох основних категоріях клієнтів:

• перша група - це відомі бізнесмени, політики, люди твор­чості, суспільне становище яких не дозволяє опускати планку нижче 4-5*. Часто вони обирають стандартний номер у відомому готелі, а не «люкс» у 3* за ті ж гроші;

• друга група - керівники середньої ланки, спеціалісти іно­земних, а також вітчизняних компаній. Їхні вимоги до «зірковості» готелю менш жорсткі - вони можуть поселитися у готелі як 3*, так і в 5*. Вирішальне значення тут має рівень сервісу. Цінові переваги цього сегмента 120-250$ за добу;

• третя група клієнтів - вітчизняні відрядні, яких за статис­тикою за останні 2-3 роки стало більше. Але фінансові можливос­ті таких клієнтів далеко не однорідні, від 75 до 200 гривень. Вони обирають номери в готелях категорії 2* і 3*, гуртожитки готельного типу, послуги приватного сектора;

• четверта група - це іноземці та вітчизняні туристи. Такі кліє­нти обирають від «люксів» у 3* до номерів у 5* готелях. Із вітчизня­них туристів 60 % - це діти і студенти, звичайно з обмеженими фі­нансовими можливостями, тому часто вони обирають гуртожитки і приватні квартири.

Це можна відтворити моделлю складу системи споживачів готельних послуг, поданої на рисунку 16.

Рисунок 16 - Категорії споживачів готельних послуг

Тема 5. Моделювання готельного господарства як системи виробництва і надання послуг

/ 5.1. Структурні системи підприємств готельного господарства / 5.2. Структурні системи служб готелю / 4.3. Система класифікації готелів

Понятійний апарат моделі складу системи засобів розміщення, структурна модель системи адміністративно-управлінської служби, система інженерно-технічної служби, служба управління номерним фондом як система, система приміщень номерного фонду, система приміщень спортивно-оздоровчого призначення, система рекреаційних послуг, система готельних номерів, система класифікацій готелів

1. Структурна система підприємств готельного господарства

Як відомо, готельне господарство об’єднує різноманітні заклади, що надають послугу в тимчасовому проживанні туристів чи тих, хто перебуває у відрядженні або з інших причин має потребу у відпочинку поза домашніх умов.

Сучасний готель є не тільки місцем проживан­ня. Досить часто частина номерного фонду використовується під офіси, тимчасові представництва різних фірм і закладів. Сьогодні готелі надають послуги розміщення найрізноманітнішим клієн­там: учасникам конгресів, ярмарків, конференцій, змагань, конку­рсів; окремим громадянам, які прибули у справах, на відпочинок чи з іншою метою; туристам вітчизняним чи з-за кордону, які дотримуються певного маршру­ту всередині країни тощо. Кожна категорія споживачів готельних послуг має свої вимоги до послуг, відповідно до яких вибирає той чи інший вид закладу готельного господарства.

Будь-яку сукупність бажано упорядковувати за певними ознаками. Головною ознакою для класифікації різних об’єктів, у тому числі і закладів розміщення, є призначення об’єктів.

Усі засоби розміщення по характеру надаваних послуг можна розділити на готелі загальнодоступні і спеціалізовані. Загальнодоступні готелі залежно від призначення розділяють на готелі для постійного проживання, для короткочасного відпочинку під час зупинки при переїздах, цільового використання.

Структурна модель системи готелів наведено на рисунку 17.

Рисунок 17 –Модель класифікації закладів готельного господарства

Апарт-готелі надають майже домашні умови проживання своїм клієнтам, які змушені перебувати у даному місці через переїзд сім'ї, тривале службове відрядження, відвідування семінарів. Більшість гостей наймають номер надо­вго, отримуючи досить часто знижку залежно від терміну прожи­вання.

Пансіони набули значного поширення у світовій практиці. Проживання в будівлях, які не проектувалися як готелі, коштує значно дешевше, ніж у звичайних го­телях. Основна відмінність пансіону від готелю - наявність роз­біжностей із діючими стандартами щодо оснащення та обладнан­ня готелів м'яким та жорстким інвентарем. Характерною рисою є невеликий номерний фонд (роз­рахований на 10-20 осіб). Найчастіше належить одній сім'ї, яка й обслуговує споживачів. У вартість проживання в пансіоні входить тільки сніданок, приготований у домашніх умовах. Атмосфера значно привітніша і тепліша, ніж у звичайному готелі, що при­ваблює клієнтів.

Транзитні готелі обслуговують будь-який контингент в умовах короткотривалої зупинки. Розташовані вони, як правило, на територіях великих транспортних вузлів: залізничних вокзалів, аеропортів, морських і річкових вокзалів, автовокзалів. Рівень обслуговування та асортимент послуг мінімальні, харчування здебільшого не надається, оскільки заклади харчування передба­чені на вокзалах.

Готелі ді­лового призначення обслуго­вують осіб, які перебувають у ділових поїздках і відрядженнях. Відомчі готелі розраховані переважно на проживання людей, що приїжджають із діловими цілями до певного відомства, закла­ду чи підприємства. Тому й розташовуються вони поблизу цього відомства чи в місцях, які зручно зв'язані з ним громадським тра­нспортом. Цей тип готелів був поширений на території СРСР. За кордоном поширене будівництво спеціальних типів готелів для нарад, які іноді називаються «конгрес-готелями» чи «конференц-готелями», а також готелів для ділових людей - «бізнес-готелів»;

Готелі для відпочинку бувають курортними, стаціонарними і туристсько-екскурсійними. Курортні готелі призначені для відносно тривалого відпочин­ку на одному місці, з можливістю профілактичного лікування чи оздоровлення. Для цього передбачаються приміщення лікувально-оздоровчого призначення відповідно до основного профілю куро­рту, можлива також організація дієтичного харчування. Курортні готелі мають розвинутий склад приміщень культурно-масового обслуговування (зали багатофункціонального призначення, холи для відпочинку, бібліотеки, більярдні, приміщення для ігор тощо), а також приміщення й споруди спортивного призначення (басей­ни, спортзали, спортмайданчики та ін.). Номерний фонд курорт­них готелів складається переважно з одно-двомісних номерів.

Стаціонарні готелі призначені переважно для сімейного від­починку, тому вони повинні мати приміщення для ігор дітей, в т.ч. і під наглядом персоналу, для спортивно-оздоровчих занять та розваг. У номерному фонді повинна бути передбачена система об'єднання житлових номерів.

Туристсько-екскурсійні готелі призначені для туристів, які від­почивають активно. Туристські готелі будують як у містах, так і за їх межами, поблизу об'єктів туристської привабливості, у місцях із гарними природними чинниками, часто поблизу зелених масивів, на маршрутах пере­сування туристів, які надають перевагу культурним і пізнавальним видам туризму, а також у складі туристсько-спортивних комплек­сів для осілих видів спортивного туризму зі здійсненням коротко­тривалих радіальних походів. Особливість цих готелів - наявність приміщень тури­стського обслуговування, а також туристсько-методичних кабіне­тів та інструкторських.

У туристсько-спортивних готелях перед­бачають пункти прокату туристичного та спортивного інвентарю і спорядження (лиж, ковзанів, мисливського та рибальського спо­рядження, човнів, байдарок тощо).

Туристичні бази як традиційний тип закладу туризму призначаються для прийому на відпочинок і обслуговування переважно планових туристичних груп, які подорожують маршрутами, прокладеними по спеціально розроблених і обладнаних пішохідних, лижних, водних, гірських, кінних, санних, велосипедних, автобусних або комбінованих туристських трасах, безпосередньо в будинках-пам'ятках архітектури й історичних визначних місцях. Із цією метою прово­диться реставрація старих будинків, архітектурних ансамблів із частковим переплануванням відповідно до нового функціонального призначення.

У проміжних пунктах туристичних маршрутів створюються туристичні станції з терміном перебування від 3-х до 5-ти діб, переважно в малозаселених місцевостях, для надання послуг гос­тинності (житло, харчування), набору культурно-побутових пос­луг і спортивного обслуговування туристів.

Серед спеціалізованих готелів особливе місце посідають засоби розміщення для автотуристів:

мотель - порівняно новий тип готелю, як правило, розрахований на 20-30 номе­рів. В мотелях забезпечують всебічне обслуговування гостей, а також стоянку, профілактику і ремонт автомобілів. Відстань між мотелями може бути різною, залежно від мі­сцевості. Так, на рівній спокійній трасі, де автотурист мо­же пересуватися досить швидко, інтервали між мотелями можуть становити до 400 км, що забезпечує своєчасний відпочинок, а в гірській місцевості цей інтервал може бути скорочений до 150-200 км. Розташування мотелів повинно пов'язуватися з населени­ми пунктами і з перетином доріг, уздовж яких проходять маршрути автотуризму. При цьому мотелі доцільно роз­міщувати в радіусі не більше 1-годинної доступності від міста;

кемпінг - готельне підприємство полегшеного типу для сезонної експлуатації, призначене для відпочинку автоту­ристів і паркування їхніх транспортних засобів. Усі види обслуговування в кемпінгах спрощені: спальні місця роз­міщують у будівлях літнього типу, часто дерев'яних без опалення чи в наметах; санітарні вузли здебільшого зага­льні. Розвинуті форми самообслуговування. Іноді при кемпінгах є автозаправні станції та майстерні дрібного ре­монту автомобілів. Кемпінги, як правило, доступні для ши­роких верств населення, оскільки забезпечують гарний і дешевий відпочинок;

ротель - різновид кемпінгу, призначений для тих, хто по­дорожує автомашинами з трейлером - портатив­ним фургоном з одно- та двомісними відсіками, де розташо­вані спальні крісла. Трейлер встановлюють у спеціально від­веденому місці, підключають до санітарно-технічних ко­мунікацій. Ротелі бувають двох типів: для масового туризму та класу «люкс». До останніх під’єднуються додаткові вагони, де є бари, ресторани, дискотеки, спортзали.

Готельні комплекси для водного туризму можуть бути зведені до двох основних типів: надання спальних місць у плаву­чому або прибережному готелі, і в літніх будиночках або на­метах на березі:

ботелі (від англ. boat - човен, hotel - готель) - це сезонні або цілорічні заклади, розташовані на березі річки чи іншої водойми в початкових чи кінцевих зонах маршруту через 150-200 км. Характеризуються високим рівнем комфорту і призначені, насамперед, для занять літнім водним туриз­мом, байдарковим або вітрильним спортом, а взимку - бує­рним спортом;

ботокемпінги - це заклади сезонного використання на зразок кемпінгу з невисоким рівнем комфорту, призначені для обслуговування водних туристів у поході;

флотель (плавготель, «курорт на воді», плаваючий мо­тель) - рекреаційний заклад сезонного типу, що функціо­нує повністю на плаву, з розташуванням спальних і гро­мадських приміщень на дебаркадерах чи застарілих теп­лоходах. Місткість - 200-300 місць. Флотель призначений для пересування за маршрутом із зупинкою на 1-3-денний відпочинок у мальовничих міс­цях. Флотелі можуть швартуватися на березі озера чи во­досховища на період навігації та бути опорним пунктом радіальних водних маршрутів;

флотокемпінги - готелі з наплавних споруд, які розмі­щуються на маршруті через 20-25 км. Маршрути водного туризму повинні прокладатися в місцях ту­ристичної привабливості та екзотичних ландшафтів протяжністю 200-300 км.

Ботелі доцільно розміщувати у початковій і кінцевій зонах маршрутів із врахуванням найбільших можливостей техніч­ного обслуговування. При виборі території для ботелів, ботокемпі­нгів і флотокемпінгів доцільно обрати місце на березі гавані, що має природні укриття для суден (бухти, гирла річок та ін.). Потріб­но передбачити такі зони: готельного корпусу, рекреації та спорти­вних майданчиків, техобслуговування та ремонту плавзасобів.

Для флотелів і ботелів норма житлової площі порівняно нижча з нормами у готелях.

Особливим типом споруди водного туризму є громадська стоянка «марина» (особливо поширені в США, Канаді, Західній Європі). Місткість «марин» різна і залежить від величини існуючого рекреаційного флоту, від прогнозо­ваного прокату та від перспектив розвитку водного туриз­му і від площі акваторії. «Марини» можуть бути міськими і заміськими. У Великобританії такі громадські стоянки називаються «човновими дворами». До цього типу закладів можна від­нести і «бази вихідного дня» в Польщі.

Флайтелі - готелі для власників особистих літаків («літаючі готелі» або аероготелі), як правило, розташовані далеко від цивілізованих місць, куди можна потрапити тільки повітряним шляхом. При флайтелі розміщують аеродроми, ангари, елінги, майстерні. Зрозуміло, є ресторани, бари, концертні зали, дансинг тощо. У де­яких флайтелях реклама обіцяє відпочинок на повітряних кулях різного калібру (об'єму) і прогулянки на різних дирижаблях. Є при флайтелях і аеростати для повітряних і сонячних ванн тощо. Таких готелів не­багато, тому що це надзвичайно дорогий вид відпочинку.

Готелі для молодіжного туризму (хостели) зорієнтовані переважно на експлуатацію однією віковою групою людей - від 16 до 35 років. У зв'язку з тим, що молодіжний контингент туристів вирізняється високою мобільністю, прагненням до активних видів відпочинку і досить низькою потребою в комфорті, планувальна структура цих готелів має свою специфіку. В готелях для молоді переважають три-, чотиримісні номери і, як правило, добре розви­нутий блок приміщень культурно-масового обслуговування.

У країнах Скандинавії та Північній Карелії, де багато лісових озер, поширений відпочинок у невеликих котеджах на одну сім'ю від 2 до 8 осіб. Будинки обладнані всім необхідним устаткуван­ням відповідно до їхньої вартості. Більшість котеджів мають ка­міни і сауни. До послуг туристів човни, рибальське приладдя, лижне спорядження.

У світовій практиці готельної індустрії варто також виділити шале та бунгало. Шале (від французького слова «шалет») - це сільський будиночок у горах. Бунгало - сільський будинок у вигляді легкої будівлі з верандами. Найчастіше зустрічається в тропічних країнах.