ББК 74.26 В-34

Веремійчик І.М. Творчість на кінчиках пальців:

навчально-методичний посібник, Тернопіль: Мальва-ОСО, 2004. -108 с.

Рекомендовано Міністерством освіти і науі И України

Лист№ 14/3-їх від2 ! І ' 1999 р

У посібнику рекомендуються різні види робі і з трудового навчання для учнів 3-4 класів. Даються методичні поради щодо ручної обробки матеріалів, виготовлення орієнтовних виробів з паперу, картону, фольги, дроту, пластмас та природних і текстиль­них матеріалів.

Рецензенти: М. Семенюк, кандидат педагогічних наук,

доцент, завідувач кафедри педагогіки початкового навчання Волинського університету;

Г. Ариванюк, вчитель-методист ЗОНІ № 20 м. Луцька.

ІЗВИ 966-7754-36-7

© Видавництво «Мальва-ОСО» © Веремійчик І.М.

«Джерела здібностей і обдарувань дітей - на кінчиках їхніх пальців. Від пальців, образно кажучи, ідуть найтонші струмочки, які живлять джерело творчої думки».

В. О. Сухомлинський

Передмова

Допитливий розум і активність спонукають дітей до найрізноманітніших занять, які задовольняють їхню цікавість і дають простір ініціативі, фантазії.

Книга допоможе молодшим школярам створювати різні за складністю, але доступні у виготовленні вироби-сувеніри, іграшки з легкооброблюваних матеріалів (паперу, картону, фольги, дроту, пластмас, тканини та природних форм), користуючись простими ручними інструментами.

Звичайно, при виготовленні виробів будуть зустрічатися труднощі. Перебороти їх допоможуть терпіння, акуратність, кмітливість. Господарська кмітливість, винахідливість притаманні українцям - вміння застосувати навіть стару використану річ, не викидаючи її на сміття. Багато матеріалу для виготовлення сувенірів можна використати з різних господарських відходів, так що не потрібно викидати відрізки з картону, тканини, фольги, м'якого дроту і особливо пластмасової тари, в умілих руках вони перетворюються у прикраси, що, в якійсь мірі, сприяє екологічному процесу.

Виготовляючи новий виріб, бажано вносити в його конст­рукцію щось своє, оригінальне, удосконалюючи форму, оздоблен­ня, технологічні якості. Слід добиватися акуратного виготовлення виробів, економного використання матеріалу, раціональних способів з'єднання деталей.

Захоплення творчістю робить наше життя красивішим, змістовнішим, багатшим.

Конструювання виробів з паперу, картону

Папір отримав свою назву від водяної трав'янистої рослини

- папірус, що росла ще в Стародавньому ЄГИПТІ. Серцевину папіруса різали на тонкі смужки, терли їх гладким інструментом, одночасно змочуючи водою, відбивали молотком, клали під прес і сушили на сонці. Отримані листочки склеювал и і змотували в сувої. Процес виготовлення паперу, який використовується в наші дні, був запозичений в китайців. Із перемелених рослин бавовника, бамбука, коноплі, соломи - варили густу масу, добавляючи в неї різні клейкі смоли, потім пресували і отримували папір.

Сьогодні папір виготовляють з деревини. Для паперу низької якості та картону використовують солому, стебла кукурудзи.

Деревину роздрібнюють і розмелюють в машинах на волокно, варять у спеціальній кислоті і отримують целюлозу. З макулатури, ганчір'я також шляхом переробки одержують волокнисту масу, яку змішують з целюлозою. Готову масу розводять з водою, добавляють каолін, каніфольський клей. Вона надходить на паперову машину, проходить по бронзовій сітці з бортиками. Через дрібні отвори в сітці стікає вода, а паперова маса проходить між валками, пресується, потім висушується і намотується на сувої. Всі ці процеси виконуються автоматично.

Основні види паперу: друкувальний, письмовий (зошити), малювальний (альбомний), креслярський (ватман), копіювальний (калька), вбирний (промокальний), обгортковий, фотопапір, технічний.

Картон - це папір, маса одного квадратного метра якого більша за 250 г. На уроках праці найчастіше користуються такими видами картону: бурим деревним, білим деревним і гофрованим.

При роботі з папером і картоном молодші школярі засвоюють ряд трудових операцій.

Розмічання - це перенесення на заготовку рисок, що визначають контури деталі або місця, які підлягають обробці. Для розмічання використовують креслярсько-вимірні інструменти: лінійку, кутник, циркуль, олівець (ТМ), шаблон, трафарет.

Користуючись лінійкою, кутником, треба починати облік не від краю або одиниці, як інколи допускають помилку учні, а від нульової поділки. Розмічання слід починати від краю заготовки, раціонально розміщувати рисунки на ній, економно витрачаючи папір чи картон.

Згинаючи папір, використовують лінійку і гладилку (виготов­ляється з відрізків пластмас або виструганих і відшліфованих паличок). Поклавши на стіл аркуш паперу, згинають його від себе і підрівнюють протилежні кути. Притримуючи сторони аркуша, пригладжують згин від середини до країв спочатку ребром долоні, а потім гладилкою. При згинанні цупкого паперу, щоб отримати рівний згин, проводять по лінії так звану «біговку» під лінійку тупим кінцем ножиць або гострим ребром гладилки. В результаті прогладжування частина волокон паперу зігнулась, переломилась, зберігаючи надану згином форму, що дає змогу виготовляти різні площинні та об'ємні вироби без клею.

Шляхом згинання і скручування смужок паперу можна виготовити нескладні рельєфні прикраси і орнаментні композиції з геометричних фігур.

Ріжуть папір в основному ножицями, картон - ножем (III-IV класи), користуючись фальцлінійкою. Бортик по довжині ребра такої лінійки надійно оберігає пальці лівої руки від порізу.

При різанні паперу леза розкривають широко і ріжуть папір середньою частиною ножиць, дивлячись вперед на лінію зрізу, кінці лез не змикають повністю, бо будуть надриви.

При різанні по кривій лінії слід повертати не ножиці, а папір, розташовуючи його так, щоб добре було видно лінію розрізу.

Симетричним вирізуванням користуються при створенні художніх зображень, орнаментів, прикрас.

При роботі з ножицями потрібно дотримуватись таких правил безпеки:

не можна ставити пальці лівої руки на лінію розрізу;

передавати ножиці потрібно закритими і кільцями вгору. З'єднують деталі з картону і паперу різними способами.

Використовують без клейовий спосіб за допомогою складеного шва, при з'єднанні кількох площин під кутом користуються щільовими замками. Паперові та картонні деталі інколи з'єднують за допомогою ниток, дротяних скобок, але в основному за допомогою клею. Рекомендовані клеї для початкових класів - це декстриновий і ПВА. Щоб не виникло деформування паперу, клей на нього слід наносити тоненьким шаром.

При роботі з клеєм слід дотримуватись гігієнічних правил культури праці:

1) не можна наносити клей на заготовку пальцями, рекомендується користуватись пензликом;

2) для зняття зайвого клею, витирання його користуватися серветкою;

3) працювати на підкладній дощечці з картону або з фанери. Оздоблення виробів з паперу і картону виконують в

основному пензликом, використовуючи акварельні фарби, гуаш, туш. Широко практикується художнє оформлення виробів способом аплікації. Щоб виріб мав естетичний вигляд, слід підбирати кольори. Колір виробів повинен заспокійливо діяти на зір людини, радувати його, красиво поєднуватись із кольорами тих предметів, серед яких він буде знаходитись або доповнювати їх.

Аплікація

Одним із видів образотворчого мистецтва є аплікація -накладання кольорових форм різних матеріалів на інший матеріал - основу (слово «аплікація» в перекладі з латинської мови -накладання).

Для виготовлення аплікації використовують папір, тканину, засушені рослини, листя, солому та інші природні матеріали. Не можна використовувати при створенні виробів харчових продуктів, треба їх берегти, шанувати працю хлібороба.

Аплікація буває предметна, сюжетна і декоративна. Предметна аплікація - це оздоблення окремих предметів (квітка, дерево); сюжетна відображає сукупність подій, ситуацій, явищ (ілюстрації до оповідань, казок); декоративна аплікація - це створення окремих зображень, що використовуються для прикрашання виробів.

У процесі складання орнаментів слід ознайомлюватися з типовими орнаментами своєї місцевості, краю. Для побудови орнаменту народні умільці використовують як геометричні фігури (квадрат, прямокутник, ромб, круг), так і рослини. Тому орнаменти бувають геометричні і рослинні.

Орнамент завжди укладається від центру, де б він не був - у смужці, чи в обмеженій квадратній, прямокутній, круглій площині, його елементи наклеюють після того, як уся композиція готова.

При підборі кольорів, особливо в декоративній аплікації, треба враховувати нові співвідношення, комбіновані кольори не повинні бути однаково яскравими і насиченими або, навпаки, світлими. На нейтральному сірому тлі чітко виділяються червоний, жовтий, голубий, білий та чорний кольори; гармонійно компонуються синій - червоний - жовтий та фіолетовий -оранжевий - зелений. Із всіма кольорами поєднуються в парі білий і чорний, погано коричневий з чорним.

Одним із доступних за технікою виконання видів декора­тивно-вжиткового мистецтва є аплікація соломкою.

Для аплікації вибирають солому зернових культур: вівса, ячменю, пшениці, жита.

Соломку краще брати із снопів після збирання врожаю на шкільній ділянці або на сільських присадибних ділянках. Соломка після комбайна зім'ята і для роботи непридатна.

У зібраній соломці відрізують вузли, зчищають зі стебел листя і сортують за довжиною. Кладуть у посудину і заливають кип'ятком. Через 15-20 хв. соломка втрачає ломкість, стає еластичною. Витягнувши з води, її розрізають ножем, скальпелем (безпечніше шилом) уздовж стебла з його внутрішньої частини. Розрізану соломку розгладжують розігрітою праскою спочатку з внутрішнього боку, а потім із зовнішнього - лицьового. Колір соломки можна змінити за допомогою гарячої праски. Насиченість відтінків залежить від температури праски (110-180) і тривалості обробки. Цим способом можна досягти різних відтінків: від світло-жовтого до темно-коричневого. Гарячу праску не можна, прогладжуючи, затримувати на одному місці, бо до неї прилипне соломка.

При роботі з соломкою користуються ножицями, скальпелем або ножем, пінцетом, шилом. За основу аплікації використовують цупкий папір, картон, обрізки пластмас, ДВП. Підбираючи контрастне тло, інколи на основу наклеюють кольоровий папір.

Техніка виконання аплікацій нескладна. Малюють олівцем або контури малюнка переносять на основу, нарізують соломку бажаної довжини та ширини і наклеюють на кожну деталь малюнка. Припасовують один до одного краї соломинок, дотри­муючись напрямку їх розміщення в залежності від деталей. Так, на зображеннях стовбура дерева наклеюється соломка вздовж вертикально, гілки - під кутом, листки симетрично. Щоб запобігти пошкодженню тла, особливо в зображеннях з дрібними деталями, додатково переводять малюнок на тонкий папір і наклеюють на ньому соломку. Після висихання підрівнюють ножицями по контуру краї, згладжують, особливо криволінійні форми, наждачним папером. Після цього наклеюють на основу.

Природні матеріали

Навчаючись з дитинства бачити красу природи, діти зможуть сприймати красу мистецтва, розуміти і цінувати його, бачити в розмаїтті природи найістотніше, оригінальне для відтворення образів у виробах.

Кожен із природних матеріалів має свої особливості: зовнішній вигляд, міцність, твердість, пластичність. Враховуючи ці властивості, визначають, для чого і як може бути використаний той чи інший матеріал.

Природний матеріал краще збирати восени, в цей час природа вбирається в різнокольорове вбрання.

Листя рослин, дерев і кущів можна використовувати для виготовлення аплікацій, воно має різну форму і різноманітні відтінки кольорів. З листочків діти складають різні пейзажі, візерунки, зображення пташок, тварин. З висушених і спресованих осінніх квітів можна створити цікаві аплікаційні композиції. Дрібні тонкі гілочки з рогатками мають важливе значення для роботи. Вони потрібні для виготовлення окремих деталей виробів: рук, ніг, шиї, а також як з'єднувальний матеріал.

Заготовляючи матеріал для роботи, треба берегти дерева та кущі. Відбирати в основному сухі відмерлі гілочки, але не пересохлі, бо будуть легко ламатися.

Жолуді та каштани за своєю формою зручні для виготовлення фігурок людей, тварин. Збирають і жолудеві чашечки. Зберігати жолуді та каштани треба в прохолодному приміщенні. При тривалому зберіганні в сухому приміщенні вони дуже висихають, оболонка стає крихкою. Каштани збирають восени після повного їх дозрівання, бо передчасно зірваний каштан при висиханні зморщується і втрачає свій вигляд. Збирають не тільки плід, але і його м'яку, покриту голочками, оболонку.

Шишки прекрасний матеріал для створення фігурок звірів, пташок, лісовиків. Збирати шишки краще нерозкриті, бо з нероз-критої шишки можна зробити розкриту, поклавши її в сухе місце.

Пташине пір'я має різні розміри і забарвлення. Його можна використати для виготовлення окремих частин фігурок пташок, хвостів тварин та для зображення дерев, квітів.

На березі річок, озер зустрічається багато черепашок різних форм і забарвлення. З них можна створити декоративні композиції, фігурки тварин, намисто тощо.

Так як вже самою природою створено різноманітність форм, кольорів, тому обробку природного матеріалу бажано проводити в основному тільки його поверхні, не нівечити створеного. Втручання в природу буде вирізування, наприклад, з листочка коріння певних форм; майстерність полягає в тому, щоб знайти такі форми в природі, а вони обов'язково є, може в іншому матеріалі.

З'єднують окремі частини виробів з природного матеріалу за допомогою гілочок, проколюючи в деталях отвори шилом, а також за допомогою пластиліну, клею ПВА.

Обробка дроту

З дроту можна виготовити різноманітні художні вироби, оволодівши прийомами його обробки.

Молодші школярі використовують для виробів тонкий алюмінієвий, мідний і стальний дріт. Стальний дріт має сірий колір, він твердий, мідний - червоного кольору, середньої твердості, алюмінієвий - білого, зовсім м'який.

З тонкого алюмінієвого і мідного дроту можна виготовляти окремі вироби, вигинаючи його руками. Довгий дріт вирівнюють способом протягування. Затискають у лещата круглий стержень і обгинають навколо нього дріт. Для зручності кінці дроту закріплюють також на стержнях. Протягують за кінці по черзі то правою, то лівою рукою до повного вирівнювання. Відрізки стального дроту випрямляють молотком на плитках лещат, а короткий мідний і алюмінієвий дріт вирівнюють киянкою на дерев'яній дощечці. Повертаючи дріт, наносять легкі удари молотком (киянкою) по тих частинах дроту, які не прилягають до площини, поки вони не співпадуть з площиною.

Відрізують дріт гострозубцями (кусачками). Не можна відрізувати дріт, навіть дуже тонкий, ножицями, бо після цього буде погано різати ними папір, тканину.

Плоскогубці використовують для утримування кінця дроту і згинання його під кутом, круглогубці - для згинання форм (заокруглення).

Працюючи з дротом, слід дотримуватись таких правил безпеки:

щоб при відрізуванні частинки дроту не попали в обличчя іншим дітям, треба відрізуючи частину направляти вниз до підлоги;

відрізані гострі кінці дроту заокруглити напилком або наждачною шкуркою. Пластмаси

Пластмаси - це матеріали, які при певних умовах (нагріван­ні, охолодженні, тиску) приймають необхідну форму. Основою пластмас є зв'язуючі речовини - природні та синтетичні смоли (відходи нафти, кам'яного вугілля, природного газу). Найбільш поширені наповнювачі пластмас, які становлять майже половину складу речовини, це дерев'яне і мінеральне борошно, тканини, папір. Фарбники вводять, щоб надати пластичним масам певного кольору.

В початкових класах для матеріалів відбирають такі види пластмас, які легко піддаються обробці: целофан, поліетилен, пінопласт, поролон, полістирол.

Целофан, поліетилен - це прозорі, водо не пропускаючи матеріали. Використовуються для пакування різних товарів, харчових продуктів, для виготовлення плівок, якими покривають парники, теплиці.

Пінопласт - білий пористий матеріал, в якому при охолодженні під тиском заповнюють пори газом, тому він дуже легкий. Використовують пінопласт для пакування радіоапаратури, в літакобудуванні.

Поролон - пористий газонаповнений еластичний матеріал. Застосовується в швейній промисловості як утеплюючий матеріал та при виготовленні меблів.

Полістирол - твердий пружний матеріал, стійкий по відношенню до кислот. З полістиролу виготовляють тару для зберігання кислотних сполук, миючих засобів, харчових продуктів тощо.

Тонкий полістирол, целофан, поліетилен, поролон можна різати ножицями, пінопласт-лобзиком, гострим ножем, шліфують наждачним папером, склеюють клеєм ПВА.

Тканини і волокнисті матеріали

Тканину виготовляють на прядильно-ткацьких фабриках, використовуючи різні види пряжі, яку одержують з волокнистої маси на спеціальних прядильних машинах.

Волокна (тоненькі, гнучкі ворсинки), з яких виготовляють пряжу, поділяються на природні і штучні.

Природні волокна бувають рослинного (бавовна, льон) і тваринного (вовна, природний шовк) походження. Штучні волокна (капрон, лавсан) виготовляються шляхом хімічної переробки природних та синтетичних речовин.

Нитка - це пряжа, скручена в 2, 3, 6 та більше пасом. Відповідно до товщини ниткам присвоюється номер: чим товща нитка, тим менший номер, і навпаки. Нитки розрізняються за матеріалом (льняні, вовняні) і за призначенням - швейні, вишивальні, в'язальні.

Процес виготовлення тканин полягає у переплетенні на ткацьких верстатах двох систем ниток. Нитки, розміщені уздовж тканини, називаються основою, а впоперек - утком (підкання). Виготовлені на ткацьких фабриках тканини класифікуються за волокнистим складом - натуральні, хімічні і змішані; за способом виготовлення - простого і складного переплетення; за кольором -одноколірні і багатоколірні.

Пошиття одягу з різних тканин також механізовано проводиться на швейних машинах, проте ручне шиття, особливо декоративне, ще займає значне місце в житті людини, в її побуті.

При розмічанні до тканини прикладають викройку і обводять контури тонкою крейдою. Деталі викройок розкладають так, щоб економно витрачати тканину. Ріжуть її ножицями по розмічених лініях на столі, перед цим розгладжують, щоб не було складок. Після крою деталь звіряють з викройкою, підрівнюють зрізи.

Молодші школярі знайомляться з такими простими способами обробки зрізів тканини, як обробка бахромою, обметувальним швом (серветок, хусточок). Стібки в обметувальних швах («через край») роблять невеликі. Нитка повинна щільно охоплювати місце зрізу тканини. Проколи голкою роблять на однаковій відстані від краю, а також один від одного, стібки виконують навкіс, спірально. Цим способом обробки не тільки запобігають випаданню ниток на зрізах, але й прикрашають вироби.

Шов «уперед голку» використовують для зметування частин виробу, а також для оздоблення. Стібками різної довжини можна вишити нескладний орнамент у смужці. Однаковими стібками різного кольору вишивають за контуром малюнка квіти, оздоблюють окремі деталі виробу.

При роботі з тканиною слід дотримуватися правил безпеки:

не слід ставити пальці лівої руки навпроти проколу, а при різанні тканини ножицями - навпроти лінії зрізу;

не можна залишати голку в тканині або тримати її в роті;

при проколюванні твердої тканини потрібно користу­ватися наперстком;

не можна відкушувати нитку зубами.

Під час шиття треба сидіти рівно, тільки з невеликим нахилом голови вперед.

ВИРОБИ-СУВЕНІРИ З ПАПЕРУ І КАРТОНУ .

Сюжетна аплікація «Лісова пісня»

Молодшим школярам знайоме ім'я української поетеси Лесі Українки. Воно відоме не тільки на Україні, а й у всьому світі. На уроках праці бажано було б відобразити окремих казкових героїв її творів, або й створити композицію, наприклад, «Лісова пісня».

Перед початком практичних робіт діти знайомляться з головними героями твору (Лукашем, Мавкою), звертаючи увагу на одяг, зображення природи.

Для основи вирізаємо прямокутної форми картон і покриває­мо чорною фарбою або тушшю. Поки картон висихає, можна заготовити окремі компоненти композиції: декоративні гілочки, силуети героїв, озерце. Для зображення гілок вирізають смужки зеленого паперу, склеюють їх і роблять надрізи, як показано на малюнку 1а. Якщо їх скрутити спірально, вони матимуть вигляд гілок верби з листочками.

Силуети із зображенням Лукаша, Мавки (б) діти перемальо­вують, користуючись шаблоном. Є також можливість проявити свою творчість, наприклад, зобразити Мавку, яка гойдається на гілках (в), або розмалювати одяг, за власним задумом дооформити сюжетну аплікацію квітами, зірками, озерцем з рослинністю (г).

На основі розміщують всі елементи композиції з врахуван­ням перспективи і, накладаючи тоненький шар клею, приклеюють їх.

Вивчаючи пізніше на уроках української літератури цей твір, учні легко і надовго його запам'ятають.

2. 3. Сувеніри з вітальних листівок

Старі вітальні листівки можна використовувати для виготовлення сувенірів у вигляді панно.

Підбираємо 3-4 листівки з однаковими малюнками і розрізаємо ножем за допомогою фальцлінійки на смужки шириною 5 мм (мал. 2а). Пронумеруємо всі смужки на зворотному боці в порядковій послідовності. Склеюємо їх смужками з цупкого паперу або на картонній основі. Спочатку всі перші номери листівок, потім

- другі, далі - треті і так до кінця (б, в). Якщо сувенір оформляти у вигляді вимпела, то бажано з фольги вирізати вузенькі смужки, окремі геометричні фігури і прикрасити за власним задумом.

Для виготовлення сувенірів з двох старих листівок вико­ристовуємо нитки. Спочатку вирізаємо з листівки круг (мал. За) і розмічуємо його на 12 частин. Ці частинки розділяємо ще наполо­вину і вирізаємо круг «зубчиками» (б). Всередині круга обводимо циркулем коло, радіусом меншим у два рази. Вирізаємо внутрішній круг і робимо всередині великого круга невеличкі надрізи (в), щоб краще закріплювалися нитки. Спочатку намотуємо на круг нитки в один бік, як показано на малюнку 3 д, потім в протилежний (є).

Іншу стару листівку обрізаємо і приклеюємо із зворотного боку (ж, з).

Виготовлені сувеніри можна подарувати своїм рідним, друзям у дні свят.

4. Витинанки

Народне мистецтво витинанок - одне з яскравих і самобутніх сторінок українського декоративного мистецтва.

У далекому минулому в Україні побутували в основному ажурні візерунки як прикраси одягу із шкіри і тканини. Давні у своїх витоках витинанки тісно пов'язані із буденним і святковим побутом народу.

Витинанками - сюжетними, орнаментними прикрасами, ажурно витятими ножицями з паперу, оздоблювали інтер'єр сільської хати. Від техніки виготовлення походить і сам термін «витинанки». На прорізаному папері зображували людей, тварин, дерева, різні види орнаментів.

Спочатку бажано ознайомитись із зразками народних витинанок, з окремими малюнками, де показано інтер'єр сільської хати з паперовими прикрасами.

Технологія виготовлення витинанок проста: вирізають з паперу прямокутник (мал. 4а), складають його вчетверо, намічують олівцем контури майбутнього візерунка і вирізають ножицями згідно контурів (б). Розгорнувши папір, отримують витинанку з орнаментним візерунком (в). Перший виріб бажано виготовити зазразком, а потім створювати свої візерунки за власним задумом (г). Виготовлені витинанки можна використати для аплікаційних робіт, оформлення виставки художньої творчості.

5. «Шишка» для весільного короваю

На уроках праці доцільно виготовляти вироби, які не тільки мають конкретне застосування, але й несуть в собі певну інформацію з народних традицій, обрядів.

Символ краси, врожаю, щасливого життя - весільний коро­вай. На Україні коровай прикрашають барвінком, квітами з паперу і традиційною «шишкою».

«Шишку» найкраще виготовляти з серветок, використо­вуючи техніку витинанки.

Вирізаємо квадрат і згинаємо його так, як показано на малюнках 5 б, в. Надрізаємо ножицями (в), розгортаємо і вирізаємо круг (г). Вирізані круги накладаємо на паличку (д) і внизу при­кріплюємо ниткою. Сюди прикріплюємо також три квітки з паперу (є, є), виготовлені за власним задумом.

6. 7. Аплікаційні сувеніри з паперу

Спочатку розмічуємо і вирізаємо з цупкого паперу круг, розмір якого залежить від розміру основи сувеніра або панно. На однаковій відстані розмічуємо у середині круга два кола (мал. 6а) і наводимо гладилкою на них біговку. Відрізаємо невеликий сектор і склеюємо круг, утворюючи профільну поверхню так, щоб середня частина круга була увігнутою, тільки центр виступав конусом. Другий круг вирізаємо таких же розмірів. Розмічуємо його спочатку на 6 частин, потім на 12 частин і робимо поверхню гофрованою, як показано на малюнку 6 б, г. Для обрамлення великих кругів вирізаємо маленькі (в) і склеюємо їх, утворюючи конусоподібну форму.

За власним задумом діти вирізають з кольорового паперу листочки, пелюстки різної форми і розмірів. Щоб аплікація була неповторною, бажано і компоновку окремих її частин виконувати творчо, втілюючи новизну, власну фантазію (д).

На малюнках картки 7 показана послідовність виготовлення паперової квітки для аплікації на вітальну листівку.

Дитячі аплікації можна використати як сувеніри для подарунків.

8. Декоративні вироби з паперу

З'єднуючи папір в певній послідовності з окремих частинок, складених у декілька разів, отримують декоративні вироби, подібні до плетених.

Спочатку розмічуємо і вирізаємо прямокутники розміром 40x80 мм (мал. 8а). Згинаємо бічні сторони заготовки до суміщення на осьовій лінії (в). На отриманій смужці, визначивши горизон­тальну осьову лінію, згинаємо бічні частини до суміщення на осьовій лінії (г) і перегинаємо смужку вдвоє (д). Виготовивши 10 таких деталей, з'єднуємо їх між собою у ланцюжок, як показано на малюнку 8 є. Із ланцюжків склеюємо за власним задумом декоративні вироби, наприклад: «Вазочку для декоративних квітів» (є), «Корзинку» (ж).

9. Конструювання виробів із серпантину

Декоративні вироби, що мають цільове застосування, можна виготовити із серпантину.

Намотавши серпантин у вигляді круга, пальцем виштовхуємо із середини окрему частину, що створює необхідну форму (мал. 9а). Подібно до формування з глини із серпантину також можна створювати необхідні форми, розтягуючи чи стискаючи спіральне намотування смужки. Так, на малюнку 9 6 показана розтягнута форма у вигляді чашечки. Можна виготовити, наприклад, підставку для олівців (г, д) чи цукерницю (є).

Щоб виріб зберігав надану форму, змащують поверхню клеєм ПВА (дуже тоненьким шаром). Після повного висихання клею виріб шліфують наждачним папером чи дрібнозернистою шкуркою. Діти розфарбовують вироби за власним задумом.

Із серпантину можна також створювати різні сувеніри, наклеюючи його на основу. На малюнку 9 ж показано паперову пластинку у вигляді рибки, на малюнку 9 з - у вигляді пташки.

10. 11. 12. Рухомі іграшки з картону

Виготовлення динамічних іграшок з картону з рухомими з'єднаннями - це цікаве заняття для молодших школярів. У руках дітей оживають їх улюблені герої казок, оповідань, мультфільмів.

Після розгляду малюнків 10, 11 (Каченятко, Тигренятко) переводимо їх за допомогою копіювального паперу на цупкий картон. Щоб краще тримався малюнок, закріплюємо його за допомогою скріпок або кнопок. Для економії картону спочатку переводимо найбільші деталі (тулуб), а менші (лапи, хвіст) розміщуємо щільно біля основної.

Вирізуємо кожну деталь згідно контуру, проколюємо шилом отвори в місцях позначення. З'єднують деталі за допомогою ниток, паперу, але рухоме кріплення з дроту надійне і естетичне. Відкушуємо гострозубцями відрізок 2,5-3 мм тонкого мідного дроту діаметром 0,5 мм (якщо дріт з ізоляцією, то її легко можна зняти гострозубцями). Використовуючи шило за оправку, згинаємо посередині відрізка кільце, зводимо обидва кінці дротинок і вставляємо в отвори з'єднувальних деталей з лицьового боку, а на звороті кінці розгинаємо (мал. 10 в). Вставляти дротинки потрібно не в крайній, а в наступний отвір деталей лап, тому що перший необхідний буде для кріплення ниток (в). Молодшим школярам легше буде спочатку зв'язати деталі верхніх і нижніх лап окремо, а потім з'єднати їх уже довшою ниткою посередині, як показано на малюнку 10 в.

Якщо смикати за кінець нитки, то іграшка наче танцює. Виготовлені іграшки розфарбовують фломастерами або акварель­ними фарбами.

Рухомі іграшки можна також використати у тіньовому театрі, проектуючи на екран за допомогою настільної лампи чи фільмо­скопа. На малюнках картки 12 показані персонажі тіньового театру «Рукавичка».

ФАНТАЗІЇ З ПРИРОДНОГО МАТЕРІАЛУ

13. 14. 15. 16. 17. Вироби з природного матеріалу

Природний матеріал - джерело дитячої творчості, фантазії. Різноманітні іграшки, сувеніри, композиції можна створювати з того, що нам подарувала природа.

Рекомендуємо для молодших школярів окремі варіанти виготовлення виробів-сувенірів з різних видів природного матеріалу.

Так, на малюнку 13 а показана послідовність виготовлення іграшки «змія» з чашечок жолудів, дротинки і пластиліну; з шишок, соснових гілочок та пластиліну виготовлений сувенір «Лісови­чок» (б).

Оригінальне аплікаційне панно із зображенням знайомих для дітей тварин, наприклад, козлика (мал. 14) можна виготовити, використавши сережки осики, тополі, берези (а). Спочатку готують тло. Ним можуть бути аркуш бархатного паперу або зафарбований картон чи обклеєний кольоровим папером. На тлі виконують малюнок (в), покривають його клеєм і зверху приклеюють кусочки осикових сережок (а), заповнюючи рівномірно поверхню малюнка. Після цього дооформлюють панно тополиними і березовими сережками і гілочками сосни (б).

Досить естетичний вигляд мають аплікаційні вироби з тополиного пуху Для аплікацій з тополиного пуху найкраще підбирати тло чорного кольору. Можна самостійно виконати на тлі малюнки знайомих тварин, рослин, наприклад, собачки (мал. 15 а), зайчиків (б), більш складніші - перевести через копіювальний папір (в). Пух наносять рівним шаром на малюнок, покритий клеєм, і старанно розгладжують по всій поверхні гладилкою. Якщо потрібно показати глибину зображення, то найтовстіший шар наноситься на деталі попереднього плану, зображення буде щільніше, біліше.

На виставках народної художньої творчості часто експо­нуються сувеніри з берести. Бересту можна використовувати при виготовленні пейзажів, панно. Обдирати її не можна на живому дереві, заготовляють на зрізаній або викорчованій березі. Розрізають бересту ножицями, окремі дрібні деталі - ножем.

На малюнку 16 зображені вироби, виготовлені з берести: сувенір «Квіти» (а) та аплікаційний пейзаж «Весна» (б).

На березі річок, озер зустрічається багато черепашок різних форм і забарвлення. Використовуючи допоміжні матеріали (трави, кольоровий папір, картон), з черепашок створюють також апліка­ційні композиції: «Рибка» (мал. 17 а), «Метелик» (б), «Чапля» (в).

18. Панно «Декоративні квіти»

Багатий аплікаційний матеріал для сувенірів - це засушені трави, квіти, листочки. Підбирають їх з найбільш стійким забарв­ленням, враховують насиченість, різноманітні відтінки кольорів, форму квіток та листочків. Для кращого художнього сприймання окремих сувенірів з трав, квітів бажано виготовити коробочки з картону (мал. 18 а), дно яких фарбується або обклеюється кольо­ровим папером і слугує тлом. Зверху коробочки натягують целофанову плівку і приклеюють її із зворотного боку.

Панно «Декоративні квіти» (д) виготовлене з квітів безсмерт­ника (б), трави спориша (в) та соломи (г).

19. Композиція «Лісова музична школа»

Створюючи сюжетні композиції, бажано підбирати змістовні назви для них, складати невеличкі оповідання. Так, наприклад, розкриваючи композицію «Лісова музична школа» (мал. 19), можна розповісти про те, що вчитель-лісовик учить нотної грамоти учнів-лісовичків. Один з них грає на сопілці, а другий - на струнному інструменті (кобзі). У лісі ростуть їстивні білі гриби і отруйні -мухомори. Лісовички добре вміють розрізняти гриби, отруйних вони не збирають.

Композиція виготовлена з шишок, гілочок сосни, пластиліну і картону, ноти - з насіння клена.

У багатьох містах країни організовуються виставки «Приро­да і творчість», «Природа і фантазія», «Друге життя квітів». Людей, котрі використовують у своїх творах мистецтва природний матеріал і беруть участь у цих виставках, називають флористами (від словафлора). Бажано подібні виставки організовувати в школах вже в початкових класах.

20. Вазочки

Естетичний вигляд мають вазочки, оздоблені природним матеріалом різноманітних форм.

Можна використати для декоративних ваз баночки з-під кави (мал. 20 а). Для кращого кріплення природного матеріалу частину поверхні бажано обліпити пластиліном. Аплікаційне оздоблення можна виконати із кісточок вишні, насіння кавунів, лушпиння насіння соняшника. Аплікації природним матеріалом діти вико­нують за власним задумом.

На малюнку 20 г, д показані вазочки, на яких наліплені за допомогою пластиліну черепашки різних розмірів, половинки жолудів, горіхові шкаралупи та кісточки вишень. Квіти для ваз можуть бути як природні, так і декоративні, виготовлені також з природних та допоміжних матеріалів.

21. 22. Народні іграшки з глини

Скульптурна іграшка - один з найдавніших видів народної творчості. Незважаючи на занепад народних промислів, зумовле­ний розвитком фабричного виробництва, в окремих місцевостях і досі працюють майстри народної іграшки. Такими центрами є відома всім Опішня на Полтавщині, Яворів на Львівщині, Косів Івано-Франківської області. На малюнку 21 а зображені опішнян-ські та косівські сувеніри.

Багато дитячих іграшок з обпаленої глини виготовлені як свищики. Конструкція їх дуже проста: порожнистий циліндричний тулуб, до якого доліплювали голову, ноги та хвіст, який відігравав роль мундштука.

Якщо виготовляти іграшки конструкції свищика, то основну заготовку формують на пальці або паличці. Потім виріб допов­нюють деталями, наприклад, тваринам доліплюють голову та кінцівки (мал. 21 б).

Використовуючи прийоми примазування і згладжування, з'єднуємо дані деталі. За допомогою шила (гвіздка) проколюємо отвори до пустотілої середини, як показано на мал. 21 б.

Готову іграшку висушуємо і розфарбовуємо гуашовими фарбами (в). Подібні іграшки та сувеніри діти вже можуть вигото­вити за власним бажанням (г).

Не менш привабливі для дітей і фігурки з глини в українських національних костюмах.

На мал. 22 а зображено послідовність виготовлення фігурки українського козака з бандурою та розфарбування сувеніру (б).

Сприятиме розвитку творчої уяви створення дітьми подібних іграшок самостійно (в, г).

23. Цегляний будиночок

Для моделювання цегляної кладки й будівництва одноповерхового будиночка діти колективно виготовляють цеглинки. Технологія виготовлення цеглинок нескладна. На спеціальну підставку кладуть шматок глини, розкачують її качалкою до потрібної товщини й дротяним різаком (мал. 23 а) розрізають вздовж і впоперек на цеглинки потрібного розміру (б). Не знімаючи глиняних цеглинок з підставки, їх просушують. Після висихання знімають і остаточно обробляють: відшліфовують так, щоб не пошкодити країв. Розмір цеглинок може бути який завгодно, але завжди довжина має бути вдвічі більша, а товщина вдвічі менша за ширину. Виготовляючи цеглинки, треба весь час вимірювати їх кутником або шаблоном, зробленим з картону у вигляді прямокут­ної рамки, щоб можна було здійснити правильну кладку стін.

Спочатку діти викладають фундамент. Він трохи ширший ніж стіни, тому цеглинки кладуть впоперек кладки в один ряд (в). Потім кладуть стіни, розташовуючи цеглинки так, щоб верхня перекривала дві нижні, як показано на малюнку 23 з. Для перекриття отворів під вікна й двері виготовляють перекладинки (бруски), довші за цеглинки (д). Щоб вони не зламались під час ліплення, в них закладають арматуру з тонкого дроту.

Скріплюють цеглинки рідким глиняним розчином. Будують діти колективно: одні готують розчин, інші підготовляють цеглинки для кладки, треті кладуть стіни, через 10 хв. бригади міняються ролями.

Одночасно бригада теслярів з гілочок за допомогою клею ПВА, ниток або маленьких гвіздків скріплює крокви (є). З товстих гілочок викладає платву по периметру будиночка і закріплює на ньому крокви (є). До крокв кріплять лати (приклеюють тоненькі гілочки горизонтально, вздовж даху). Можна в такому вигляді і залишити, не накриваючи дах, щоб було видно елементи будівлі.

24. Вишивальниця

Після зібраного врожаю листки кукурудзи знайдуться не тільки в сільській місцевості, а й у міській: на городах, дачних ділянках. Бажано тільки висушувати їх під легким пресом.

Спочатку складаємо 3-4 листки, перегинаємо, перев'язуючи міцною ниткою так, як показано на малюнку 24 а. Перев'язуємо ниткою, розпушуючи внизу листя, щоб мало вигляд спідниці іграшки (г). Обличчя іграшки діти розмальовують або наклеюють окремі його частини з пластиліну.

Рушник (в) також виготовляють з листка кукурудзи, а стільчик (в) - з відрізка дощечки або фанери.

25. Аплікація із соломки

Серед видів декоративно-прикладного мистецтва найбільш простим за технологією і доступним за матеріалом для молодших школярів є аплікація соломкою. В ході її виконання в дітей розвиваються творчі здібності, фантазія, естетичні смаки.

За основу аплікації можна використати цупкий папір, картон, фанеру, пластмасу. Для контрасту тло на основі часто фарбують в темний колір. Аплікацію соломкою виконують як на площинній основі (мал. 25 а, б, в), так і на об'ємній (г).

26. Плетені вироби із соломи

Як вид народного промислу плетіння із соломи відоме на Україні, бо хлібні злаки родили скрізь на українській землі. Найбільше використовували для плетіння житню солому. Плели в основному брилі, корзинки, тарілі, солом'яні килимки, а також солом'яники - посудини для надійного зберігання зерна, муки, особливо в місцевості з підвищеною вологістю.

Спочатку діти оволодівають прийомами плетіння в чотири соломинки (мал. 26 а). Плетуть попарно, а при наявності закріп­люючих засобів кожен може плести окремо.

Виплівши плетінку простої форми в чотири соломинки, зшиваємо з неї циліндричну частину бриля (б) в залежності від розмірів голови. Для молодших школярів легше буде виготовляти бриль частинами, ніж зшивати із суцільної плетінки.

Верхню частину бриля зшиваємо у формі круга, примірюючи до циліндра. Крила бриля зшивають так, як показано на малюнку 26 г, щоб діаметр отвору крил був однаковий із зовнішнім діаметром циліндра. З окремих частин зшиваємо солом'яний бриль. Його можна використати для учасників фольклорних колективів, а також корисно носити в літню спеку.

Аналогічно виготовляється і декоративна корзинка із соломи, тільки вже зшивається конічної форми (є) та прикріплюється з плетінки ручка (ж, з).

27. Плетіння личаків

Старовинне селянське взуття (крім чобіт, черевиків) було в основному домашнього виробництва. Плели личаки (постоли) з лика - кори молодої лози або липи. Для саморобного взуття з конопляних волокон звивали волоки (міцні мотузки), за допомогою яких обмотувались онучі і кріпилося саме взуття.

Процес плетіння постолів нескладний, подібний до плетіння килимка. Щоб діти змогли навчитись, варто запросити людину похилого віку, яка ще пам'ятає послідовність виготовлення такого взуття.

Перед плетінням з лика личаків радимо потренуватись плести сувенірне взуття зі смужок паперу.

Для цього вирізаємо по довжині аркуша альбомного паперу чотири смужки шириною 10 мм і три шириною 15 мм (мал. 27 а). Склеюємо всі вужчі смужки в одну довгу, яка має бути основою личаків. Із ширших смужок, також склеєних у довжину, буде перепліт. На одному з країв смужок кінці заокруглюємо (б). З вужчої смужки, перегинаючи, складаємо основу (в). Перепліт вставляємо у верхню частину основи, як показано на малюнку 27 г. Короткий

кінець основи з лівого боку перекладають за перепліт вправо (д), а довший кінець основи закладають вліво за утворений «язичок»

(є).

Плетіння починаємо із згинання з перепліту вушка, а далі

плетемо так, як килимок. З протилежного боку також роблять

вушко і плетуть до кінця основи (є).

Останнє вушко протягують через основу, а її кінці закріп­люють, як показано на малюнках ж, з. Для того, щоб менше стоптувалась підошва постолів, її підплітають ликом такої самої ширини як і перепліт. У вушка вставляють ліщинові чи лозові палички, так звані «шпички», і просовують лико в перепліт, завертаючи на кожен проміжок основи.

Виплетені з паперу личаки можна використати як сувеніри, а постоли з лика знадобляться для фольклорних колективів та етнографічного музею.

28. Український віночок

Історія українського вінка сягає у далеку давнину. Упродовж року, особливо на свята, дівчата прикрашали волосся квітами та стрічками. Причому живими квітами влітку, а взимку зеленим листям барвінку та калиною. Український віночок не просто краса, а й оберіг, за народними віруваннями, знімає головну біль, волосся береже.

До віночка впліталося багато квітів: деревію, калини, вишні, волошки, любистка, ромашки, безсмертника, незабудки, кульбаби.

Весною, влітку дівчатка плетуть віночки з живих квітів. Тим, хто ще не навчився плести, радимо розглянути малюнки, де показана послідовність виготовлення віночка з кульбаби.

Спочатку беремо квітку з найдовшою стеблиною, розміщу­ємо її горизонтально, а зверху навхрест кладемо іншу квітку, обмотуючи її стеблиною навколо першої (мал. 28 а). Складаємо стеблинки разом, як показано на малюнку 28 б. Наступні квіти обмотуємо навколо всіх попередніх стебел (б). Щоб віночок не розв'язувався, зв'язують квіти міцною травиною, ховаючи кінці стебелинок за розкішним початком вінка (в).

Хоча віночки з живих квітів дуже гарні, але не довговічні.

Для весільних обрядів, фольклорних колективів виготовляють вінки з кольорового паперу чи накрохмаленої тканини. У колекти­вах художньої самодіяльності молодших школярів традиційною прикрасою національного вбрання також будуть саморобні віночки.

Основу віночка виготовляємо з картону або цупкого паперу у вигляді плоского обруча, примірюючи перед склеюванням до голови. Вирізаємо з паперу чи накрохмаленої тканини багато різноманітних кольорових квіток і листочків (д). Акуратно приклеюємо або пришиваємо їх до основи (є, є). Часто у віночок вплітають різнобарвні стрічки (ж).

29. Писанки

До декоративного виду мистецтва належить писанковий розпис - своєрідний мініатюрний народний живопис.

Писанки, за народними повір'ями, були джерелом родючості землі, всіляких щедрот, запобігали різним пакостям, захищали від стихійного лиха. У народі вважали, що яйце дає людині силу, красу і здоров'я. Писанки використовували під час весняних пасхальних обрядів, прикрашали також інтер'єр народного житла.

Розписують їх воском за допомогою спеціального писальця (маленького конуса з фольги, прикріпленого до палички). Нагрітий віск витікає через вузенький отвір конуса (приблизно дорівнює товщині голки) і накладається відповідним орнаментом на поверхню. Розписані воском яєчка вкладають у кип'ячену воду з барвником. Віск розтопиться, але на цьому місці фарба не пристане, залишиться розпис білого кольору. Використовують для писанок в основному барвники з цибулиння, латаття (калюжниця), кору дерев, в містах - анілінові фарби.

Побутує також техніка зскрібання «різьблення» по фарбова­ному вже яйці. Для тренування молодшим школярам найпростіше виготовити писанковий розпис за допомогою фломастера, викорис­товуючи яєчні шкаралупи з маленькими отворами, які заліплюють пластиліном відповідного кольору. Орнаменти розпису рекоменду­ємо для молодших школярів також простої форми: «Сонечко» (мал. 29 а, б, в) і «Колосок» (г, д, е).

СУВЕНІРИ З РІЗНИХ МАТЕРІАЛІВ

ЗО. 31. Паперові іграшки з використанням яєчної шкаралупи

Яєчні шкаралупи можна використовувати при конструюванні іграшок: зображень голівок, тулубів людей, тварин.

З альбомного паперу розмічуємо і вирізаємо розгортку радіусом приблизно 100 мм (мал. ЗО а). Склеюємо з неї конус. До конуса приклеюємо із шкаралупи голівку. З кольорових ниток до шкаралупи приклеюємо волосся (косички). Вирізаємо косинку трикутної форми (б). Розфарбовуємо сувеніри фломастером або фарбами також за власним задумом (в, г).

На малюнку 31 показані виготовлені іграшки, основною частиною яких є шкаралупа, а допоміжні деталі виготовлені з паперу: «Жаба» (а), «Лебідь» (б), «Мишка» (в).

Бажано дітям згадати, в яких оповіданнях, казках, мультфіль­мах зустрічаються виготовлені ними іграшкові персонажі. Можна також створити композицію для окремого твору.

32. 33. Композиція «На невідомій планеті»

Прийоми ліплення виробів з пластиліну учням знайомі з першого і другого класів. Багато цікавих задумів, творчої уяви можна передати за допомогою пластиліну. З нього молодші школярі вже зможуть створювати об'ємні макети і композиції. На малюнках картки № 32 показані орієнтовні макети космічних літальних апаратів, допоміжні деталі яких виготовлені з дротинок, гілочок, використаних сірників. З мультфільмів, фантастичних оповідань діти дізнаються про космічні літальні апарати, невідомі планети, інопланетян (тобто розумних істот, як люди на Землі). Бажано ознайомитися з дитячою літературою про космічну фантастику, зробити окремі ескізи.

Літальні апарати, яких запускають на інші планети, нази­ваються міжпланетними космічними станціями (якщо з космонав­тами, то - кораблями). Вони вже робили посадки на Марсі, Венері, з космонавтами - на місяці. Багато зроблено фотознімків, але життя людей, тварин там не виявлено. Багато людей, в тому числі вчених, вірять в існування життя на окремих планетах. Тому кожен учень спробує створити уявну планету, на якій можна зустріти інопланетян.

На пластмасовій дощечці або окремій основі з картону діти виліплюють за власним задумом рельєф планети. Виготовляють з пластиліну міжпланетний космічний корабель, космонавтів, інопланетян з транспортом {мал. 33), використовуючи допоміжні матеріали (гілочки, сірники, дротинки).

Бажано учням скласти невеличке оповідання «На невідомій планеті» і розповісти, користуючись творчою роботою, в своєму класі або в другому чи в першому.

34. Декоративні квіти з тонкої фольги

Тонку кольорову фольгу (станіоль) можна використати для виготовлення декоративних букетів квітів.

Для виготовлення стебла розмічуємо на фользі прямокутник 20x100 мм, вирізаємо і складаємо його вчетверо (мал. 34). Для виготовлення квітки вирізаємо прямокутник 45x75 мм. Ножицями робимо надрізи, утворюючи смужки приблизно однакових розмірів (б). Складаємо квітку і прикріплюємо її до стебла (в,). Вирізаємо листочок і також прикріплюємо в середину складеної вчетверо смужки (стебла).

За власним задумом діти можуть виготовити різні форми квіток, листочків. На малюнку 34 з показана послідовність виготовлення пелюстка однієї з квіток та виготовлені декоративні квіти (д, є).

Декоративні квіти прикрашатимуть виставку дитячої художньої творчості, можуть бути подарунками в дні зимових свят.

35. Квітка нарциса

Квіти приносять дітям радість. Особливо радісно батькам, коли їх діти виростили квіти або виготовили декоративні власними руками. Матеріалом для заготовки власної квітки можуть бути обгортки цукерок, шоколадів, а також дротинка довжиною 150 мм або тонка гілочка чи використаний стрижень з кулькової ручки. Для розмічання окремих частин виробу доцільно використати шаблони з цупкого паперу.

Спочатку розмічуємо і вирізаємо зі станіолі пелюстки (мал. 35 а), листочки (б) і середню частину квітки (в), підбираючи самостійно кольори станіолі відповідно забарвлень натуральної квітки. Згинаємо їх згідно ліній перегину (б, в).

Щоб стебло мало естетичний вигляд, дротинку (гілочку, стрижень) обмотуємо смужкою станіолі і прикріплюємо до нього продовгуватий листок (г).

На стебло спочатку насаджуємо листочки, потім пелюстки і середню частину квітки (д). Зверху для скріплення квітки можна зігнути дротинку або намотати смужечку станіолі.

Для утворення букета нарцисів за аналогією виготовляємо ще дві квітки.