Ризик зміни процентних ставок і дюрація

Період, на який інвестор планує вкласти кошти у цінні папери, не завжди збігається з періодом обігу цих цінних паперів. У та­кому разі інвестиційні вкладення реалізуються за ринковим кур­сом. Цей курс значною мірою залежить від процентних ставок на ринку капіталів. Якщо вони зростають, курс цінних паперів з фі­ксованою номінальною ставкою процента падає, і навпаки. Отже, у разі зміни процентних ставок на ринку капіталів інвестор, який здійснив фінансові вкладення в цінні папери з фіксованою став­кою дохідності, зазнає ризику курсових втрат.

Найважливішим інструментом оцінки ризику зміни процент­них ставок та його нейтралізації є розрахунок показника дюрації.

Дюрація характеризує середньозважений період, протягом якого інвестор може амортизувати собівартість інвестиції, тобто отримати початкову суму фінансових вкладень. Завдяки показ­нику дюрації інвестор може дістати інформацію про середній строк, протягом якого кошти будуть заморожені в тому чи іншо­му об'єкті інвестицій. Для розрахунку цього показника слід ско­ристатися інформацією щодо курсової вартості інвестицій, про­гнозної величини Cash-flow від здійснення інвестиції в розрізі окремих періодів, середніх процентних ставок на ринку, прогно­зного періоду володіння інвестицією та періоду обігу цінних па­перів. Дюрація розраховується за таким алгоритмом:

D— показник дюрації (кількість періодів); t — порядковий номер періоду здійснення платежу (t => n), CFt — чистий грошовий потік від інвестиції в періоді t; r — коефіцієнт, який характе­ризує ринкову ставку дисконту за аналогічними фінансовими вкладеннями.

Чим ближче показник дюрації до планового періоду вкладання коштів, тим меншим є ризик зміни процентних ставок. Значення цього показника за облігації з нульовим купоном збігається зі строком їх погашення. У такому разі зміна процентних ставок на ринку фактично не впливає на ринковий курс цінних паперів.

Зрозуміло, що чим вищою є ефективна ставка процента за ін­вестиціями та інтенсивнішими грошові потоки від її здійснення (раніше і частіше здійснюватимуться платежі), тим нижчим буде показник дюрації, і навпаки.

(Приклад 8.3

Підприємство планує здійснити фінансові вкладення у державні об­лігації зі строком погашення 2 роки. Облігації можна придбати за рин­ковим курсом 93,3 %; номінальна вартість пакета облігацій — 100 тис, грн; фіксована ставка процента (купон) за облігаціями — 12 % річних до номіналу зі щоквартальною виплатою доходів. Середня ставка на ринку дорівнює 16 % (або 4 % за квартал). У таблиці наведено розраху­нок показника дюрації за згаданими облігаціями.

Дюрація облігацій становить 7,19 кварталів (671 551 : 93 302) або 1,8 року.

Тема 9. Оцінка вартості підприємств

9.1. Необхідність, завдання і принципи експертної оцінки вартості підприємства.

Вартість бізнесу — це вартість діючого підприємства або вар­тість 100 % корпоративних прав у діловому підприємстві. Необхід­ність оцінки вартості підприємства виникає в основному у таких випадках:

• під час інвестиційного аналізу у ході прийняття рішень про до­цільність інвестування коштів у тс чи інше підприємство, у т. ч. при здійсненні операцій М&А (поглинання і приєднання);

• у ході реорганізації підприємства (мета оцінки — визначення ба­зи для складання передавального чи розподільного балансу, а та­кож для встановлення пропорцій обміну корпоративних прав);

• у разі банкрутства та ліквідації підприємства (оцінка прово­диться з метою визначення вартості ліквідаційної маси);

• у разі продажу підприємства як цілісного майнового комплексу (мета оцінки — визначення реальної ціни продажу майна);

• у разі застави майна та при визначенні кредитоспроможності підприємства (мста оцінки — визначити реальну вартість кре­дитного забезпечення);

• у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спро­можності (оцінка вартості майна проводиться з метою розра­хунку ефективності санації);

• під час приватизації державних підприємств (мстою оцінки є визначення початкової ціни продажу об'єкта приватизації). Оцінка вартості підприємства, його майна належить до най­складніших питань фінансів підприємств. Особливого значення на­буває оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплек­су та оцінка корпоративних прав суб'єкта господарювання, якщо да­ні права не котируються на біржі. Хоча вартість підприємства інко­ли може дорівнювати ринковій вартості його активів, слід розуміти, що ці поняття є різними. У першому випадку йдеться насамперед про вартість, що може бути створена в результаті функціонування бізнесу. Оцінка підприємства здійснюється, як правило, на базі рин­кової вартості — ймовірної суми грошей, за яку можливі купівля-продаж об'єкта оцінки на ринку.

Організаційне, методичне та практичне забезпечення проведен­ня оцінки вартості підприємств здійснюють особи, що займаються професійною оцінною діяльністю — оцінювачі та суб'єкти оцінної діяльності.

Вітчизняним законодавством при оцінці вартості майна та під­приємства в цілому рекомендовано керуватися Законом України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні», методикою оцінки вартості майна під час приватизації, положеннями (національними стандартами) експертної оцінки, нор­мативними актами Фонду державного майна.

У літературних джерелах, нормативних актах наводяться чис­ленні принципи, яких слід дотримуватися при здійсненні оцінки вартості підприємства. До основних з них слід віднести наступні:

• принцип заміщення — полягає в тому, що покупець не запла­тить за об'єкт більше, ніж існуюча мінімальна ціна за майно з аналогічною корисністю;

• принцип корисності — зводиться до того, що об'єкт має вар­тість лише тоді, коли він є корисним для потенційного власника (корисність може бути пов'язана з очікуванням майбутніх дохо­дів чи інших вигід);

• принцип очікування — інвестор, плануючи вкладати кошти в об'єкт сьогодні, очікує отримати грошові доходи від об'єкта в майбутньому;

• принцип зміни вартості — говорить про те, що вартість об'єк­та оцінки постійно змінюється в результаті зміни внутрішнього стану та дії зовнішніх факторів;

• принцип ефективного використання — полягає в тому, що з усіх можливих варіантів експлуатації об'єкта обирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціона­льних характеристик, а отже, приносить найбільшу вартість;

• принцип розумної обережності оцінок — зводиться до того, що під час оцінки оцінювач повинен критично (із розумним упередженням) ставитися до всієї інформації, що стає йому ві­домою від адміністрації об'єкта оцінки, і, по можливості, пере­віряти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел;

• принцип альтернативності оцінок — полягає у необхіднос­ті використання різних методів оцінки та порівняння показ­ників вартості, отриманих у результаті застосування альтер­нативних методів.