7.3. Реорганізація підприємства, спрямована на його розукрупнення.

В окремих випадках для вдосконалення практики фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання доцільно про­водити реорганізацію, що передбачає протилежні до укрупнення наслідки, —розукрупнення підприємства (стиснення корпорацій) шляхом поділу або відокремлення. Серед типових причин розук­рупнення суб'єктів господарювання необхідно виділити такі:

• забезпечення гнучкості фінансово-господарської діяльності підприємства та спрощення структури управління його діяльніс­тю шляхом створення кількох формально незалежних суб'єктів господарювання, тобто створення на основі підприємства інтег­рованої корпоративної структури (ІКС);

• відокремлення прибуткових (перспективних) структурних підрозділів суб'єкта господарювання від безперспективних із на­ступною ліквідацією останніх через процедуру банкрутства;

• підвищення інвестиційної привабливості суб'єкта господа­рювання (наприклад, в рамках підготовки підприємства до при­ватизації або як попередній етап перед укрупненням);

• з метою захисту від ворожого поглинання (виділення при­вабливого структурного підрозділу, у результаті чого підприємство-покупець втрачає інтерес до підприємства-цілі);

• за ухвалою суду відповідно до антимонопольного законо­давства (за поданням відповідних органів — Антимонопольного комітету) тощо.

Як уже зазначалося, реорганізація підприємства шляхом розук­рупнення може відбуватися у формі відокремлення або поділу. Ос­новна відмінність між цими формами розукрупнення полягає у по­рядку визначення подальшої долі підприємства, що реорганізується.

Так, за умови розукрупнення шляхом відокремлення підпри­ємство, що реорганізується (материнське підприємство), зберігає статус юридичної особи і є єдиним правонаступником підприєм­ства, яке було реорганізоване, зокрема щодо права на назву, тор­гову марку, бренд тощо. Активи та зобов'язання правопопередника розподіляються між правонаступником та іншою компа­нією. При цьому корпоративні права підприємства (підприємств), створеного в результаті розукрупнення, розподіляються серед вла­сників (співвласників) підприємства-правопопередника та/або третіх осіб відповідно до затверджених власниками умов реорга­нізаційної угоди. Залежно від порядку розподілу корпоративних прав новостворених підприємств, а також визначення їх підпо­рядкованості відносно материнського підприємства у західній фінансовій літературі розрізняють такі види розукрупнень шля­хом виділення — (1) spin-off, (2) split-off, (3) equity carve-out та (4) split-off IPO.

У свою чергу, розукрупнення шляхом поділу (split-up) суб'єк­та господарювання (рис. 7.4) відбувається аналогічно до виділен­ня за винятком одного суттєвого моменту — підприємство, що реорганізується, втрачає статус юридичної особи, а на його місці створюються принаймні два нові суб'єкти господарювання, ко­жен з яких має статус юридичної особи.

При цьому поділ суб'єкта господарювання характеризується такими особливостями:

• поділ не є оплатною угодою, оскільки, фактично, має місце передання активів та зобов'язань від підприємства-правопопе­редника (материнського підприємства) до новостворених підпри­ємств (правонаступників);

• власники материнської компанії повністю забезпечують не­змінність величини номінального підконтрольного капіталу та зберігають контроль над фінансово-господарською діяльністю новостворених підприємств відповідно до участі у статутному капіталі материнського підприємства.

Слід звернути увагу на особливості фінансового оформлення реорганізаційних процедур, передусім формування передаваль­ного або розподільного балансів підприємств, що реорганізу­ються. Обидві форми балансу складаються відповідно до націо­нальних положень (стандартів) бухгалтерського обліку — НП(С)БО — з урахуванням характерних особливостей, що ви­пливають із специфіки реорганізації шляхом укрупнення чи ро­зукрупнення.

Так, передавальний баланс суб'єкта господарювання — це баланс підприємства, що реорганізується, складений на день припинення його фінансово-господарської діяльності, в якому ві­дображено майно та капітал, що передається від підприємства, котре реорганізується (правопопередника), до правонаступника відповідно до умов реорганізаційної угоди.

У свою чергу, роздільний баланс суб'єкта господарювання --це баланс підприємства, що реорганізується шляхом поділу чи виділення, на день припинення його діяльності, в якому окреми­ми позиціями відображаються активи і пасиви, розподілені між ним і підприємствами-правонаступниками.

Таким чином, роздільний баланс містить інформацію щодо частки активів та зобов'язань, яка передається підприємствам, що утворюються в результаті розукрупнення, — правонаступникам. Відповідно, роздільний баланс відображає баланси новостворе-них підприємств на момент початку їх фінансово-господарської діяльності. При цьому активи та капітал підприємства, що реор­ганізується, розподіляються серед правонаступників відповідно до певних пропорцій розподілу. Ці пропорції зазвичай установ­люються за вартістю основних засобів, які передаються підприємствам-правонаступникам. Остаточне врегулювання особливос­тей розподілу майна та капіталу віднесено до компетенції власників підприємства, що реорганізується, які і затверджують реорганізаційну угоду.