Тема 6. Фінансування підприємств за рахунок Позичкового капіталу

1. Сутність, ознаки та складові позичкового капіталу

2. Фінансові кредити: класифікація та порядок залучення

3. Види та порядок погашення облігацій підприємств

4. Сутність та вартість комерційного кредиту

5. Зміст та функції факторингу

6.1. Сутність, ознаки та складові позичкового капіталу

Якщо між капіталодавцем і підприємством виникають відносини позички, то це означає, що фінансування відбувається за рахунок позичкового капіталу: капіталодавець набуває статусу кредитора.

Кредитор — юридична та (або) фізична особа, яка має підтверджені належними до­кументами грошові вимоги до боржника, в тому числі вимоги з виплати заробітної плати, зі сплати податків, інших обов'язкових платежів до фондів соціального страхування та пенсійного забезпечення тощо.

Найважливіші параметри позичкового капіталу підприємства наведені в табл. 1.

Таблиця 1 Характеристика позичкового капіталу підприємства

Параметри	Класифікація
Строковість	• короткостроковий позичковий капітал (до 12 місяців) • довгостроковий позичковий капітал (понад рік)
Капіталодавець	• банки та інші фінансово-кредитні інститути • постачальники та клієнти • власники • персонал • держава
Умови одержання	• згідно з кредитним договором • іншим договором за відсутності кредитного договору
Цілі вико­ристання	• здійснення інвестицій • поповнення оборотних активів
Форми за­лучення	• грошові кошти: - національна валюта; - іноземна валюта; - валютний фіксинг • товарна форма
Забезпе­чення	• забезпечені заставою (майном, майновими права­ми, цінними паперами) • гарантовані (банками, фінансами чи майном тре­тьої особи) • з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації) • незабезпечені
Плата за користу­вання капі­талом	• виплата процентів: - фіксована процентна ставка; - плаваюча процентна ставка • без процентів
Порядок погашення	• одноразовий платіж • багаторазові платежі • з регресією платежів • у заздалегідь визначений термін чи без такого

Залежно від строків виконання зобов'язань вітчизняними стан­дартами бухгалтерського обліку позичковий капітал поділяється на довгостроковий і поточний.

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» під довгостроковими зобов'язан­нями слід розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом стро­ку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 ка­лендарних місяців.

Під поточними (короткостроковими) зобов'язаннями необ­хідно розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягом опера­ційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з да­ти складання балансу.

До складу позичкового капіталу належать також зобов'язання, які відображаються за розділом «Доходи майбутніх періодів». У цій статті показуються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних пе­ріодів. Зокрема, до складу доходів майбутніх періодів належать до­ходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду ос­новні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театраль­но-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засо­бами зв'язку тощо.

Враховуючи вище викладене, можна констатувати, що до ос­новних зовнішніх джерел формування позичкового капіталу підпри­ємств належать:

• банківські (фінансові) кредити;

• кошти, залучені в результаті емісії облігацій;

• комерційні позички.

((Серед характеристик позичкового капіталу, які безпосередньо впливають на процес позичкового фінансування підприємства, важливою є величина плати за користування таким джерелом ка­піталу. Під платою за користування позичковим капіталом, або його ціною (cost of debt), слід розуміти сукупність затрат, які несе підприємство у зв'язку із залученням фінансових ресурсів від капіталодавців із метою їх використання для покриття наявної потреби у капіталі.

Вартість позичкового капіталу, у тому числі ці­на окремого джерела боргу, виражають у відсотках до суми основного боргу. Кількісна величина вартості позичкового капі­талу, залежно від категорії його джерела, визначається за такою формулою :

де CD — ціна (вартість) залучення позичкового капіталу;

І— аб­солютна сума процентних платежів;

п — строк обігу боргу або тривалість використання позичкових коштів;

Кп — номінальна вартість боргу;

Ке — емісійна вартість боргу.

Оскільки позичковий капітал може формувати так званий податковий щит (tax shield), реальна його ціна має бути зменшена на частину витрат на його обслуговування, які зменшать абсолю­тну величину податкових зобов'язань підприємства з податку на прибуток. ))