1. Поняття виконавчої влади та система її органів в Україні

Як зазначається в ч. 1 ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Вперше термін «виконавча влада» було вжито у Конституції США 1787 р.

Виконавча влада - це одна з гілок державної влади, основним призначенням якої є організація виконання законів та інших нормативно-правових актів, реалізація внутрішньої та зовнішньої політики держави, охорона прав і свобод людини і громадянина, що здійснюється через побудовану на принципі вертикальної підпорядкованості систему спеціально створюваних і наділених відповідною компетенцією органів.

Виконавча влада — влада, що має право безпосереднього управління державою. Носієм цієї влади в масштабах усієї краї­ни є уряд. Назва уряду встановлюється Конституцією і законодавством. Частіше за все уряд має офіційну назву — Ради або Кабінети міністрів. У Швейцарії, наприклад, — це Федеративна Рада, в Італії — Рада Міністрів, у Японії — Кабінет. Очолює уряд його глава. Як правило, це прем'єр-міністр (наприклад, у Франції). Або — голова Ради Міністрів (Італія), канцлер (ФРН), державний міністр (Норвегія).

У президентських республіках (США), де ця посада відсутня, главою уряду є безпосередньо президент. Разом із главою уряду до його складу входять заступник (віце-прем'єр), міністри, що очолюють окремі міністерства.

Уряд забезпечує виконання законів та інших актів законодав­чої влади, є відповідальним перед нею, підзвітним і підконтроль­ним їй. Проте виконавча влада не вичерпується одним лише «виконанням законів». Вона покликана відпрацьовувати шляхи та засоби реалізації законів, займатися поточним управлінням, здійснювати розпорядничу діяльність. У цих цілях з усіх питань своєї компетенції уряд видає нормативно-правові акти (укази, розпорядження та ін.), що мають підзаконний характер.

Таким чином, призначення органів виконавчої влади — управ­ління, що охоплює:

• виконавчу діяльність — здійснення тих рішень, що прийня­ті органами законодавчої влади;

• розпорядчу діяльність — здійснення управління шляхом ви­дання підзаконних актів і виконання організаційних дій.

Ефективність діяльності державної влади залежить від узгодженості її складових. Тому державне управління в Ук­раїні має бути реформованим, вивільненим від адміністра­тивно-командних методів минулого, а виконавча влада — не лише декларованою, а й побудованою відповідно до Консти­туції України.

Отже, виконавча влада:

• є одним із центрів політичної влади;

• вона є підзаконною, тобто спрямованою на виконання законів та інших актів законодавства, визначених конституцією держави;

• універсальною за обсягом повноважень з точки зору предметів відання;

• побудована на принципі вертикальної підпорядкованості;

• характеризується безперервністю діяльності.

Виділяють такі основні функції суб'єктів виконавчої влади:

• соціально-по­літичну;

• правозастосовну;

• правоохоронну;

• координації;

• дер­жавного регулювання;

• контролю і нагляду.

Державна влада нерозривно пов'язана з політичною владою. Конкретно цей зв'язок виявляється у соціально-політичній функції виконавчої влади, яка спрямовує владно-політичну та владно-адміністративну діяльність усієї системи виконавчих органів на чітке і неухильне виконання законів та інших нормативно-правових актів і безпосереднє керівництво об'єктами управління.

На підставі соціально-політичної функції розкривається зміст наступної важливої функції виконавчої влади — правозастосовної, яка являє собою систему дій, що мають яскраво виражений організаційний аспект. Правозастосовна діяльність полягає у розробці і фактичному здійсненні орга­нізаційних заходів, спрямованих на те, щоб забезпечити вті­лення приписів правових норм у життя.

Правоохоронна функція виконавчої влади забезпечує хід реалізації правозастосовної діяльності і належну поведін­ку всіх учасників керованих процесів.

У сучасний період особливого значення набуває функція координації виконавчої влади. Це пояснюється багатоуклад­ністю сфери управління. При цьому у правовиконанні центр ваги зміщується у бік співробітництва, погодженння і координації дій його учасників. Істотно зменшується сфера без­посереднього адміністративного розпорядництва, характер­ного для діяльності виконавчих органів колишнього СРСР.

Поділ державної влади в Україні на гілки влади значно обмежив нормотворчість виконавчої влади. Головним засо­бом у її діяльності стало розпорядництво, що забезпечує здійснення практичних заходів з проведення у життя законів та інших правових актів Верховної Ради України і Президента України.

В обмеженому обсязі виконавча нормотворчість зберіга­ється, зокрема, при розробці і здійсненні Кабінетом Мініст­рів загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України (ст. 116 Конституції).

У необхідних випадках регулювання має характер корек­туючого впливу.

Розпорядництво не є жорстким засобом втручання у діяльність об'єктів, щодо яких здійснюється управління. Во­но має координуючий, коректуючий, реєстраційний, наглядовий та правоохоронний характер.

В умовах впровадження ринкової економіки великого значення набуває функція державного регулювання, як од­на з форм впливу, що ґрунтується на нормативно-правовій базі, реалізується органами виконавчої влади шляхом вста­новлення і застосування правил, націлених на корегування економічної діяльності фізичних і юридичних осіб, державно­го та недержавного секторів економіки, і підтримується мож­ливістю застосування правових санкцій у разі виявлених порушень.

Особливого значення набувають контроль і нагляд, які конкретизуються у таких основних формах: в забезпеченні податкової і митної політики держави, аудиті, наглядовій діяльності за функціонуванням конкретних об'єктів управ­ління тощо.

Системи органів виконавчої влади - це сукупність центральних і місцевих, одноособових і колегіальних органів виконавчої влади загальної та спеціальної компетенції на чолі з Кабінетом Міністрів України, що відповідно до Конституції та законів України забезпечують виконання Конституції України, законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України в найважливіших сферах суспільного і державного життя України.

Слід зазначити, що система органів виконавчої влади складається з таких рівнів:

• Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі органів виконавчої влади;

• центральні органи виконавчої влади — міністерства, державні комітети, органи, статус яких прирівняний до державних, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;

• місцеві органи виконавчої влади — місцеві державні адміністрації та територіальні органи центральних органів виконавчої влади.