1. Визначення понять «Верховна Рада», «парламент» та «парламентаризм» в Україні

Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, що уповноважений приймати закони. Чинна Конституція України визначає Верховну Раду України як єдиний загальнонаціональний постійнодіючий, колегіальний, виборний орган законодавчої влади у складі 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років (статті 75-76 Конституції).

Верховна Рада є загальнонаціональним представницьким органом державної влади, оскільки вона має право представляти весь Український народ - громадян України всіх національностей і виступати від імені всього народу.

Парламентаризм у широкому розумінні – це система формування та діяльності верховного представницького органу, держави, а також політико-державних відносин та інститутів, прямо чи непрямо пов’язаних з ним за умови існування у суспільстві демократичного режиму.

Парламентаризм у вузькому розумінні – це цілісна політико-державна система, що складається з ряду демократичних і бюрократичних елементів і зв’язків, що взаємодіють між собою. Парламентаризм є установою, що являє собою важливу частину політичної системи суспільства.

Парламентаризм – це форма державного управління суспільством, якій притаманні керівна роль представницького органу в системі органів держави, контроль парламенту за виконавчою владою, поділ діяльності законодавчої та виконавчої влади, привілейоване становище депутатів та їх юридична незалежність від виборців.

Парламент – це виборний колегіальний орган держави, наділений нормотворчими, фінансовими та контрольними повноваженнями, що діє в умовах демократичного режиму.

Сучасному парламентові, зокрема й Верховній Раді України, притаманні такі ознаки:

- це загальнодержавний орган, діяльність якого поширюється на всю територію держави;

- це єдиний орган законодавчої влади;

- це обов’язково колегіальний орган, який складається з парламентарів, кількість котрих має бути достатньою для забезпечення його представницького характеру;

- здійснює свою діяльність з належними йому правами, а не через які-небудь розпорядження, надані йому кимось іншим;

- формується на виборних засадах - за допомогою вільних виборів, які проводяться на основі дотримання загальновизнаних демократичних принципів виборчого права, що забезпечує його легітимний характер;

- це орган загальної компетенції, до відома якого належить широке коло питань, які потребують законодавчого регулювання та який бере участь у реалізації практично всіх функцій держави.

2. Основні функції Верховної Ради України

Головними функціями Верховної Ради є:

• законодавча;

• представницька;

• установча (державотворча, організаційна);

• функція парламентського контролю;

• бюджетно-фінансова функція;

• зовнішньополітична функція.

Пріоритетною функцією Верховної Ради вважається законодавча. Загалом вона являє собою передбачений Конституцією напрям діяльності Верховної Ради, який полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, (скасуванні) або в призупиненні їх дії. Складовою частиною цієї функції Верховної Ради є також законопроектна робота, внесення законопроектів на розгляд Верховної Ради та їх обговорення. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України мають, зокрема, народні депутати України (ст. 93 Конституції України).

Пріоритетним напрямом законодавчої функції Верховної Ради є внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції, та прийняття законів (ст. 85 Конституції України).

Представницька функція Верховної Ради являє собою вид діяльності парламенту України, що полягає в представництві Українського народу - громадян України всіх національностей - у здійсненні законодавчої влади шляхом виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізації та захисту його інтересів. Основними складовими змісту цієї функції є, зокрема:

• призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених Конституцією, та виборів;

• обговорення питань внутрішньої і зовнішньої політики та визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

• затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

• заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України до народу про внутрішнє та зовнішнє становище України;

• прийняття законів, внесення змін до Конституції і законів та інших правових актів тощо.

Адже загальновизнано, що парламенти є не лише законодавцями, а й "великим журі" кожної нації.

Іншою не менш важливою функцією Верховної Ради України з числа її головних функцій є установча (державотворча) функція. Пріоритетними напрямами діяльності парламенту зі здійснення цієї функції є, звичайно, формування або участь у формуванні органів виконавчої і судової влади. Але ці напрями далеко не вичерпують собою установчу функцію Верховної Ради.

Ця функція охоплює собою також такі напрями державотворчої діяльності Верховної Ради, як :

• формування власних, парламентських структур;

• призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб інших органів державної влади та державних організацій, сприяння формуванню органів місцевого самоврядування;

• вирішення питань, що стосуються інших елементів (атрибутів) механізму держави: територіального устрою, Збройних Сил України та інших складових механізму держави.

Складовим напрямом установчої діяльності Верховної Ради України є також формування внутрішніх структур Верховної Ради. Зокрема, Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верхової Ради України та відкликає їх з цих посад.

Верховна Рада також призначає на посади та звільняє з посад Голову та інших членів Рахункової палати; призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, заслуховуючи його щорічні доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні.

Функція парламентського контролю включає в себе такі складові:

• контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України, відповідно до Конституції та Закону України "Про внесення змін до Конституції України";

• парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та їх захист, що здійснюється через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

• бюджетно-фінансовий контроль, що здійснюється насамперед через Рахункову палату;

• прийняття рішення Верховною Радою України про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів України чи Комітету Верховної Ради України;

• запит народного депутата України на сесії Верховної Ради України;

• здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії в межах, визначених Конституцією України.

Багатогранною за змістом і формами є бюджетно-фінансова функція Верховної Ради. Верховна Рада затверджує законом Державний бюджет та вносить у відповідній формі до нього зміни, здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання (ст. 85 Конституції України).

Підтвердженням наявності у Верховної Ради відповідних зовнішніх функцій є її міжпарламентські зв'язки, зовнішньоекономічна діяльність, діяльність у сфері митної справи, щодо основ національної безпеки, організації Збройних Сил України; щодо правового режиму воєнного і надзвичайного стану, які визначаються виключно законами України.