4. Правова регламентація порядку організації та проведення виборів народних депутатів в Україні

Виборчий процес – це врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів і громадян, спрямована на формування якісного і кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

На думку Шаптала Н.К розрізняють кілька стадій (етапів) виборчого процесу.

Перша стадія – проголошення або призначення виборів. Новою Конституцією України передбачаються як передумови проведення виборів – проголошення відповідно до календарної дати та призначення виборів залежно від їх виду.

Друга стадія – затвердження або утворення виборчих одиниць. Ними виступають виборчі округи і виборчі дільниці. Виборчі округи бувають територіальними та національно-територіальними. Виборчі дільниці – це виборчі одиниці, що об’єднують виборців за загальним місцем голосування.

Третя стадія – утворення виборчих органів, на які закон покладає керівництво всім виборчим процесом. Залежно від країни ці органи мають різні назви (комісії, бюро, президії).

Серед них розрізняють:

1) територіальні, включаючи Центральні виборчі комісії;

2) окружні – комісії, що діють у виборчих округах;

3) дільничні комісії, що діють у виборчих дільницях.

Четверта стадія виборів – це складання списків виборців. Також необхідно встановити до процедури голосування на виборах коло осіб, що мають право голосу.

Однією із найважливіших стадій виборчого процесу є стадія висування і реєстрації кандидатів на виборчі посади. Світова практика висунення кандидатів визначає кілька способів висунення кандидатів:

- самовисунення;

- висування групами виборців;

- висування політичними партіями та іншими громадськими об’єднаннями.

Шоста стадія виборчого процесу передбачає проведення передвиборчої агітації.

Найголовніша, сьома стадія виборчого процесу – стадія голосування, саме з нею пов’язаний кульмінаційний акт волевиявлення. За Законом голосування провадиться в день виборів або в день повторного голосування на виборах. Законом скасована процедура дострокового голосування на виборах народних депутатів України та на місцевих виборах.

Восьма стадія виборів включає підрахунок голосів і визначення результатів виборів, а також підбивання підсумків виборів. Закон встановлює термін тривалості цієї стадії, порядок підрахунку голосів, перелік виборчої документації з цих питань. Кінцеві загальні результати виборів встановлюються Центральною або територіальними виборчими комісіями і публікуються в офіційній пресі.

5. Відповідальність за порушення виборчого законодавства

Юридична відповідальність може бути конституційною, кримінальною, адміністративною, цивільною, дисциплінарною.

Адміністративна відповідальність передбачена главою 15-А Кодексом України про адміністративні правопорушення «Адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення». Остання містить, зокрема, такі статті: ст.212-7 «Порушення порядку ведення Державного реєстру виборців, порядку подання відомостей про виборців до органів Державного реєстру виборців, виборчих комісій, порядку складання та подання списків виборців, списків громадян України, які мають право брати участь у референдумі, та використання таких списків», стаття 212-8 «Порушення права громадянина на ознайомлення з відомостями Державного реєстру виборців, зі списком виборців, списком громадян, які мають право брати участь у референдумі», стаття 212-9 «Порушення порядку ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і проведення референдуму з використанням засобів масової інформації, стаття 212-10 «Порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації, агітація в день проведення референдуму», стаття 212-11 «Ненадання можливості оприлюднити відповідь щодо інформації, поширеної стосовно суб'єкта виборчого процесу», стаття 212-16. «Замовлення або виготовлення виборчих бюлетенів понад встановлену кількість».

Найбільш тяжка із можливих видів відповідальності – кримінальна. Остання передбачена розділом 5 Кримінального кодексу України «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав свобод людини і громадянина», а саме, у ст.157 «Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача», ст.158 «Фальсифікація виборчих документів, документів референдуму чи фальсифікація підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців чи фальсифікація відомостей Державного реєстру виборців», ст.158-1. «Голосування виборцем на виборчій дільниці більше ніж один раз, 158-2. «Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму», ст. 159 «Порушення таємниці голосування» та ін.

Висновки.

Безпосередня демократія (пряма демократія, пряме народовладдя) це сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах тощо.

Змістом безпосереднього народовладдя є насамперед питання внутрішньої і зовнішньої політики, економічні, соціальні, культурні, екологічні та інші питання.

Конституцією і законами України передбачені такі форми безпосереднього волевиявлення народу, як вибори, референдуми, мирні збори, мітинги, походи і демонстрації, референдні ініціативи, звернення, народні обговорення.

Однією з найбільш дієвих форм безпосередньої демократії в Україні є вибори. Саме вони дозволяють перетворити волевиявлення громадян України у волю Українського народу під час формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У ст. 71 Конституції визначається, що вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

У Законах України про певні види виборів закріплені й інші принципи, що не суперечать названим принципам, зокрема:

• принципи вільного та рівноправного висування кандидатів у депутати;

• гласності й відкритості;

• добровільності;

• свободи агітації;

• рівних можливостей для всіх кандидатів при проведенні виборчої кампанії;

• неупередженості до кандидатів з боку державних органів і органів місцевого самоврядування та ін.

Виділяють такі види виборів:

1) за способом волевиявлення виборців: прямі (безпосередні) вибори, коли питання про обрання вирішують громадяни-виборці; непрямі вибори, коли питання про обрання вирішують не громадяни безпосередньо, а обрані ними особи - виборщики, депутати  тощо.

2) за територіальною ознакою: загальнонаціональні (загальнодержавні) вибори, які проводяться на території всієї держави (в Україні це вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України); o місцеві (регіональні, локальні, комунальні,  адміністративні, кантональні) вибори - ті, які проводяться на території певної  адміністративно-територіальної одиниці або регіону (в Україні - це вибори Верховної  Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних, Київської та Севастопольської міських рад та сільських, селищних, міських голів);

3) за об'єктом класифікують вибори до парламенту, вибори глави держави, вибори  місцевих представницьких органів;

4) за часом проведення: чергові вибори, які проводяться у зв'язку із закінченням визначеного Конституцією України строку повноважень виборного органу або посадової особи.

5) за кількісною ознакою участі виборців: загальні вибори, в яких можуть брати участь усі громадяни, які мають право обирати; часткові вибори, в яких можуть брати участь тільки громадяни, які проживають на території певної адміністративно-територіальної одиниці або регіону

6) за правовими наслідками: дійсні вибори, тобто вибори, проведені у порядку, визначеному Конституцією України і законодавством України; недійсні вибори, тобто такі, в ході яких мали місце порушення виборчого законодавства, що вплинули на підсумки виборів.

При цьому виокремлюють три основні види виборчих систем, які різняться порядком установлення результатів голосування: система більшості - мажоритарна; система пропорційного представництва - пропорційна; змішана система - пропорційно-мажоритарна.

В Україні застосовуються різні виборчі системи: на виборах Президента України та місцевих виборах - мажоритарна, на виборах народних депутатів України - змішана.

Виборчий процес включає такі етапи: складання списків виборців; утворення одномандатних округів; утворення виборчих комісій; висування та реєстрація кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій (блоків) багатомандатного округу, проведення передвиборної агітації; голосування; підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів депутатів; реєстрація обраних депутатів. Виборчий процес завершується офіційним оприлюдненням Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів.

Література.

1. Виборче право України. Навчальний посібник / За ред. В.Ф.Погорілка, М.І.Ставнійчук — К.: Парламентське вид-во, 2003. — 383 с.

2. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України. - Підручник– К.: Видавництво Ліра-К, 2012. –576с.

3. Кожемякін П.Г. Виборче право зарубіжних країн: Навч. посібник. – Дніпропетровськ: Оксамит-Текс, 2006. – 328 с.

4. Конституція України. Науково-практичний коментар / редкол.: В. Я. Тацій (голова редкол.), О. В. Петришин (відп. секретар), Ю. Г. Барабаш та ін. ; Нац. акад. прав. наук України. – 2-ге вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2011. – 1128 с.

5. Конституція України: Науково-практичний коментар / [В.Б. Авер’ янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.] ; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.

6. Конституція України : наук.-практ. комент. / Нац. акад. прав. наук України ; редкол.: В. Я. Тацій [та ін.]. – 2-ге вид., переробл., і допов. – Х. : Право, 2012. – 1128 с.

7. Конституційне право України : підручник / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого ; за ред.: В. П. Колісник, Ю. Г. Барабаш. – Х. : Право, 2010. – 416 с.

8. Погорілко В. Ф. Конституційне право України : підручник / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко ; Нац. акад. внутр. справ. – 3-тє вид. переробл. та доопр. – К. : Ліра-К, 2011. – 532 с.

9. Співак В.І. Правова культура виборів в Україні: теорія і практика: Монографія / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – 156 с.

10. Теліпко В. Е. Конституційне та конституційно-процесуальне право України: навч. посіб. (для студ. вищ. навч. закл.) / В. Е. Теліпко — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 568 с.

Контрольні питання.

1. Які форми безпосередньої демократії існують в Україні та світі?

2. Охарактеризуйте основні принципи виборів в Україні.

3. Дайте визначення поняття виборчої системи і виборчого права.

4. Перелічіть і охарактеризуйте типи виборчих систем у світі.

5. Назвіть види виборів в Україні.

6. Перелічіть та охарактеризуйте конституційні принципи виборчого права в Україні.

7. Які дії відбуваються на стадії складання списків виборців, утворення виборчих округів і виборчих дільниць?

8. Якою є система виборчих комісій і якою є їх компетенція?

9. Які дії відбуваються на стадії висування та реєстрація кандидатів у народні депутати України?

10. Які дії відбуваються на стадії передвиборчої агітації?

11. Якими є джерела фінансування виборчої кампанії?

12. Назвіть гарантії кандидатів у народні депутати України, інших суб'єктів виборчого процесу.

13. Яким є порядок голосування, підрахунку голосів виборців, встановлення результатів виборів?

14. Яка відповідальність може наставати за порушення виборчого законодавства?

Лекція. Лекція №11

Тема. Теоретичні основи організації та здійснення державної влади в Україні

Мета. Метою лекції є формування у студентів розуміння складної політико-правової категорії «державна влада», з’ясування способів реалізації державної влади, встановлення характеристики складових елементів конституційного статусу органів державної влади в Україні, їх видів і можливих способів утворення, з’ясування студентами суті і змісту принципів організації та функціонування державних органів в Україні. Окрім того, в межах лекційного заняття студенти мають сформувати загальне уявлення про сучасну систему органів державної влади після конституційної реформи.

Вступ.

При вивченні даної теми студенти мають виходити з того, що держава є особливою політичною реальністю; це політична організація всього суспільства. Важливо зупинити свою увагу на тому, що держава є не просто владою, що спирається на примус, а цілісною організацією суспільства, яка виражає і охороняє індивідуальні, групові і суспільні інтереси, забезпечує організованість у країні на підґрунті економічних і духовних чинників, реалізує головне, що надає людям цивілізація, — народовладдя, економічну свободу, свободу автономної особи.

Держава — суверенна політико-територіальна організація суспільства, що володіє владою, яка здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм, що забезпечують захист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних інтересів із застосуванням, у разі потреби, легального примусу.

Україна як суверенна демократична держава втілює в собі суверенітет держави, суверенітет нації та суверенітет народу. Реалізація в Україні права на політичне самовизначення, аж до відокремлення (вищий щабель національного суверенітету, що призводить до встановлення державного суверенітету), є об'єктивно закономірним процесом.

При опрацюванні даної теми студентам настійно рекомендується пригадати, а при необхідності перечитати навчальний матеріал стосовно поняття, сутності, функцій держави; народного, національного, державного суверенітету з дисципліни «Теорія держави і права».

План.

1. Поняття державної влади в Україні

2. Реалізація державної влади

3. Загальна характеристика складових елементів конституційного статусу органів державної влади в Україні

4. Критерії класифікації органів державної влади в Україні

5. Загальна характеристика основоположних принципів організації та функціонування державних органів в Україні

6. Загальна характеристика інших принципів організації та діяльності органів державної влади в Україні

7. Сучасна система органів державної влади після конституційної реформи 2010 року в Україні

Зміст лекції.