- •1. Визначення поняття конституційного права України як галузі
- •2. Ознаки галузі конституційного права України
- •3. Основні методи галузі конституційного права України
- •4. Загальна характеристика конституційно-правових норм
- •5. Принципи конституційного права України
- •1. Предмет і завдання науки конституційного права
- •2.Функції науки конституційного права
- •3. Методологія науки конституційного права
- •4. Конституційне право України як навчальна дисципліна
- •5. Сучасні тенденції розвитку національної науки та навчальної дисципліни конституційного права України
- •1. Сутність проблематики у визначенні джерел конституційного права
- •2. Критерії класифікації джерел галузі конституційного права України
- •3. Види джерел конституційного права України та інші нормативно-правові акти конституційного права України
- •4. Сучасні тенденції розвитку системи джерел конституційного права України
- •1. Визначення поняття та складу конституційно-правових відносин
- •2. Головні суб’єкти конституційно-правових відносин в Україні
- •3. Об’єкти конституційно-правових відносин в Україні
- •4. Характеристика юридичних фактів як підстави виникнення, зміни та припинення конституційно-правових відносин
- •5. Сучасні тенденції розвитку конституційно-правових відносин в Україні
- •1.Поняття та основні властивості Конституції України
- •2. Конституціалізм – загальна теорія Конституції України
- •3. Історичні етапи становлення Конституції України (генезис)
- •4. Класифікація, форма та структура конституцій
- •6. Правова охорона Конституції України
- •1. Поняття конституційний та суспільний лад
- •2. Принципи конституційного та суспільного ладу України
- •3. Конституційно-правовий механізм держави Україна
- •2) Організація державної влади в Україні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову;
- •4. Загальна характеристика функцій української держави
- •1. Залежно від того, в чиїх соціальних інтересах вони здійснюються, функції держави можна поділити на:
- •2. За соціальним значенням державної діяльності функції держави поділяються на:
- •3. За часом здійснення, або за тривалістю у часі їхнього здійснення державні функції у правовій науці поділяють на:
- •4. За сферами політичної спрямованості (внутрішня і зовнішня політика) функції держави поділяють на:
- •5. Структура конституційного та суспільного ладу в Україні
- •6. Конституційні основи громадянського суспільства
- •7. Проблеми формування конституційних засад внутрішньої та зовнішньої політики України
- •8. Гарантії конституційного та суспільного ладу в Україні
- •Поняття, структура конституційно – правового статусу людини і громадянина
- •Тенденції конституційно – правового регулювання основних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні
- •Три покоління прав людини
- •Колективні права та права індивіда
- •Класифікація прав і свобод людини і громадянина в Україні
- •Співвідношення міжнародно – правового й національного регулювання прав і свобод людини та забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини
- •1. Поняття та зміст громадянства в Україні
- •2. Загальна характеристика принципів громадянства в Україні
- •3. Порядок набуття і припинення громадянства в Україні
- •4. Конституційно-правовий статус органів, які вирішують питання громадянства в Україні
- •5. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства
- •6. Правовий статус біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту
- •1. Поняття конституційних прав та свобод людини і громадянина в Україні
- •2. Класифікація конституційних прав та свобод людини і громадянина в Україні
- •3. Загальна характеристика громадянських прав і свобод людини і громадянина в Україні
- •4. Загальна характеристика політичних прав та свобод громадян в Україні
- •5. Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні
- •6. Соціальні права і свободи людини і громадянина в Україні
- •7. Культурні права і свободи людини і громадянина в Україні
- •8. Обов'язки людини і громадянина в Україні
- •9. Загальна характеристика гарантій прав і свобод людини та громадянина в Україні
- •10. Порядок звернення громадян до Європейського суду з прав людини
- •1. Поняття, форми безпосередньої демократії в Україні
- •2. Загальна характеристика основних принципів виборів в Україні
- •3. Види виборів та виборчих систем в Україні
- •4. Правова регламентація порядку організації та проведення виборів народних депутатів в Україні
- •5. Відповідальність за порушення виборчого законодавства
- •1. Поняття державної влади в Україні
- •2. Реалізація державної влади
- •3. Загальна характеристика складових елементів конституційного статусу органів державної влади в Україні
- •4. Критерії класифікації органів державної влади в Україні
- •5. Загальна характеристика основоположних принципів організації та функціонування державних органів в Україні
- •6. Загальна характеристика інших принципів організації та діяльності органів державної влади в Україні
- •7. Сучасна система органів державної влади після конституційної реформи 2010 року в Україні
- •1. Визначення понять «Верховна Рада», «парламент» та «парламентаризм» в Україні
- •2. Основні функції Верховної Ради України
- •3. Повноваження Верховної Ради України
- •4. Загальна характеристика складу та структура Верховної Ради України
- •5. Організаційно-правові засади діяльності Верховної Ради України
- •6. Законодавча процедура
- •7. Конституційно-правовий статус апарату Верховної Ради України
- •8. Конституційно-правовий статус Рахункової палати Верховної Ради України
- •9. Конституційно-правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
- •10. Юридична природа актів Верховної Ради України
- •1.Теоретичні основи правового статусу Голови Верховної Ради України
- •2. Правове регулювання процедури обрання Голови Верховної Ради України
- •3.Система повноважень Голови Верховної Ради України
- •4. Особливості реалізації сесійних повноважень Голови Верховної Ради України
- •5. Особливості реалізації позасесійних повноважень Голови Верховної Ради України
- •6. Акти Голови Верховної Ради України
- •7. Припинення повноважень Голови Верховної Ради України
- •1. Теоретичні основи правового статусу народного депутата України
- •2. Права народного депутата України у Верховній Раді України
- •3. Інші права народного депутата України
- •4. Процедура дострокового припинення повноважень народного депутата України
- •5. Особливості правового статусу депутата органів місцевого самоврядування в Україні
- •6.Основні гарантії діяльності депутата в Україні
- •1. Еволюція інституту президентства в Україні
- •2. Конституційно-правовий статус Президента України
- •3. Порядок виборів Президента України
- •4. Основні повноваження Президента України
- •5. Підстави дострокового припинення повноважень Президента України
- •6. Правовий статус Адміністрації Президента України
- •7. Акти Президента України
- •1. Поняття виконавчої влади та система її органів в Україні
- •2. Конституційно – правовий статус Кабінету Міністрів України
- •4. Особливості статусу міністерств в України
- •5. Особливості статусу інших центральних органів виконавчої влади
- •6. Правовий статус місцевих державних адміністрацій в Україні
- •7. Значення адміністративно – правової реформи в Україні
- •1. Історія утвердження Конституційного Суду України
- •2. Порядок формування Конституційного Суду України
- •3. Повноваження Конституційного Суду України
- •4. Порядок розгляду справ Конституційним Судом України
- •5. Акти Конституційного Суду України
- •1. Визначення поняття та природа судової влади
- •2. Суди – виключні органи правосуддя України
- •3. Верховний Суд України - найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції
- •4. Конституційно-правовий статус суддів України
- •5. Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції в Україні
- •1. Поняття та історія функціонування прокуратури на території України
- •2. Система та структура прокуратури України
- •3. Функції, повноваження та гарантії діяльності прокуратури в Україні
- •4. Прокурорський нагляд та акти прокурорського реагування
- •1. Визначення поняття та форми територіального устрою
- •2. Історичні аспекти формування адміністративно-територіального устрою України
- •3. Система адміністративно-територіального устрою України
- •4. Проблеми сучасного адміністративно-територіального устрою України
- •5. Конституційно-правові аспекти реформування територіального устрою України на сучасному етапі
- •1. Визначення понятття та політико-правова природа місцевого самоврядування
- •2. Теорії походження та сучасна концепція місцевого самоврядування
- •3. Система та функції місцевого самоврядування в Україні
- •4. Організаційно-правові форми місцевого самоврядування в Україні
- •5. Гарантії місцевого самоврядування в Україні
- •1. Еволюція становлення ( утворення) Автономної Республіки Крим
- •2. Автономна Республіка Крим як складова Української держави
- •3. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим
- •4. Проблеми нормотворчої діяльності Автономної Республіки Крим
- •5. Взаємодія Автономної Республіки Крим з органами державної влади та місцевого самоврядування
- •1. Визначення, поняття, об’єкти, суб’єкти та принципи національної безпеки
- •2. Сучасні законодавчі основи забезпечення національної безпеки та оборони України
- •3. Система забезпечення Національної оборони України
- •4. Статус, склад, порядок формування Ради національної безпеки і оборони України
- •5. Основні завдання рнбо та порядок прийняття нею рішень
- •6. Організація та структура Збройних Сил України
- •7. Принципи та ознаки будівництва Збройних Сил України
3. Види виборів та виборчих систем в Україні
На сьогодні в Україні створено нормативну базу проведення виборів органів публічної влади. Зокрема, є чинним закони України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про Центральну виборчу комісію», «Про Державний реєстр виборців», питання відповідальності у ході виборчого процесу регулюється Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, питання оскарження у ході виборчого процесу регулюються Кодексом адміністративного судочинства тощо.
Вибори - це демократичний спосіб формування, періодичної чи позачергової зміни персонального складу органів державної влади або підтвердження повноважень на новий строк, процедура призначення посадових осіб через вільне волевиявлення дієздатних осіб шляхом голосування за кандидатів, висунутих відповідно до встановлених законом правил і процедур.
Совгиня О.В. виділяє такі види виборів:
1) за способом волевиявлення виборців: прямі (безпосередні) вибори, коли питання про обрання вирішують громадяни-виборці; непрямі вибори, коли питання про обрання вирішують не громадяни безпосередньо, а обрані ними особи - виборщики, депутати тощо.
2) за територіальною ознакою: загальнонаціональні (загальнодержавні) вибори, які проводяться на території всієї держави (в Україні це вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України); o місцеві (регіональні, локальні, комунальні, адміністративні, кантональні) вибори - ті, які проводяться на території певної адміністративно-територіальної одиниці або регіону (в Україні - це вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних, Київської та Севастопольської міських рад та сільських, селищних, міських голів);
3) за об'єктом класифікують вибори до парламенту, вибори глави держави, вибори місцевих представницьких органів;
4) за часом проведення: чергові вибори, які проводяться у зв'язку із закінченням визначеного Конституцією України строку повноважень виборного органу або посадової особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17.11.2011 р. вибори народних депутатів України не потребують окремого рішення про їх призначення.
Позачергові вибори. Позачергові вибори народних депутатів України призначаються Президентом України з підстав і в порядку, встановлених Конституцією України (ч. 3 ст. 15 Закону України "Про вибори народних депутатів України"). Позачергові вибори Президента України призначаються Верховною Радою України з підстав, передбачених України та Законом. Про призначення виборів Президента України Верховна Рада України приймає постанову (частини 1, 2 ст. 16 Закону України "Про вибори Президента України"). Позачергові місцеві вибори призначаються Верховною Радою України у разі дострокового припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, сільського, селищного, міського голови (ч. З ст. 4 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів").
Повторні вибори. Повторні вибори народного депутата України призначаються в одномандатному окрузі Центральною виборчою комісією у разі визнання виборів депутатів в цьому окрузі недійсними або такими, що не відбулися, або, якщо особа після її обрання не набула депутатського мандата в порядку, встановленому Законом (ч. 4 ст. 15 Закону України "Про вибори народних депутатів України").
Проміжні вибори. Проміжні вибори народного депутата України призначаються Центральною виборчою комісією в порядку, встановленому Законом, у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в одномандатному окрузі. Проміжні вибори депутата місцевої ради призначаються територіальною виборчою комісією в порядку, встановленому Законом, у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в одномандатному, одномандатному мажоритарному виборчому окрузі (тобто проміжними можуть бути лише місцеві вибори депутатів сільських, селищних рад та половини складу рад всіх інших рівнів, що обирається за мажоритарною виборчою системою) (ч. 5 ст. 14 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів");
Перші вибори. Ними можуть бути лише місцеві вибори, і проводяться вони у разі утворення нової або поділу існуючої адміністративно-територіальної одиниці. Вони призначаються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською або Севастопольською міською радою, якщо інше не передбачено законом (ч. 6 ст. 14 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів");
5) за кількісною ознакою участі виборців: загальні вибори, в яких можуть брати участь усі громадяни, які мають право обирати; часткові вибори, в яких можуть брати участь тільки громадяни, які проживають на території певної адміністративно-територіальної одиниці або регіону
6) за правовими наслідками: дійсні вибори, тобто вибори, проведені у порядку, визначеному Конституцією України і законодавством України; недійсні вибори, тобто такі, в ході яких мали місце порушення виборчого законодавства, що вплинули на підсумки виборів.
При цьому виокремлюють три основні види виборчих систем, які різняться порядком установлення результатів голосування:
система більшості - мажоритарна;
система пропорційного представництва - пропорційна;
змішана система - пропорційно-мажоритарна.
Мажоритарна виборча система базується на принципі: обраним вважається кандидат, який отримав установлену більшість голосів виборців на виборчому окрузі, в якому він балотувався, або в цілому по країні (у разі президентських виборів). Подібна система може бути застосована як в одномандатних, так і в багатомандатних округах. В останньому випадку від округу обирається визначена кількість депутатів (якщо голосування відбувається по окремих кандидатах) або ж виборці голосують за список політичної партії, і всі депутатські мандати по округу забирає список партії, який набирає більшість голосів.
Мажоритарна система має кілька різновидів - відносної, абсолютної або кваліфікованої більшості. Мажоритарна система абсолютної більшості (або французька модель) передбачає, що переможцем на виборах стає кандидат, який набирає більше половини (50% плюс один голос) голосів у відповідному окрузі. Подібна система застосовується сьогодні досить рідко, оскільки здебільшого вимагає проведення другого туру голосування, до участі в якому допускаються два кандидати, які набирають найбільшу кількість голосів у першому турі. Поширенішою є мажоритарна система відносної більшості (англійська модель), за якої переможцем визнається кандидат, який набирає більше голосів, ніж будь-який інший претендент. Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що для обрання кандидат має набрати значно більше половини голосів виборців.
Пропорційна виборча система передбачає такий порядок визначення результатів голосування, за якого розподіл мандатів між партіями, що виставили своїх кандидатів до представницького органу, здійснюється відповідно до кількості отриманих ними голосів. Така виборча система передбачає утворення великих багатомандатних округів і забезпечує представництво партій у виборних органах відповідно до їхньої популярності у виборців. За пропорційної системи розподіл мандатів між політичними партіями здійснюється за допомогою виборчої квоти (виборчого метра), яка визначається одразу ж після виборів поділом загальної кількості голосів, поданих у багатомандатнім окрузі, на число мандатів, що припали на цей округ. Останнім часом набуває широкого застосування змішана виборча система (наприклад, Албанія, Італія, Росія, ФРН, Угорщина), заснована на поєднанні елементів мажоритарної та пропорційної систем: наприклад, частина депутатів обирається за однією системою, частина - за іншою, що дозволяє одночасно використати переваги кожної з цих двох систем.
В Україні застосовуються різні виборчі системи: на виборах Президента України та місцевих виборах - мажоритарна, на виборах народних депутатів України - змішана.
При цьому змішана система виборів народних депутатів України характеризується такими рисами:
по-перше, і за мажоритарною (відносної більшості), і за пропорційною системами обирається однакова кількість народних депутатів України - 225;
по-друге, багатомандатний округ визначено як загальнодержавний.
-
Вибори
Проводяться за системою
Округ
Президента України
перший тур – за мажоритарною системою абсолютної більшості;
другий тур - за мажоритарною системою відносної більшості
у державі один одномандатний виборчий округ
Верховної Ради України
225 депутатів – за мажоритарною системою відносної більшості
у державі 225 одномандатних виборчих округів
225 депутатів – за пропорційною системою із жорсткими списками
у державі один багатомандатний виборчий округ
Верховної Ради АРК,
районних у містах, районних, обласних рад
половина депутатів – за мажоритарною системою відносної більшості
відповідна кількість одномандатних виборчих округів
половина депутатів – за пропорційною системою із жорсткими списками
один багатомандатний виборчий округ
сільських, селищних, міських рад
за мажоритарною системою відносної більшості
один багатомандатний виборчий округ
сільських, селищних, міських голів
мажоритарною системою відносної більшості
один одномандатний виборчий округ
Питання системи виборів цікаве також і в історичній площині.
До наслідків радянських традицій можна віднести і той факт, що до 1998 року застосовувалася лише мажоритарна виборча система з одномандатними округами.
Для виборчого законодавства новітньої України характерна мінливість: з 1989 року і дотепер не було такого, щоб дві парламентські чи президентські виборчі кампанії відбулися за точно одним і тим самим законом про вибори; наближення кожних виборів, як правило, супроводжувалося прийняттям суттєвих змін до виборчого законодавства.
У 1989 році на території України, як і в усьому Радянському Союзі, відбулися вибори народних депутатів СРСР за мажоритарною системою абсолютної більшості, причому у другому турі (в який виходили двоє найуспішніших кандидатів) для перемоги достатньо було відносної більшості і на результат не впливала кількість голосів, поданих проти обох кандидатів.
У березні 1990 року відбулися вибори власне українських органів влади: Верховної Ради УРСР і місцевих рад. Загальні риси виборчої системи були такі самі, як і на виборах 1989 року. Детальніше про ці вибори та їх результати див. у статті Перебудова.
1 грудня 1991 року вперше в Україні відбулися вибори Президента.
У 1994 році в Україні відбулися вибори багатьох органів влади: спочатку Верховної Ради, потім Президента та місцевих органів влади. Закони, за якими відбувалися ці вибори, в багатьох випадках вимагали жорсткіших умов для перемоги, ніж у 1990 році. Так, для президентських і парламентських виборів залишалася система абсолютної більшості у два тури, але для перемоги у другому турі вимагалася також абсолютна більшість; якщо жоден з двох кандидатів її не здобував, то передбачалися повторні вибори (тобто виборча кампанія починалася з початку). Для місцевих виборів діяли різні правила, проміжні між системами абсолютної та відносної більшості. Для виборів 1994 року характерна особливо велика кількість місцевих органів влади, які обиралися населенням: окрім депутатів місцевих рад, прямим голосуванням населення обиралися керівники сільрад, селищ, міст, районів і областей.
З 1998 року українці почали звикати до пропорційної виборчої системи: у 1998 та 2002 роках за цією системою обиралася половина Верховної Ради (інша половина — в одномандатних мажоритарних округах), а починаючи з 2006 року Верховна Рада повністю обирається за пропорційною системою. При цьому прохідний бар'єр у 1998 та 2002 роках становив 4% від числа виборців, що взяли участь у голосуванні, а потім він був зменшений до 3%.
Що ж до місцевих рад, то в 1998 та 2002 роках вони обиралися за мажоритарною системою, але в деяких випадках застосовувалися багатомандатні округи: наприклад, обласна рада розглядалася як зібрання представників районів і міст обласного підпорядкування; кожний район і кожне таке місто було багатомандатним округом для виборів обласної ради. Починаючи з 2006 року застосовується чисто пропорційна виборча система для всіх місцевих рад, окрім сільських і селищних, але у 2010 р. знову було запроваджено змішану систему.