2. Загальна характеристика основних принципів виборів в Україні

Однією з найбільш дієвих форм безпосередньої демократії в Україні є вибори. Саме вони дозволяють перетворити волевиявлення громадян України у волю Українського народу під час формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Дотримання демократичних принципів виборчого права забезпечує реальний характер волевиявлення народу та легітимність обраних представницьких органів влади. У міжнародно-правових документах зафіксовані загальновизнані принципи виборчого права.

Воля народу відповідно до ч. 3 ст. 21 Загальної декларації прав людини повинна бути основою влади уряду, і ця воля повинна виявлятись у періодичних і нефальсифікованих виборах, що мають проводитися згідно із загальним і рівним виборчим правом шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

У ст. 71 Конституції визначається, що вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Загальновизнаними основними принципами виборів є принцип загального, рівного та прямого виборчого права через таємне голосування. Ці принципи набули закріплення в ст. 71 Конституції України та Законах України про певні види виборів.

У Законах України про певні види виборів закріплені й інші принципи, що не суперечать названим принципам, зокрема:

• принципи вільного та рівноправного висування кандидатів у депутати;

• гласності й відкритості;

• добровільності;

• свободи агітації;

• рівних можливостей для всіх кандидатів при проведенні виборчої кампанії;

• неупередженості до кандидатів з боку державних органів і органів місцевого самоврядування та ін.

Принцип загальності виборчого права означає, що активне виборче право мають усі громадяни України, котрі на день голосування досягли 18 років, окрім осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними. Одночасно потрібно мати на меті те, що наявність медичних висновків про душевну хворобу громадянина без відповідного рішення суду не дає юридичних підстав для позбавлення його права голосу.

Рівень загальності виборів залежить від усіляких цензів, тобто умов, відповідність яким є підставою для допущення громадян до участі в них. У сучасному світі найпоширенішими є віковий ценз і ценз осілості.

Віковий ценз обумовлює надання виборчих прав з досягненням певного віку. В Україні, як і в більшості держав світу, він становить 18 років. У деяких країнах віковий ценз знижено (16 років - Бразилія, Куба, Іран), іноді він вищий (Японія -20 років, Танзанія-21 рік).

Ценз осілості передбачає надання громадянам права голосу лише за умов їх проживання в країні протягом певного строку (Японія - три місяці, Франція - шість місяців). В Україні, згідно із законодавством про вибори, до списків виборців вносять усіх громадян, яким на день виборів виповнилося 18 років і які на момент складання списків постійно проживають на території відповідної виборчої дільниці та мають право голосу.

Раніше велике поширення мали також майновий ценз (володіння майном певної вартості або житлом), освітній ценз (вміння читати та писати), релігійний ценз (сповідування державної релігії) і деякі інші, що нині використовуються дуже рідко.

Окрім недієздатних, у деяких країнах права голосу не мають й особи, що відбувають покарання за вироком суду, військовослужбовці й особи, котрі обіймають певні державні посади (в Україні всі ці категорії мають право голосу).

Принцип рівного виборчого права означає рівні можливості кожного виборця впливати на результати виборів. Вибори вважаються рівними, якщо:

- кожний виборець має однакову кількість голосів (зазвичай, один голос, але може і два голоси. Наявність декількох голосів не порушує принципу рівності за умови, що ці декілька голосів будуть мати всі виборці);

- один депутат обирається від однакової кількості виборців, тобто виборчі округи повинні бути приблизно рівними, а за пропорційною системою при визначенні кількості депутатів, обраних за партійними (блоковими) списками, повинна діяти одна й та ж квота (виборчий метр).

Принцип прямого виборчого права полягає в тому, що вибори депутатів, інших представників, президента здійснюються безпосередньо виборцями. В Україні, відповідно до ст. 71 Конституції України, вибори прямі.

У деяких країнах багато вищих органів держави обираються непрямими виборами. Існує два різновиди непрямих виборів: побічні та багатоступеневі.

Побічні вибори застосовуються в тому разі, коли вибори здійснює яка-небудь виборча колегія, створена спеціально для цього чи яка виконує цю функцію водночас з іншими обов’язками.

Багатоступеневі вибори передбачають, що нижчестоящі представницькі органи обирають депутатів до вищестоящих, а потім останні знову обирають депутатів на ступінь вищих до представницьких органів, і так до найвищого представницького органу.

Принцип таємного голосування означає, що виборець подає свій голос без відома інших осіб. Будь-який нагляд і контроль за волевиявленням виборців не допускається та карається законом. Ніхто не має права вимагати інформацію про те, як голосував той або той виборець, якщо тільки останній сам не забажає зробити це.

Конституція України встановлює, що вибори в Україні є вільними. Це означає:

• по-перше, неприпустимість будь-якого тиску на виборців з метою примусити їх голосувати не відповідно до своїх переконань, а так, як того бажають інші особи чи структури;

• по-друге, що громадянам України надається право вибору самим вирішувати брати чи не брати участь у виборах, тобто не існує примусу до участі в голосуванні.

Цей принцип властивий виборчому праву більшості країн світу. У деяких країнах (Італії, Бельгії, Австралії, Аргентини, Греції, Туреччини) конституційно закріплено систему, так званого, обов’язкового вотуму (від лат. "votum " - бажання) - обов’язок громадян брати участь у голосуванні, а відтак певні небажані наслідки в разі його порушення (штраф, примусові роботи та навіть ув’язнення). Таке конституційне закріплення має важливий аспект у боротьбі з абсентеїзмом (франц. "absentéisme", від лат. "absentia " - відсутність) - ухиляння від участі у виборах).