1. Поняття, форми безпосередньої демократії в Україні

Термін “демократія” походить з грецької мови і в перекладі означає «народне управління». Демократія виникла у Стародавній Греції, стародавні греки були також першими дослідниками її феномену. Інколи демократію називають договірною формою правління, а інколи — перекрученою формою народного врядування, згідно з поділом усіх форм правління на шість можливих типів: 

• тиранія як спотворена форма монархії,

• олігархія як спотворена форма аристократії

• охлократія як спотворена форма народовладдя.

В сучасному світі все ще змішують поняття демократії (народовладдя) з конкретним проявом її — формою державної влади, яка є зручною в сучасному світі з ринковою економікою, зокрема у США та країнах Західної Європи.

Тому вчені вважають, що демократія обов'язково включає такі елементи:

• виборність органів влади;

• поділ державної влади на три гілки законодавчу, виконавчу та судову;

• підпорядкування меншості більшості;

• захист прав меншості;

• наявність політичних прав і свобод.

Представницька (репрезентативна) демократія (представницьке народовладдя) – це форма народовладдя, за якої право приймати рішення громада реалізує через обраних нею представників, які повинні відстоювати інтереси тих, хто їх обрав. Представницька демократія стає абсолютно необхідною для великих громад, оскільки, починаючи з певного розміру, просто неможливо забезпечити регулярне зібрання усіх громадян, що є обов'язковим елементом для цього виду демократії. Як опосередкована, представницька демократія є власне менш демократичною ніж пряма.

Народовладдя є основоположним принципом конституційного ладу України. Згідно зі ст. 5 Конституції носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Таким чином народовладдя в Україні реалізується через усю систему державних органів — Верховну Раду України, виконавчі, судові органи, а також органи місцевого самоврядування. Джерелом державного суверенітету є народний суверенітет, оскільки народ є першоджерелом влади.

Це підтверджується й положенням частини другої ст. 5 Конституції, де зазначається, що право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

У Конституції визнається як одне з пріоритетних прав - право народу захищати, охороняти, гарантувати свою владу і конституційний лад (статті 5, 17). Відповідно, народ має право контролю, нагляду, спостереження у сфері влади, а в разі узурпації влади народу державою її органами чи посадовими особами - частково чи повністю - логічно має право на будь-яку форму опору, протидії, непокори.

Поряд із цим у ст. 17 Конституції зазначається, що захист забезпечення суверенітету й територіальної цілісності України , її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави і справою всього Українського народу, тобто народ має право на захист, гарантування своєї влади незалежно від виду загрози владі і джерел загрози.

Згідно з Конституцією України народ має також право користуватися владою, наприклад, у вигляді вияву референдної ініціативи (ст. 72), застосовувати владу, зокрема, у вигляді обов'язкових референдумів (щодо питань про внесення змін до Конституції України та зміну території України), надавати владу органам державної влади та органам місцевого самоврядування тощо.

Конституції України визначає дві форми народовлад­дя - безпосередня (пряма) і представницька демократія.

Безпосе­редня демократія пов'язана з прямим волевиявленням народу України, територіальної громади чи іншої визначеної законом спільноти громадян України, яке здійснюється у визначених Конс­титуцією та законами України формах.

За змістом безпосереднє народовладдя, відповідно до Конституції України є, насамперед, формуванням органів державної влади й органів місцевого самоврядування (ст. 71); передбачає прийняття законів та інших рішень загальнонаціонального (загальнодержавного) або місцевого значення (статті 72, 73, 74); гарантування (охороною) конституційного ладу (ст. 5); захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки (ст. 17) тощо.

Змістом безпосереднього народовладдя є насамперед питання внутрішньої і зовнішньої політики, економічні, соціальні, культурні, екологічні та інші питання.

Відповідно до змісту чинної Конституції України загальними принципами безпосередньої демократії можна вважати принципи:

• суверенності народу;

• єдиновладдя народу;

• повновладдя народу;

• безпосереднього волевиявлення народу;

• поєднання безпосередньої і представницької демократії;

• пріоритетності безпосереднього народовладдя в системі демократії;

• політичного плюралізму;

• конституційності й законності;

• загальності у здійсненні безпосереднього народовладдя;

• рівності у здійсненні безпосереднього народовладдя;

• принцип реальності безпосереднього народовладдя;

• гарантованості безпосереднього народовладдя.

На думку Шаптала Н.К, у сучасних умовах інститути безпосередньої демократії мають суттєве значення для реалізації громадянами своїх прав, насамперед у сфері політичних відносин. Це робить пряму демократію яскравим проявом народовладдя і є запорукою її подальшого розвитку. Всі форми народовладдя слугують інтересам громадян, забезпечують їх активну участь у вирішенні державних і суспільних справ. Життя потребує подальшого розвитку й удосконалення безпосередньої демократії, використання потенціалу її інститутів на благо народу і кожної людини. При цьому важливо не протиставляти форми безпосередньої і представницької демократії, які тісно між собою взаємопов'язані і доповнюють одна одну. 

Конституцією і законами України передбачені такі форми безпосереднього волевиявлення народу, як вибори, референдуми, мирні збори, мітинги, походи і демонстрації, референдні ініціативи, звернення, народні обговорення.

Відповіддю до ст. 69 Конституція України не заперечує можливості існування й інших форм безпосередньої демократії. Суперечливим для теорії конституційного права залишається й питання про таку форму безпосередньої демократії, як революції. У першу чергу, йдеться про мирні конституційні революції, тобто революції, що мають своєю ціллю здійснення конструктивних перетворень у державі.

Пріоритетними серед конституційно-правових форм безпосередньої демократії є вибори до органів державної влади і органів місцевого самоврядування та всеукраїнський і місцеві референдуми. В Конституції України визначаються основні засади цих форм народного волевиявлення і передбачається виняткове регулювання законами організації і порядку проведення виборів і референдумів. Зазвичай революції, як форма безпосередньої демократії, не закріплюються в конституціях і законах, але їх результати визнаються легітимними у разі відсутності порушень чинного законодавства. Саме такою стала й Помаранчева революція в Україні.

Загалом форми безпосередньої демократії можна умовно класифікувати:

• за правовими підставами здійснення безпосередньої демократії у відповідних формах - конституційні й законодавчі;

• легітимні й нелегітимні;

• обов'язкові й факультативні;

• за місцем - на всеукраїнські і місцеві;

• за часом - на чергові й позачергові, періодичні, разові тощо;

• за змістом питань, що обговорюються і вирішуються - на конституційні, законодавчі, адміністративно-територіальні, міжнародно-правові тощо;

• за наслідками здійснення відповідних форм безпосередньої демократії - на дійсні й недійсні;

• вирішальні й консультативні тощо.

Отже, безпосередню демократію можна визначити як безпосереднє волевиявлення всього народу або його частини з метою здійснення суспільних функцій шляхом виборів, референдумів або в інших, не заборонених Конституцією і законами, формах.