2. Класифікація конституційних прав та свобод людини і громадянина в Україні

На сьогодні конституційні права і свободи людини відрізняються своєю багатоманітністю. Як правило, виділяють офіційну та неофіційну (доктринальну) класифікацію прав людини. Перша із них передбачена чинними міжнародними договорами, а друга здійснюється вченими-правознавцями. При цьому конкретні найменування груп прав людини відчутно різняться, що зайвий раз підтверджує тезу про множинність сучасних прав людини.

Прийнято вважати, що першу групу так званих "елементарних" прав і свобод на цивілізаційному рівні закріпила Загальна декларація прав людини 1948 року.

Йдеться про унормування на міжнародному рівні:

• права на життя;

• права на свободу і недоторканість особи;

• свободу від рабства;

• заборону тортур або жорстокого, нелюдяного ставлення або покарання;

• рівність перед законом тощо.

Другу групу прав людини склали її особисті цивільні права:

• право особи на визнання її правосуб'єктності;

• свобода пересування та вибору місця проживання;

• право на притулок;

• право на громадянство;

• право володіння майном.

Третю і четверту групи прав людини складають політичні права і свободи, а також економічні, соціальні та культурні права.

Утім існують і інші класифікації прав і свобод людини.

Залежно від характеру свободи, відображеної в правах або юридичних свободах, розрізняють негативні і позитивні права і свободи людини і громадянина, що відображає позитивні та негативні аспекти свободи.

Позитивні права людини фіксують обов'язки держави, осіб і організацій надати громадянину ті або інші блага, здійснювати певні дії (право на соціальне забезпечення, освіту, охорону здоров'я, гідний життєвий рівень тощо). Здійснення позитивних прав неможливо без наявності У держави достатніх ресурсів. їх конкретне наповнення прямо залежить від багатства країни і демократичності її політичної системи.

Негативні права визначають обов'язки держави та інших, людей стримуватися від тих або інших дій у ставленні до особи. Держава в таких умовах охороняє індивіда, особу від небажаних втручань і обмежень, що порушують їх свободу. Такі права є основні, абсолютні. Їх здійснення, реалізація не залежить від ресурсів, засобів держави, рівня соціально-економічного розвитку суспільства, держави. Основу індивідуальної свободи людини і складають негативні права.

Права і свободи людини і громадянина залежно від спрямованості потреб особи щодо сфери суспільних відносин поділяються на природні, особисті, політичні, економічні, гуманітарні, соціальні.

До природних прав і свобод людини належать право на життя, на свободу та особисту недоторканність, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на охорону здоров'я та медичну допомогу, на достатній життєвий рівень — свій і сім'ї.

До категорії особистих прав і свобод включають право на вільний розвиток своєї особистості, на повагу гідності, на свободу думки і слова, світогляду і віросповідання, свободу пересування і вибору місця проживання.

Політичними правами і свободами людини і громадянина слід вважати право на громадянство, на свободу об'єднань у політичні партії, право збиратися мирно без зброї і проводити мітинги, походи і демонстрації, брати участь в управлінні державними справами, у референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади і місцевого самоврядування, рівного доступу до державної служби.

Розглядають як економічні права право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право на працю, на підприємницьку діяльність, на заробітну плату, на страйк.

Гуманітарні права і свободи людини — це право її на освіту, на користування досягненнями культури і мистецтва, свобода творчості, авторські права.

До соціальних Конституція України відносить право на соціальний захист, що включає право на соціальне забезпечення, пенсії та інші види соціальних виплат і допомоги, право на житло, ін.

За сферою реалізації їх в суспільному житті

а) особисті (громадянські) права — це природні, основоположні, невід'ємні права і свободи людини. В свою чергу вони поділяються на такі дві групи: — фізичні права: право на життя, особисту недоторканість, свободу пересувань, вибір місця проживання тощо; — духовні права: право на ім'я, честь і гідність та т.п.;

б) політичні — можливості (свободи) громадянина активно брати участь в управлінні державою та у громадському житті, впливати на діяльність різних державних органів, а також громадських організаціях політичної спрямованості. Це — право обирати і бути обраним до представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування, право створювати громадські організації і брати участь у їх діяльності, на проведення зборів, мітингів та т.п.;

в) соціальні — можливості (свободи) людини і громадянина володіти, користуватися та розпоряджатися соціальними благами та послугами, наданими суспільством та державою, а також набувати і захищати їх в порядку, межах, формах і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наприклад: право на вільну працю (вибір виду діяльності, безпечні умови праці, гарантовані мінімальні розміри їх оплати та т.п.), право на соціальне забезпечення, страхування, відпочинок, гідний рівень життя та т.п.;

г) екологічні — можливості і свободи користуватися природним середовищем як місцем проживання. Це право на сприятливе довкілля; відшкодування шкоди, завданої здоров'ю і майну екологічними правопорушеннями; на природокористування тощо Громадянин має право на одержання у встановленому порядку повної і достовірної інформації про стан довкілля і його вплив на здоров'я населення. Така інформація ніким не може бути засекречена.;

ґ) економічні — можливості (свободи) людини і громадянина володіти, користуватися та розпоряджатися економічними благами, а також набувати та захищати їх у порядку, межах, формах у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це право на приватну власність, підприємницьку діяльність, вільне розпорядження робочою силою тощо;

д) культурні — це можливості збереження і розвитку національної самобутності людини, доступу до духовних досягнень людства, їх засвоєння, використання та участі у подальшому їх розвитку. До них належать права на освіту; навчання рідною мовою; на використання вітчизняних і світових досягнень культури і мистецтва; на вільну наукову, технічну і художню творчість та т.п.;

е) інформаційні — це можливості користуватися розмаїтістю правових послуг, заснованих на інтелектуальних інформаційних технологіях і технологіях зв'язку. Це права на доступ до інформації, на розповсюдження інформації будь-яким законним способом, на захист від шкідливої інформації та т.п.

Щоправда, іноді в літературі трапляється й інші класифікації, наприклад, поділяють на соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-культурні та інші права і свободи. Хоча в цій класифікації конституційні права і свободи людини та громадянина взаємно переплітаються, проте це дає змогу охопити зазначену систему як єдине ціле, де всі елементи мають бути узгодженими та взаємодіяти між собою. Ця класифікація сприяє глибшому розумінню їх сутності та соціального призначення, поліпшуючи їх практичне застосування.

За колом осіб:

а) загальні — це права і свободи, що поширюються на все населення. Наприклад: право на життя, на житло, на відпочинок тощо;

б) спеціальні — це права і свободи, що поширюються на певне коло осіб. Наприклад: права і свободи, що поширюються тільки на народних депутатів України, органів Кабінету Міністрів України та ін.;

в) виняткові — роблять винятки із загальних і спеціальних прав і свобод та поширюються на одну особу. Наприклад, права Президента України.

За видом суб'єкта:

а) індивідуальні — здійснюються одноосібно. Наприклад: право на свободу віросповідання, право на одержання вищої освіти тощо;

б) колективні — можуть реалізуватися тільки колективними діями суб'єктів права. Наприклад: право на страйк, на шлюб тощо.

Прихильниками цих класифікацій є: Колодій А. М., Олійник А. Ю., Погорілко В. Ф., Скакун О. Ф., Тодика Ю. М., Фрицький О. Ф., Шемшученко Ю. С. та ін.

Утім, деякі науковці, не заперечуючи інші види прав і свобод людини та громадянина, висловлюють й інші погляди на класифікацію прав і свобод людини та громадянина. Так, на думку Колодія, Олійника та Шемшученка їх можна поділити на:

За часом здійснення:

а) постійні — право на життя, честь і гідність та т.п.;

б) тимчасові — право на військову службу та т.п.;

За суб'єктом (їх носієм) права:

а) права і свободи громадянина України;

б) права і свободи людини;

Висловлюючи точку зору щодо існування різних класифікацій конституційних прав і свобод людини та громадянина, такі вітчизняні фахівці, як Скакун, Шемшученко, пропонують їх також поділяти за значенням їх для особи на дві великі групи:

а) основні (життєво необхідні) — необхідні для нормального існування та розвитку. Наприклад: право на життя, здоров'я тощо;

б) допоміжні — не є життєво необхідними, але надають додаткові можливості. Наприклад: право на освіту, свобода вибору професії тощо;

Як випливає із сучасних досліджень, доцільно також запропонувати такі критерії класифікації, як за ступенем абсолютизації, за складом, за дією у просторі, за способом закріплення.

Отже, за ступенем їх абсолютизації їх прийнято поділяти на:

а) права і свободи, що підлягають законодавчому обмеженню. Наприклад: обмеження права на збирання, зберігання, використовування та поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб (ст. 34 Конституції України) тощо;

б) права і свободи, що не підлягають законодавчому обмеженню. Наприклад, ст. 33 Конституції України говорить, що громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну;

За складом:

а) прості — це права, які можливо реалізувати внаслідок вчинення однієї дії. Це право на життя, на свободу світогляду і віросповідання та т.п.;

б) складні — це права, які можливо реалізувати внаслідок вчинення двох або більше дій (прав). Це право бути Президентом України (ч. 2 ст. 103 Конституції України), народним депутатом України (ч. 2 ст. 76 Конституції України) тощо;

За дією у просторі:

а) загальні — це права і свободи, що діють на всій території України;

б) місцеві — це права і свободи, що діють на певній території;

За способом закріплення:

а) прямо закріплені у Конституції України;

б) витікають з тлумачення її норм;

За способом (характером) здійснення:

а) активні — наприклад, це можливість людини обирати. Це право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України (ст. 33 Конституції України) тощо;

б) пасивні — наприклад, це можливість бути обраним. Це право бути Президентом України (ч. 2 ст. 103 Конституції України), народним депутатом України (ч. 2 ст. 76 Конституції України) тощо.