7. Принципи та ознаки будівництва Збройних Сил України

Безпосереднє будівництво української армії (власних Збройних Сил), правову основу розбудови якої започаткували прийняття Закону України «Про оборону України» (6 грудня 1991); Указ Президента України «Про Збройні Сили України» (12 грудня 1991); постанова Верховної Ради України «Концепція оборони і будівництва Збройних Сил України» (19 грудня 1991 р.).

У цих документах зазначалось, що з метою забезпечення обороноздатності України на рівні оборонної достатності для захисту від агресії, підтримання боєготовності військ, дисципліни й правопорядку серед особового складу Україна як незалежна держава і суб’єкт міжнародного права проголошує про створення власних Збройних Сил на базі військ Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів та сил Чорноморського Флоту. Це була визначна подія в житті Українського народу, держави, армії. Відтепер б грудня кожного року відзначається в країні як військове свято — День Збройних Сил України.

Будівництво і діяльність Збройних Сил України здійснюється за відповідними принципами.

Основними з них є:

а) верховенство права; законність і правопорядок; дотримання військової дисципліни;

б) єдиноначальність, колегіальне вироблення рішень і підзвітність конституційним органам державної влади;

в) проведення оперативно-тактичної, мобілізаційної, бойової та морально-психологічної підготовки особового складу з урахуванням законів збройної боротьби та принципів воєнного мистецтва;

г) комплектування на основі загального військового обов'язку і за контрактом (добровільності вступу на кадрову військову службу) з поступовим переходом до професійної армії;

д) гласності в діяльності Збройних Сил України та збереження державної і військової таємниці;

е) гарантованого соціально-правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей;

є) позапартійності; діяльність будь-яких політичних партій і рухів у ЗС України забороняється, а також заборона військовослужбовцям особисто брати участь у діяльності зазначених структур поза Збройними Силами;

ж) військово-патріотичне виховання військовослужбовців, допризовної та призовної молоді на національно-історичних традиціях.

Якісними ознаками будівництва ЗС України є: бойова здатність, бойова ефективність, бойова стійкість, мобільність, інформованість, керованість, живучість, готовність до відмобілізування і виконання бойового завдання (ст. 8 Конституції; ст. 22 Воєнної доктрини України; ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України»; ст. 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (1991).

Бойова готовність, дислокація Збройних Сил на території України визначається необхідністю загальнодержавних та організаційно-правових заходів щодо ефективної оборони сухопутних і морських кордонів на всіх напрямах, забезпечення повітряно-космічної оборони важливих адміністративних центрів, промислових і потенційно небезпечних об'єктів

У збалансованому будівництві видів Збройних Сил, родів військ та спеціальних військ законодавством України, військово-правовими актами пріоритет у розвитку віддається високоточній зброї, підвищеної могутності, силам і засобам розвідки, повітряно-космічної оборони, радіоелектронної боротьби, ракетним військам, авіації та аеромобільним частинам, перспективним типам надводних кораблів і підводних човнів.

Згідно із Законом України «Про оборону України», Воєнною доктриною Збройні сили України оснащуються єдиними системами автоматизованого управління, зв’язку, електронно-вогневої дії та метрологічного забезпечення. В інтересах усіх видів ЗС і родів військ на території України створюється єдиний інформаційний простір. Відповідно до щорічного наказу Міністра оборони по підготовці Збройних Сил в новому навчальному році особовий склад у процесі оперативно-тактичної, мобілізаційної та бойової підготовки оволодіває оборонними, контрнаступальними та наступальними видами дій. При цьому особливе значення надається виборові ефективних форм і способів воєнних дій, які відповідають обстановці, що склалася, забезпечують перехоплення ініціативи у противника та її утримання.

Висновки.

Національна безпека — це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.

Відповідно ст 3. Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 об'єктами національної безпеки є: людина і громадянин — їхні конституційні права і свободи; суспільство — його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси; держава — її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Пріоритетами національних інтересів України є: гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина; розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів; захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України; зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві; забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України; створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення; збереження та зміцнення науково-технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку; забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів; розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу Українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення; інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.

Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах. Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам.

Рада національної безпеки і оборони України — координаційний орган з питань національної безпеки та оборони України. Відповідно до Конституції України є допоміжним органом Президента України. Відповідно до закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» функціями цього органу є: внесення пропозицій Президенту України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони; координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час; координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Література.

1. Шаповал В. Сучасний конституціоналізм.- К.: Юринком Інтер, 2005.-560 с.

2. Федоренко В.Л. Питання теорії констиитуційного права і модернізації конституції України. - Монографія — К.: Видавництво Ліра-К, 2013. — 192 с.

3. Кафарський В. І., Припхан І. І. Конституційне право України у схемах (Реком. МОН).-Навч. посібник– К.: Видавництво Ліра-К, 2013. – 272с.

4. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України. - Підручник– К.: Видавництво Ліра-К, 2012. –576с.

5. Конституція України. Науково-практичний коментар / редкол.: В. Я. Тацій (голова редкол.), О. В. Петришин (відп. секретар), Ю. Г. Барабаш та ін. ; Нац. акад. прав. наук України. – 2-ге вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2011. – 1128 с.

6. Конституція України: Науково-практичний коментар / [В.Б. Авер’ янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.] ; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.

7. Теліпко В. Е. Конституційне та конституційно-процесуальне право України: навч. посіб. (для студ. вищ. навч. закл.) / В. Е. Теліпко — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 568 с.

8. Конституція України : наук.-практ. комент. / Нац. акад. прав. наук України ; редкол.: В. Я. Тацій [та ін.]. – 2-ге вид., переробл., і допов. – Х. : Право, 2012. – 1128 с.

9. Конституційне право України : підручник / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого ; за ред.: В. П. Колісник, Ю. Г. Барабаш. – Х. : Право, 2010. – 416 с.

10. Погорілко В. Ф. Конституційне право України : підручник / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко ; Нац. акад. внутр. справ. – 3-тє вид. переробл. та доопр. – К. : Ліра-К, 2011. – 532 с.

11. Хрестоматія з конституційного права України / Акад. прав. наук України, НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування ; упоряд.: Ю. П. Битяк [та ін.]. – Х. : Ксилон, 2010. – 887 с.

Контрольні питання.

1. Визначте поняття національної безпеки.

2. Хто являється суб’єктами забезпечення національної безпеки України?

3. Назвіть основні принципи забезпечення національної безпеки.

4. Що становить законодавчу основу забезпечення національної безпеки України?

5. Що таке система забезпечення національної безпеки України?

6. Чи є український народ одним з основних суб’єктів системи забезпечення національної безпеки і які йому надаються повноваження?

7. Хто є членом РНБО України за посадою?

8. Якими законодавчими актами визначаються компетенція та функції РНБО?

9. Хто здійснює контроль за діяльністю системи по забезпеченню національної безпеки і оборони України?

10. Дайте визначення поняття Збройних Сил України.

11. Визначити загальну структуру Збройних Сил України.

12. Назвіть основні принципи будівництва і діяльності Збройних Сил України.