1. Визначення понятття та політико-правова природа місцевого самоврядування

Для досягнення правильного розуміння поняття «місцеве самоврядування» слід спершу зосередитись на існуючих легальних визначеннях даного поняття.

Ч. 1 ст. 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

У ч. 1 ст. З Європейської хартії місцевого самоврядування місцеве самоврядування визначається як право і реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ і управляти нею, діючи в межах закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення.

Хартія розглядає як суб'єкт місцевого самоврядування насамперед органи місцевого самоврядування, однак передбачає в ч. 2 ст. З можливість звернення до зборів громадян, референдуму або будь-якої іншої форми прямої участі громадян там, де це допускається за законом, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України та ч. 1 ст. 6 Закону основним носієм функцій і повноважень місцевого самоврядування в Україні є територіальна громада.

У ст. 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Характеризуючи поняття місцевого самоврядування, важливо наголосити на тому, що предметом його діяльності є саме питання місцевого значення. В демократичних державах щодо ролі органів місцевого самоврядування діє доктрина «муніципальна влада - поза політикою». Це означає, що органи місцевого самоврядування не повинні вирішувати політичні питання, оскільки вирішення політичних питань торкається інтересів всієї держави, а отже, не може мати виключно місцевого значення.

Отже, гарантоване державою право на місцеве самоврядування означає, що повноваження територіальних громад мають бути захищені державою від їх порушення, в тому числі і заходами державного впливу аж до легального примусу. Місцеве самоврядування - це не тільки право територіальної громади вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції та законів України, а є реальною здатністю, тобто спроможністю його здійснення.

Узагалі ж сьогодні в Україні наявні понад три тисячі нормативно-правових актів, у яких використовується термін «місцеве самоврядування». Майже сімсот чинних законів так чи інакше пов'язані зі сферою місцевого самоврядування. І все ж таки у його правовому забезпеченні залишається ще багато пробілів. Розглядаючи дане питання, мені імпонує думка Совгирі О. В., яка пропонує з метою уніфікації концептуальних підходів до інституту місцевого самоврядування, доцільним було б прийняття спеціального законодавчого акта - Української Хартії місцевого самоврядування, основним предметом регулювання якої має стати наукова концепція розвитку місцевого самоврядування. А підсумком удосконалення законодавства про місцеве самоврядування в Україні має стати Муніципальний кодекс України. На локальному рівні кодифікація має охопити муніципальний нормативно-правовий масив у рамках певних територіальних громад або регіонів.