Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КПУ 2014 Роз.В.І.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
809.63 Кб
Скачать

1. Сутність проблематики у визначенні джерел конституційного права

Ефективність функціонування державного механізму безпосередньо пов'язана з існуванням та дією право виховних засобів регулювання суспільних відносин. Одним із правових засобів є джерела права, які у сукупності складають цілісну і взаємопов'язану систему. Перш ніж аналізувати різні джерела права, необхідно розглянути співвідношення понять «форма права» і «джерело права».

Під формою права треба розуміти організацію власного змісту, способи його існування, прояву, впорядкування та функціонування. Розрізняють внутрішню та зовнішню форми права. Під першою розуміють систему права, структуру змісту або систему права та його структуру, а під зовнішньою — джерела права.

Сучасна юридична література поняття «джерело права» визначає у декількох аспектах.

Джерело права визначається як джерело виникнення права як соціальної категорії. У значенні джерел права характеризують пам'ятки історії, літописи, судові справи та звичаї, що існували історично, мають юридичний зміст та визначають основні напрями становлення права конкретної держави. Наприклад, Руська правда, Закони Ману.

Джерело права у генетичному розумінні характеризують як умови формування права, тобто фактори правотворчості та загальнолюдські цінності, що безпосередньо впливають на процес формування та функціонування права.

Джерело права — це діяльність суб'єктів суспільних відносин, в результаті якої реалізуються їх потреби і задовольняються інтереси.

У конституційному праві спостерігається неоднозначний підхід щодо загального поняття джерел цієї галузі. Зокрема, існує точка зору, згідно з якою джерела права взагалі розуміються як матеріальні умови життя суспільства, тобто джерела розглядаються у матеріальному значенні. Іноді цей термін трактується у формальному, тобто суто юридичному значенні як засіб висловлення державної волі у вигляді загальнообов'язкових правил поведінки. При цьому, одні вчені мають на увазі нормотворчу діяль­ність держави та її органів, другі — результат цієї діяльно­сті — закони, декрети тощо, а треті поєднують перший і дру­гий підходи в загальному понятті "зовнішня форма права".

Згідно з цією позицією джерелом права є діяльність дер­жавних органів зі встановлення правових норм (нормотворчість, санкціонування). Самі ж акти, які містять правові ак­ти, є різноманітними формами права.

На наш погляд, при визначенні поняття джерел конститу­ційного права слід виходи з такого. Джерела права взагалі і конституційного зокрема необхідно розглядати з таких вихідних позицій.

Для того, щоб норми конституційного права виконували своє призначення, вони повинні бути виражені в певних формах. При цьому слід виходити з філософського розуміння єдності форми і змісту, згідно з яким форма — це продов­ження змісту, в даному випадку — певної норми конститу­ційного права.

Отже, форми, в яких виражені норми конституційно­го права є джерелами державного права України.

Вимоги, які пред'являються до джерел конституційного права, зводяться до того, що останні повинні мати:

  • визначе­ність, тобто вимогу чітко формулювати права та обов'язки суб'єктів правовідносин, вказувати на умови, які тягнуть за собою юридичні наслідки;

  • загальнообов'язковість, згідно з якою, норми конституційного права мають бути обов'язкові для всіх;

  • загальновідомість — вони повинні бути відомими всім, до кого адресовані.

Джерела конституційного права Ук­раїни як частина єдиної правової системи держави, повинні також відповідати таким загальним для всієї системи влас­тивостям, як:

  • системність, тобто чітко визначену пого­дженість єдиної системи правових норм, яка складається не лише з норм Конституції України, а й з ряду нормативно-правових актів конституційного характеру;

  • нормативність, за допомогою якої визначається характер установ конститу­ційного законодавства;

  • надійну державну забезпеченість, тобто охорону джерел конституційного права сукупністю певних гарантій, встановлених Конституцією України.

Можна також стверджувати, що форм вираження норм конституційного права досить багато, але за своїм змістом вони значно ширші за джерела цієї галузі права. Справа у тому, що політико-правові суспільні відносини потребують різнопланової правової регламентації.

Система такої регла­ментації складається з кількох рівнів:

а) нормативно-правової регламентації, яка здійснюється за допомогою власне Конституції, конституційних і ординар­них (звичайних) законів, а також підзаконних нормативно-правових актів;

б) правової регламентації, яка забезпечується індивіду­альними (правозастосовними) актами;

в) юридичної регламентації, яка досягається як результат дії усталених правових традицій, звичаїв, звичок (рос. "обык­новений").

У цій системі виявляються субординаційні зв'язки, які ґрунтуються на засадах:

  • верховенства Конституції Украї­ни, конституційності законів,

  • підзаконності всіх інших правових актів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]