8.Українські землі під владою Речі Посполитої. Виникнення українського козацтва.

Люблінська унія (1569 р.) — утворення Речі Посполитої:

а) причини — повна поразка Литви від Росії на першому етапі Лівон­ської війни (1558-1583 рр.);

б) зміст унії — Польща й Литва об'єднувалися в єдину державу Річ Посполиту; на об'єднаній території встановлювались: єдиний дер­жавний устрій, спільна грошова система, єдиний сейм, суд, зако­ни тощо за польським зразком; спільний польський король (який був одночасно великим князем литовським) обирався і польськи­ми, і литовськими феодалами; польські феодали могли мати землі в Литві, литовські — у Польщі; католицтво, як державна релігія, та ін.;

в) значення унії — допомогла переможно завершити Лівонську вій­ну, але різко посилила полонізацію українських, білоруських і литовських земель, класове й національно-колоніальне гноблен­ня працюючого населення;

г) наслідки унії:

— захоплення українських земель місцевою, частково — поль­ською шляхтою, що поступово перетворювалась на великих землеробських магнатів (Вишневецький, Острозький, Заславський, Калиновський та ін.), які з посиленою енергією експлуа­тували українських селян;

— покріпачення селян — остаточно затверджено Литовським статутом 1588 р., за яким встановлювався 20-річний термін піймання збіглих селян, шляхтичам давалося право самим встановлювати всі повинності селян, розпоряджатися селян­ським життям і майном;

— полонізація української знаті, що приймала мову, традиції, вірування Польщі.

Утративши смак до політики, українські магнати перетворились на невідомих раніше польському суспільству олігархів, що мали більше збройних сил і грошових ресурсів, ніж вища влада Речі Посполитої (ба­гатства Я. Острозького дорівнювали двом річним бюджетам держави в мирний час).

Брестська унія (1596 р.)

а) причини — прагнення Ватикану підкорити католицтву східну православну церкву, створивши перехідний період для повного переходу православних українців до католицизму; бажання окре­мих православних священиків зрівнятися в правах із привілейо­ваним у Польщі католицьким духівництвом, прагнення захисти­ти себе від впливу Московського патріарха, який підтримував українські братства, що намагалися обирати священиків, утруча­тися в церковні справи і т. п.;

б) зміст унії — українська церква визнавала основні догмати като­лицької церкви й переходила під владу Ватикану, визнавши своєю главою — Папу Римського. Богослужіння залишалося сло­в'янською мовою;

в) наслідки унії — перехід у лоно католицизму; фактична заборона православної церкви; переслідування священиків, що залишили­ся вірними православ'ю, поділ українців на 2 конфесії, що поклав початок відмінностям, які пізніше розвинулися між західними і східними українцями. Проти унії виступили народні маси (козаць­ке повстання 1594-1596 рр., повстання городян Луцька в 1620р., у м. Острозі в 1638 р. і т. д.). Проти унії вели боротьбу: частина дворянства на чолі з князем Костянтином Острозьким (1527-1608), а також українські братства. Це змусило Річ Посполиту в1633р. знову дозволити легальне існування православної церкви, хоча всі пільги, як і раніше, поширювалися лише на уніатів.

РОЛЬ БРАТСТВ В УКРАЇНІ.

Братства — організації православного українського населення, вини­кли після прийняття Люблінської унії 1569 р. Спочатку, організовані православною магнатсько-шляхетською опозицією на чолі з князем Ост­розьким, боролися за культурно-релігійну автономію України в складі Речі Посполитої, для чого подавали петиції королю і сейму, вели культур­но-просвітницьку роботу, виступали за відновлення православної церкви після 1596 р. іт. п.

На межі ХУІ-ХУІІ стст. місце магнатів у братствах зайняли дрібні шляхтичі, заможні міщани, козацька старшина, які боролися за націо­нально-культурно-релігійне відродження України проти засилля польсь­ких магнатів з їх необмеженими правами, на підтримку православної це­ркви, за збільшення реєстру, платні козакам і т. п. Використовували крім легальних форм боротьби й козацько-селянські виступи.

Найбільші братства були у Львові, Києві, Луцьку та інших містах. Ві­діграли важливу роль у суспільно-політичному житті України. Протистоя­ли наступу католицтва в Україні.

ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА.

Термін «козак» — тюркського походження; означає «степовий розбій­ник», «вільна людина».

Причини виникнення — посилення феодального гніту привело до втечі селян і городян у незаселені степові райони середньої течії Дніпра, де була відсутня експлуатація й лежали неосвоєними величезні площі родючих земель.

Перші відомості про українських козаків — згадуються в дипломатич­ному листуванні між Росією, Польщею, Туреччиною, Кримом, Молдовою та Валахією (1489,1492,1494 рр.).

Життя, побут і заняття козацтва — у XVI ст. кількість козацтва по­стійно зростає, і вони розселяються частково в побудованих ними хуто­рах і слободах, частково в козацьких містах Чигирині, Каневі, Корсуні, Черкасах. Основними заняттями козаків були; полювання, рибальство, бджільництво, скотарство та землеробство, що поступово поширювалося. Життя було вкрай важке: кожному козакові доводилося починати, маючи лише незначні пожитки, прихоплені ним з дому. А життя в прикордонних з татарами районах змушувало кожного мати зброю, уміти майстерно ним володіти й бути готовим у будь-який час його застосувати.

Усе це загартовувало козацтво; змушувало його триматися разом; при­скорювало майнову диференціацію в середовищі козацтва, тому що ново­прибулі змушені були найматися до заможних козаків, з яких формува­лася козацька старшина.

У результаті: на початок XVI ст. козаками були освоєні середнє Подніп­ров'я й Запоріжжя, де в середині XVI ст. проводир козацтва — староста Канівський і Черкаський Дмитро Вишневецький («Байда»)— об'єднує козаків, створює на Дніпрі за порогами козацький центр — Запорізьку Січ.

ВИНИКНЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ

Січ була заснована у вигляді укріплення спочатку на островах Хорти­ця , Мала Хортиця (територія Каховського водоймища), потім на о. Томаківка (біля сучасного м. Марганець Дніпропетровської обл.), а потім не­одноразово переносилася. Згодом термін Запорізька Січ поширився на все об'єднане навколо Січі українське козацтво.

Основні риси суспільного устрою Запорізької Січі й усього козацтва:

— відсутність кріпосництва;

— формальна рівність між усіма козаками (мали право користува­тися землею та іншими угіддями, брати участь у радах, де вирі­шувалися суспільні справи, обирати старшину і т. п.);

— Запорізька Січ була одночасно військовою організацією; кожен козак був зобов'язаний за свій рахунок нести військову службу;

— як політична організація Запорізька Січ була козацькою респуб­лікою на чолі з виборною військовою радою, якою керував кошо­вий отаман. В адміністративно-територіальному відношенні ЗС поділялася на паланки (округи) на чолі з полковниками. У війсь­ковому відношенні військо складалося з куренів на чолі з курін­ними отаманами. Усі керівні посади в республіці були виборними на загальному козацькому сході.

Роль козацтва в боротьбі проти агресії Туреччини та Кримського хан­ства:

а)Запорізька Січ була південно-східним прикордонним захисним форпостом українських земель, до проникнення в які турецькі й татарські війська змушені були спочатку зіткнутись із запорізь­ким козацтвом;

б) козаки і самі завдавали ударів — спускаючись по Дніпру на своїх швидкохідних великих човнах — «чайках» (20 м завдовжки, 4 м завширшки; швидкість до 15 км/год.; 20козаків-веслярів, до 70 — бойовий екіпаж із 4-6 гарматами). У похід звичайно йшло 80-150 «чайок», вони в 1577 р. захопили на рік Молдавію, знищивши там турецькі гарнізони, неодноразово завдавали ударів по татарських гарнізонах Криму, захоплювали в Чорному морі турецькі галери іт.п.

Роль козацтва в антифеодальних повстаннях — брали активну участь із 80-90-х рр. XVI ст., як правило, їх очолюючи (краще озброєні, навчені, організовані, ніж звичайні селяни).

У результаті: розуміючи роль козацтва в захисті українських земель і намагаючись розколоти козацтво на заможних і «голоту» (особливо на випадок повстання), Річ Посполита йде на створення реєстрового козацт­ва.

Реєстрове козацтво — список козаків (затверджений польським коро­лем у 1572 р.), що користувалися особливими привілеями за службу (оде­ржували плату грішми, мали своє самоврядування під керівництвом ко­ронного гетьмана й були звільнені від податей і повинностей). Спочатку був створений полк із 300 реєстрових козаків, у 1590 р. реєстр був збіль­шений до 1 тис. чоловік (2 полки), тоді як кількість нереєстрових козаків сягала кількох десятків тисяч.

Відповідно до реєстру 1581 року, з 532 козаків близько 400 були україн­ці, 100 — білоруси, 20 — поляки, 16 — інші національності.

Козацька символіка — червоний (малиновий) прапор із зображенням на одному боці св. архангела Михаїла (білим кольором), а на другому — білого хреста; печатка — герб Запорізької Січі — зображення козака з ру­шницею на плечі, із шаблею і списом, устромленим у землю поруч із коза­ком; гетьманська булава — символ влади та ін.

ЗНАЧЕННЯ КОЗАЦТВА

Освоїло пустельні степові землі; охороняло південні рубежі держави; брало участь в антифеодальних виступах; поклало початок нової україн­ської (козацької) державності; внесло головний вклад у звільнення України від влади Речі Посполитої під час війни середини XVII ст.