- •1.Найдавніші часи, початки цивілізації на території України.
- •1) Кам'яний вік — це 99% усієї історії людства.
- •2.Східні слов’яни на території України. Розселення. Культура і вірування східних слов’ян.
- •2. Теорія природничоісторичного процесу утворення класів і держави у східних слов'ян:
- •4.Київська держава за правління Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Культура Київської Русі. Історичне значення Київської Русі.
- •7. Загарбання земель України іноземними державами в 14 – 16 ст.
- •8.Українські землі під владою Речі Посполитої. Виникнення українського козацтва.
- •9. Запорізька Січ – державно – політичне утворення українського народу. Роль українського козацтва у боротьбі українців проти агресії Польщі, Туреччини, Кримського ханства.
- •21 Березня 1654 р. Цар Олексій Михайлович і Боярська дума затвердили «Статті Богдана Хмельницького» (так звані «Березневі статті»), що визначили становище України в союзі з Росією:
- •12. Соціально – економічне і політичне становище України в другій половині 17ст.
- •13. Становище Української держави в роки гетьманування і. Мазепи. Північна війна та Україна.
- •14. Посилення колоніальної політики Російської імперії щодо України у першій половині 18 ст. Соціально – економічний розвиток Правобережжя.
- •II етап (1728—1734) — повернення Україні частини її прав і вольностей.
- •16. Занепад феодально – кріпосницької системи в Україні та зародження товарно – грошових відносин в першій половині 19ст.
- •17. Антиукраїнська політика російського царизму та початок відродження української свідомості, Кирило – Мефодіївське товариство.
- •18. Західноукраїнські землі в першій половині 19ст. «Руська трійця». Революція 1848р. В Австро – Угорщині та скасування кріпосного права.
- •2. Особливості розвитку освіти:
- •21. Національне гноблення українців в складі Російської та Австро – Угорської імперій. Заборона української мови. Активізація українського національного руху.
- •22. Економічний розвиток та суспільно – політичний рух в Україні на початку 20ст. Діяльність політичних партій в Україні.
- •23.Соціально – економічний розвиток та політичне становище західноукраїнських земель на початок 20ст.
- •24.Україна в роки першої російської революції 1905 – 1907рр.
- •25. Політика російського царизму стосовно України в 1907 – 1914р.
- •26. Початок Першої світової війни. Воєнні дії в 1914р. На українських землях.
- •27.Вплив Першої світової війни на формування українського національного руху в Галичині та Наддніпрянській Україні.
- •28.Українські землі в 1915 – 1917рр.
- •29.Початок Української революції, утворення Центральної Ради.
- •30. Перший Універсал Центральної Ради та його історичне значення.
- •33.Внутрішня та зовнішня політика Української Держави. П. Скоропадський.
- •37. Радянсько-польська війна і Україна.
- •38. Українське питання на Паризькій мирній конференції.
- •39. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917—1920 рр.
- •40. Культура і духовне життя України в 1917- 1920рр.
- •41.Наш край на початку 20 століття.
- •11 Листопада 1912 року в Костянтинограді відкрита земська чоловіча гімназія. Жіноча прогімназія вже шість років існувала до цього.
- •43. Політика «українізації» (коренізації), її наслідки. О. Шумський, м. Скрипник.
- •44. Входження усрр до складу срср.
- •45. Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.
- •46. Політика суцільної колективізації та розселянювання в Україні. Її соціально – економічні наслідки.
- •48.Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження.
- •53. Рух Опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни. Історичний внесок українського народу в перемогу в Другій світовій війні.
- •54. Визволення України від нацистських загарбників. Герої – визволителі України.
- •55. Україна на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни.
- •56. Наш край в роки Другої Світової та Великої Вітчизняної воєн.
- •57. Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни.
- •58. Голодомори 20ст. В Україні: причини та наслідки.
- •59. Пожвавлення літературно – мистецького життя України в умовах десталінізації. «Шістдесятники».
- •60. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50 – у першій половині 60-х рр. М. Хрущов.
- •61. «Косигінські реформи» та їхні наслідки для України.
- •63.Опозиційний рух в Україні (1965 – 1985рр.)
- •64. Національно – визвольний рух 60 – 80 років 20ст.
- •65. Повсякденне життя Українців у 1964-1985рр.
- •66. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно – демократичного руху в Україні.
- •67. Політична ситуація в Україні в 1985-1991 рр.
- •69. Проголошення державної незалежності України.
- •72.Прийняття Конституції України 1996р. Та її історичне значення.
- •73. Початок формування багатопартійності в Україні наприкінці 80- на початку 90-х років 20ст.
- •74. Кроки України на шляху до європейської інтеграції.
- •75. Досягнення сучасної української науки і освіти.
58. Голодомори 20ст. В Україні: причини та наслідки.
Голодомори часів радянського панування в Україні стали одними із засобів боротьби тоталітарної системи з українством. Вони мали жахливі наслідки для української нації: демографічні втрати, знищення генофонду, розорення сільського господарства, ліквідація соціальної опори українського руху та ін.
Серед головних причин голоду в Україні в 1921—1923 рр. слід назвати заборону ринкової реалізації хлібних надлишків та їх примусове вилучення державою, що зумовило падіння товарності сільського господарства в 1918—1920 рр. Селяни не були зацікавлені в розвитку виробництва та зменшували-посіви, зокрема в районах активного здійснення продрозкладки (Чернігівська, Харківська, Полтавська губернії). Навіть світова й громадянська війни, які зруйнували матеріальну базу сільського господарства, завдали менших збитків селянським господарствам. «Викачування» хліба у селян з одночасним скороченням промислового виробництва завершило процес занепаду ринкових відносин. Але голод 1921 р. був зумовлений ще й дією природної стихії. Поштовхом став неврожай,спричинений великою посухою.
Урожай 1921р. був значно менший, ніж у 1920 р., і становив 768,5 млн пудів. Це не могло забезпечити навіть прожитковий мінімум.
Розраховувати на можливість поповнення хлібного дефіциту за рахунок Росії було марно. У 1921 р. в Росії був більший недорід, ніж на півдні країни, , і керівництво РКП(б) поставило перед українським керівництвом завдання збільшувати постачання продуктів для Росії.
Голод охопив південні райони України: повіти Донецької, Миколаївської, Одеської, Катеринославської, Полтавської губерній. Кількість голодуючих у степових губерніях із грудня 1921 р. до травня 1922 р. зросла більше ніж утричі — з 1,2 до 3,8 млн осіб, а в усіх губерніях — до 5,6 млн осіб, що становило 25 % усіх жителів.
Визнання факту голоду в Україні, як і надання допомоги голодуючим, прийшло з великим запізненням. Вважалося, що в Росії голод, а в Україні — неврожай.
Лише після врожаю 1923 р. ситуація почала змінюватися. Збільшення зернових ресурсів дало змогу покращити харчування населення, розпочався процес відновлення поголів'я худоби.
Державна кредитна система, податкова й земельна політика, а також державна торгівля та кооперування селян повинні мати сільськогосподарське виробництво. Використовувалася можливість благодійної допомоги із залученням коштів із-за кордону.
Одним із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу був голод 1932—1933 рр. Безпосередньо його причиною було насильницьке вилучення хліба в селян. Загалом виникнення голодомору в Україні було зумовлене такими національно-політичними та соціально-економічними чинниками:
— необхідність знищення українського селянства як свідомої національної верстви, що загрожувала імперським інтересам Москви;
- непосильні для селян хлібозаготівлі;
- надмірний хлібний експорт;
- небажання колгоспників працювати в громадському господарстві; конфіскація владою продовольчих запасів;
- економічні прорахунки, спроба здійснити соціалістичне будівництво воєнно-комуністичними методами.
Протягом січня—листопада 1930 р. в Україні було заготовлено 400 млн пудів хліба, за такий самий період 1931 р. — 380 млн пудів. Вилучався навіть посівній фонд. 7 серпня 1932р. ВЦВК і РНК СРСР був прийнятий закон про охорону соціалістичної власності, який за крадіжку колгоспної чи кооперативної власності передбачав розстріл або позбавлення волі терміном не менше ніж 10 років із конфіскацією майна. У народі цей документ назвали «законом про п'ять колосків».
Незважаючи на небачену жорстокість, виконати план хлібозаготівлі в 1932 р. не вдалося. Із метою «виправлення» ситуації в Україну прямує надзвичайна хлібозаготівельна комісія на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим. Зміцнюється керівництво КП(б)У — другим секретарем ЦК і секретарем Харківського (столичного) обкому партії стає особистий посланець Й. Сталіна — П. Постишев, відбуваються репресії проти комуністів. У селян починають конфісковувати вже не тільки зерно, а й усі продукти харчування.
Точну цифру людських жертв голодомору 1932—1933 рр. установити неможливо. Дослідники називають дані від 3,5 до 12 млн осіб.
Унаслідок голодомору було остаточно зламано опір селян колгоспно - радгоспній системі та суттєво підірвано сили у відстоюванні споконвічних національних прав. Колгоспний лад став однією з основ командної економіки й тоталітарного режиму.
Голод 1946—1947рр. був одним із наслідків антилюдської моделі відбудови народного господарства. У повоєнний час на селі склалося вкрай несприятливе становище: за роки війни скоротилися посівні площі, зменшилося поголів'я худоби, не вистачало техніки, а особливо робочих рук, що вимагало зміни державної політики на селі. Але сталінське керівництво не збиралося нічого змінювати, село мало стати одним із головних джерел для проведення відбудови. Під тиском Москви уряд УРСР та ЦК КП(б)У планував на 1946 р. форсовано збільшити посівні площі, урожайність і хлібозаготівлю.
Навесні—улітку 1946 р. 16 областей України вразила посуха. Валовий збір зерна був у три рази менший, ніж у 1940 р. Керівники деяких областей почали наполегливо звертатися до уряду з проханням зменшити планові завдання хлібозаготівлі, які в липні 1946 р. були збільшені з 340 до 360 млн пудів. Відповіддю на звернення про допомогу стали репресивні заходи. У сільські райони виїхали представники вищих органів республіки, областей, суду, прокуратури. Тільки за перший квартал 1947 р. до судової відповідальності було притягнуто 1,5 тис. голів колгоспів, до партійної відповідальності за невиконання вказівок партії — 6 тис. комуністів. Було відновлено дію «Закону про п'ять колосків», за яким засуджено й ув'язнено тисячі селян. Народ почав тікати від голодної смерті до більш благополучних районів (Західна Україна), міст. Щоб уникнути збезлюднення села, каральні органи почали відшукувати та повертати селян назад. Незважаючи на суворі репресії, удалося зібрати лише 60 % від плану хлібозаготівлі (було вилучено навіть насінний фонд).
Посуха загострила й проблему кормів, що відбилося на тваринництві. Почався падіж худоби. Щоб уникнути масового характеру цього явища, було дозволено здавати худобу на забій понад планові норми. Це призвело до того що в деяких областях план зі здачі м'яса було перевиконано вдвічі. У результаті тваринництво республіки зазнало величезних утрат, компенсувати які доводилося довго. У той час коли за межі України ешелонами вивозився хліб,(так, лише до країн Східної Європи та Франції було вивезено безвідплатно 1,7 млн тонн для підтримки тих режимів, що там установилися), розпочався голод, жертвами якого стали майже 1 млн осіб. Опинившись перед катастрофою, керівництво України на чолі з М. Хрущовим намагалося зменшити її масштаби за рахунок західних областей і звертання по допомогу до Москви. Для проведення посівної кампанії була надана позичка в 35 млн пудів.
Наслідками голоду стало ускладнення і без того важкого процесу відбудови; скорочення трудових ресурсів села і його можливостей; падіння морального духу населення; невиконання планів п'ятирічки з відбудови сільського господарства.
Висновок. Голодомори 1921—1923,1932—1933 і 1946—1947рр. — це жахливий результат політики радянського тоталітаризму щодо селянства. Жертвами голодоморів стали майже 10 млн осіб. Соціальним наслідком голодоморів стало фактичне знищення селянства в Україні.