- •1.Найдавніші часи, початки цивілізації на території України.
- •1) Кам'яний вік — це 99% усієї історії людства.
- •2.Східні слов’яни на території України. Розселення. Культура і вірування східних слов’ян.
- •2. Теорія природничоісторичного процесу утворення класів і держави у східних слов'ян:
- •4.Київська держава за правління Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Культура Київської Русі. Історичне значення Київської Русі.
- •7. Загарбання земель України іноземними державами в 14 – 16 ст.
- •8.Українські землі під владою Речі Посполитої. Виникнення українського козацтва.
- •9. Запорізька Січ – державно – політичне утворення українського народу. Роль українського козацтва у боротьбі українців проти агресії Польщі, Туреччини, Кримського ханства.
- •21 Березня 1654 р. Цар Олексій Михайлович і Боярська дума затвердили «Статті Богдана Хмельницького» (так звані «Березневі статті»), що визначили становище України в союзі з Росією:
- •12. Соціально – економічне і політичне становище України в другій половині 17ст.
- •13. Становище Української держави в роки гетьманування і. Мазепи. Північна війна та Україна.
- •14. Посилення колоніальної політики Російської імперії щодо України у першій половині 18 ст. Соціально – економічний розвиток Правобережжя.
- •II етап (1728—1734) — повернення Україні частини її прав і вольностей.
- •16. Занепад феодально – кріпосницької системи в Україні та зародження товарно – грошових відносин в першій половині 19ст.
- •17. Антиукраїнська політика російського царизму та початок відродження української свідомості, Кирило – Мефодіївське товариство.
- •18. Західноукраїнські землі в першій половині 19ст. «Руська трійця». Революція 1848р. В Австро – Угорщині та скасування кріпосного права.
- •2. Особливості розвитку освіти:
- •21. Національне гноблення українців в складі Російської та Австро – Угорської імперій. Заборона української мови. Активізація українського національного руху.
- •22. Економічний розвиток та суспільно – політичний рух в Україні на початку 20ст. Діяльність політичних партій в Україні.
- •23.Соціально – економічний розвиток та політичне становище західноукраїнських земель на початок 20ст.
- •24.Україна в роки першої російської революції 1905 – 1907рр.
- •25. Політика російського царизму стосовно України в 1907 – 1914р.
- •26. Початок Першої світової війни. Воєнні дії в 1914р. На українських землях.
- •27.Вплив Першої світової війни на формування українського національного руху в Галичині та Наддніпрянській Україні.
- •28.Українські землі в 1915 – 1917рр.
- •29.Початок Української революції, утворення Центральної Ради.
- •30. Перший Універсал Центральної Ради та його історичне значення.
- •33.Внутрішня та зовнішня політика Української Держави. П. Скоропадський.
- •37. Радянсько-польська війна і Україна.
- •38. Українське питання на Паризькій мирній конференції.
- •39. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917—1920 рр.
- •40. Культура і духовне життя України в 1917- 1920рр.
- •41.Наш край на початку 20 століття.
- •11 Листопада 1912 року в Костянтинограді відкрита земська чоловіча гімназія. Жіноча прогімназія вже шість років існувала до цього.
- •43. Політика «українізації» (коренізації), її наслідки. О. Шумський, м. Скрипник.
- •44. Входження усрр до складу срср.
- •45. Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.
- •46. Політика суцільної колективізації та розселянювання в Україні. Її соціально – економічні наслідки.
- •48.Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження.
- •53. Рух Опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни. Історичний внесок українського народу в перемогу в Другій світовій війні.
- •54. Визволення України від нацистських загарбників. Герої – визволителі України.
- •55. Україна на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни.
- •56. Наш край в роки Другої Світової та Великої Вітчизняної воєн.
- •57. Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни.
- •58. Голодомори 20ст. В Україні: причини та наслідки.
- •59. Пожвавлення літературно – мистецького життя України в умовах десталінізації. «Шістдесятники».
- •60. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50 – у першій половині 60-х рр. М. Хрущов.
- •61. «Косигінські реформи» та їхні наслідки для України.
- •63.Опозиційний рух в Україні (1965 – 1985рр.)
- •64. Національно – визвольний рух 60 – 80 років 20ст.
- •65. Повсякденне життя Українців у 1964-1985рр.
- •66. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно – демократичного руху в Україні.
- •67. Політична ситуація в Україні в 1985-1991 рр.
- •69. Проголошення державної незалежності України.
- •72.Прийняття Конституції України 1996р. Та її історичне значення.
- •73. Початок формування багатопартійності в Україні наприкінці 80- на початку 90-х років 20ст.
- •74. Кроки України на шляху до європейської інтеграції.
- •75. Досягнення сучасної української науки і освіти.
22. Економічний розвиток та суспільно – політичний рух в Україні на початку 20ст. Діяльність політичних партій в Україні.
Після реформи 1861 р. економіка України розвивалася стрімкими темпами, особливо значні успіхи були досягнуті в промисловості. Май же 21 % усієї промислової продукції Російської імперії вироблявся в Україні. Економічний розвиток України мав ряд особливостей. По-перше темпи розвитку деяких галузей (гірничої, металургійної, кам'яновугільної, цукрової) були вищими, ніж у центрі. По-друге, в Україні існувала нерівномірність розвитку окремих регіонів. Найвищим цей рівень був на Півдні України. Значно відставало Правобережжя; у південно-західних районах переважало дрібнотоварне виробництво. По-третє, розвиток економіки культури стримувався сильним політичним. соціальним та національним гнобленням, залишками кріпосництва. По-четверте, Україна не була окремим, самостійним економічним регіоном, а входила до складу загальноімперської економічної системи.
Деякі головні риси економічного розвитку України були такими ж, як і в цілому в Росії Так, в Україну, як і в інші регіони імперії, широко проникав іноземний капітал. Особливо це виявлялося у Донецько-Криворізькому районі, де значна кількість шахт, рудників, заводів належала іноземцям. На початку століття в Україні з'являються перші монополії - синдикати «Продуголь», «Продамет», «Продруда», які концентрують у своїх руках значну частину виробництва.
Активізація суспільно-політичних рухів сприяла утворенню перших політичних партій Україні.
«Революційна українська партія» (РУП) була створена у 1900 р. у Харкові. Метою партії була боротьба за національні права та соціальну революцію, захист інтересів, передусім селянства. Проте керівники партії не мали єдиної думки щодо стратегії і тактики її діяльності, і це спричинило її розкол. У 1902 р. з РУП вийшла група М. Міхновського, яка заснувала«Українську народну партію» (УНП), що виступала з гаслом «Україна для українців».У 1904 р. від РУП відділилася група М. Меленівського, яка вважала, що треба об'єднатися з російською соціал-демократією. Ця група стала називатися «Спілка». Та частина РУП, що залишилася, перейменувалася на «Українську соціал-демократичну робітничу партію» УСДРП), лідерами якої були В. Винниченко, І Петлюра. Вони виступали за демократизацію суспільного ладу, автономію України, Крім цього, в Україні в 1904 р. були створені ліберально-буржуазні партії: «Українська радикальна партія» (УРП), лідери-С. Єфремов, Грінченко; «Українська демократична партія» (УДП), лідер-Є. Чикаленко. У 1905 р. ці партії об'єдналися і створили «Українську радикально-демократичну партію» (УРДП), що виступала за конституційну монархію, автономію України, земельну реформу.
Українські партії розподілялися на дві групи щодо перспектив політичного розвитку України: 1) автономія України у федеративній Росії; 2) самостійність України.
23.Соціально – економічний розвиток та політичне становище західноукраїнських земель на початок 20ст.
На початку XX ст. всі західноукраїнські землі продовжували перебувати у складі Австро-Угорської імперії. Тут мешкало понад 4,6 млн українців. Східна Галичина, де проживало українське населення, як і раніше, в адміністративному відношенні була об'єднана із Західною (польською) Галичиною в Королівство Галіції і Лодомерії. Увесь цей край поділявся на 50 повітів. Окремою адміністративною територією була Буковина, до якої входило 10 повітів. Закарпатські землі складалися з 4 українських комітетів.
Економіка на цих землях розвивалась уповільненими темпами, мала колоніальний характер, що виявлялося в її структурі та динаміці. Одним із найрельєфніших проявів цього процесу був вивіз сировини із західноукраїнських земель до метрополії на переробку. Сировина становила понад 90 % усього експорту із західноукраїнських земель в інші країни. Природні багатства краю експлуатувалися нераціонально, по-хижацькому. На зламі ХІХ-ХХ ст. щорічні вирубки лісу в Карпатах перевищили 6 млн м3, що призвело до різкого скорочення площі лісів і порушення екологічної рівноваги.
Переважна більшість західноукраїнських підприємств була дрібною і маломеханізованою. У 1902 р. 94 % промислових підприємств Галичини налічували до 5 робітників, тут діяло лише 5,5 % парових двигунів, що функціонували в імперії.
Про колоніальний характер Галичини свідчить її галузева структура, яка характеризувалася перевагою харчових підприємств (34,3 %), лісозаготівлі та обробки лісу (20 %). Підприємства машинобудування, ремонту, металообробки складали лише 10 %. З традиційних галузей успішно розвивався видобуток солі. У 1906 р. на частку Галичини припадало 64 % вартості загальнодержавного виробництва солі. Проте західноукраїнські землі не обійшли й нові тенденції розвитку. Як і у світовій економіці в цілому, тут з'являються монополії, головним чином іноземні.
Західноукраїнські землі залишалися відсталими аграрними провінціями Австро-Угорщини. У сільському господарстві було зайнято
близько 90 % населення. Зберігалося велике поміщицьке та церковне землеволодіння. Поміщикам належало понад 40 % усіх земель.
На початку XX ст. в Західній Україні розгорнулася боротьба за реформу виборчої системи, що було складовою частиною національно-визвольного руху. У 1914 р. сейм схвалив новий виборчий закон, згідно з яким українським партіям надавалося 27,2 % місць, українцям дозволялося обіймати посади службовців урядових установ у повітах Галичини і Буковини. Проте система виборів до місцевих органів влади так і не була змінена, й українці знаходилися в нерівних умовах з іншими національними групами.
На початку XX ст. у Галичині визначилися три напрямки політичної думки:
1) москвофільський, який поволі спадав;
2) австрійський ультралоялізм, тобто орієнтація на Австро-Угорщину і вірність династії Габсбургів;
3) самостійницький, державницький, за створення української незалежної держави.
Більшість української громадськості в Галичині в цей час займала про австрійську антиросійську позицію. Це пояснюється тим, що політика Російського уряду була активно ворожою українцям, як у самій Росії, так і за її межами.
Західноукраїнський національний рух був представлений різними суспільно-політичними течіями: москвофілами, народовцями, радикалами.
Східна Галичина була центром національного руху в Західній Україні. Наприкінці XIX ст. новим явищем в національно-визвольному русі стало утворення перших політичних партій.
За ініціативою І. Франка та М. Павлика в 1890 р. була створена Русько-Українська радикальна партія (РУРП). її програма:
— утвердження ідеалів наукового соціалізму;
— створення демократичних підвалин для розвитку суспільства;
— використання досягнень науки та культури для зростання національної самосвідомості українців;
— передача землі селянам за викуп.
Криза в партії привела до її розколу в 1899 р. Частина членів партії перейшла в Українську соціал-демократичну партію, а інша частина заснувала нову партію — Націонал-демократичну (НДП), лідерами якої були ДО. Романчук, І. Франко, М, Грушевський. Цілі партії: боротьба за незалежну Україну, національне єднання східних та західних українців, сприяння активізації національного руху в Північній Буковині.
Партія займалася пропагандою серед селян, прагнула послабити позиції москвофілів та народовців.
В Західній Україні діяли соціалістичні гуртки, які, об'єднавшись, у 1899 р. створили Українську соціал-демократичну партію (УСДП). Лідером партії став Н. Ганкевич, мета партії — створення вільної республіки українського народу.
Видатною подією у західноукраїнському національному русі стале Львівське всенародне віче, що було присвячене 50-річчю скасування панщини в Східній Галичині. Віче проголосило самостійність українського народу в Західній Україні.
Наприкінці 1898 р. західноукраїнська громадськість урочисто відзначила 100-річчя виходу в світ «Енеїди» І. Котляревського,
Патріоти Галичини створили молодіжні організації «Сокіл» та «Січ», і яких молодь виховувалася на військових традиціях запорізьких козаків.
Кооперативний рух в Західній Україні був складовою частиною національного руху.
Висновок. Наприкінці XIX — початку XX ст. західноукраїнський національний рух політизувався. Були створені перші політичні партії. Східні Галичина отримала назву «українського П'ємонта» як центр об'єднання національно-визвольного руху українців.