16. Проаналізувати основні положення гуманістичної психології.

Гуманістична психологія— один з напрямків сучасної психології, орієнтованих на вивчення смислових структур людини.

Гуманістична психологія визнавала предметом дослідження унікальну особистість, як активну свідому істоту, яка відповідає за своє життя і прагне до втілення моральних ідеалів. Особистість потребує зв’язків з іншими людьми, відчуває необхідність постійного самовдосконалення, шукає сенс життя.

Найбільш відомими провідними дослідниками цього напряму були А.Масллоу та К.Роджерс.

Масллоу запропонував ідею про те, що джерелом психічного розвитку є прагнення особистості до самореалізації, тобто повного вияву людиною усіх її можливостей. На його думку, вищі потреби можуть бути реалізовані лише після того, як задоволені нищі потреби.

Мотиваційна сфера являє собою структурну піраміду побудовану за ієрархічним принципом. На вершині піраміди проблеми в самоактуалізаціїї- 10%, потім потреби в увазі; любові з боку оточуючих; потреби в безпеці; фізіологічні потреби-85%.

Карл Роджерс: Кожна жива істота має прагнення турбуватися про своє життя та покращувати його, для цього вона має з народження відповідні компетенції.

Людина формується на основі різноманітного досвіду, який вона отримує у спілкуванні з іншими, що формує її систему уявлень про реальне «Я» . Однак люди мають не тільки реальне «Я» а і ідеальне. Тобто уявлення про те, якими б вони хотіли бути. Людина прагне наблизити «Я- реальне» до «Я- ідеальне» ,тобто здійснити само актуалізацію.

17. Розкрити основні положення вітчизняної психології про сутність психіки та механізми ії функціонування й розвитку. Змістом психіки є ідеальні відображення об’єктивно існуючих явищ.  Психіка-це  суб’єктивний  відбиток  об’єктивної  дійсності  в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини  з  зовнішнім середовищем.

Погляд на філогенез, який існував у радянській психології і зараз є найбільш розробленим, вказує на те, що існує взаємообумовленість між рівнем розвитку психіки і рівнем організації нервової системи її тілесного носія. Про це переконливо свідчать порівняльно-фізіологічні й зоопсихологічні дані. Ця взаємообумовленість склалася у процесі адаптації організму та його психічного складу до середовища. На стадії виникнення життя живі істоти починають реагувати не лише на біотичні впливи, що входять у процес обміну речовин, а й на нейтральні, небіотичні впливи, якщо вони сигналізують про появу життєво важливих (біотичних) впливів. Здатність реагувати на нейтральні подразнення, які сигналізують про появу життєво важливих впливів, називають чутливістю. Поява чутливості є ознакою виникнення психіки. У процесі дослідження психіки висловлено багато суджень про її сутність і природу, які можна звести до таких положень: а) психіка - ідеальне (нематеріальне) утворення, що існує реально. Вона проявляється в діяльності, спілкуванні, пізнанні людиною світу і себе; б) психіка - особлива форма відображення («сканування») людиною світу і себе в ньому; в) психічні явища причинно зумовлені - мають матеріальні та ідеальні умови. їх не завжди легко виявити. В різних умовах результати їх дії можуть бути різними; г) психіка - суб'єктивний образ зовнішнього впливу і внутрішніх переживань. ґ) пізнання людиною світу за допомогою психіки - нескінченний рух від незнання до знання, від одного знання до іншого. Психіка виконує сигнальну та регулятивну функції. Сигнальна функція психіки полягає в повідомленні людині про умови її життя, інших людей і її саму. Між сигналом і відповіддю на нього виникають певні відношення і зв'язки, «умовні рефлекси» (І. Павлов). Одні сигнали - подразники зовнішнього світу (звук, світло, тиск, колір) - викликають відчуття, сприймання, зумовлюють виникнення у мозку відчуття чи образу. Вони утворюють першу сигнальну систему. Регулятивна функція психіки полягає в узгодженні завдяки дії відчуттів, сприймання, мислення, уяви поведінки та діяльності із зовнішніми умовами. Якщо об'єктом діяльності є інша людина, регулятивна функція стає ще складнішою.