47. Проаналізувати особливості розгляду проблеми особистості.

Розробка проблематики особистості в психології - це інтенсивно розвивається галузь науки, в якій накопичуються все більше і більше нових даних. У цій області існує досить великий сектор напрямків і теорій - від напрямків, переважно підкреслюють біологічну, спадкову обумовленість особистісних характеристик людини, до напрямків, які акцентують свою увагу на виключно культурних факторах. Останній напрям носить вкрай обмежений характер внаслідок обмеженості в ньому трактування культури та соціальності. У психології особистості відбуваються значне накопичення емпіричних даних і розробка методик дослідження особистості. Формулювання ряду теоретичних положень, про які говорилося вище, поки що не призвело до задовільного знання про особистість людини. Разом з тим більшість психологів, які мають достатній досвід роботи в цій області, все більше усвідомлюють необхідність переходу від розробки приватних, хоча і важливих питань у галузі психології особистості до створення більш широких теоретичних узагальнень.

48. Розкрити особливості системної будови особистості.

Особистість- це системна якість, яка набувається людиною, у предметній діяльності і спілкування та характеризується представленості суспільних відносин в індивіді. Нємов Р.С. і Крутецький В.А. визначають 3 характеристики психологічної особистості: Стійкість-це відносно постійна структура психологічного складу людини. Єдність - особистість складає єдність усіх якостей, кожна якість особистостей набуває своє значення в залежності від її співвідношення з іншими якостями. Активність - це характеристика , що має прояв у діяльності спрямованості на пізнання зміни навколишнього середовища та власного світу. Проблема структури особистості тісно пов’язана з вирішенням питання про співвідношення біологічного і соціального в людині. Цю проблемі вирішували не однозначно.

49. Пояснити сутність механізмів психологічного захисту.

Протирічча,що існують між «его» з одного боку, та «супер-его» з іншого вирішується за допомогою захисних механізмів,що знижують не приємні емоційні переживання людини.

Захисні механізми починають свою дію, коли досягнення мети в звичайний спосіб не можлива,або людина вважає,що це не можливо.

Механізми:

1. Заперечення – активне не сприйняття особистісних переживань,що супроводжуються фантазуванням та брехнею.

2. Витіснення — факт усунення особистості негативних переживань із сфери усвідомлення у сферу без усвідомлення, що супроводжується функціональною амнезією.

3. Проекція — приписування особистістю оточуючим людям неприємної для себе думок,або переживань.

4. Ідентифікація — наслідування,або уподібнення себе з реальними чи уявними людьми достойною справою та соц.. групою. Здійснення шляхом наслідування манери поведінки та поглядів авторитетних осіб. Сприяє підвищенню власної безпеки.

5. Раціоналізація(захисне мотивування). Людина свідома чи безсвідома висуває не справжню причину власних бажань,намірів,вчинків з метою виправдати себе у власних очах та в очах оточуючих. Може виявитися також у зниженні цінності бажаних об*єктів досягнення яких людиною є не можливим.

6. Включення — механізм,що забезпечує переоцінення травматичного фактору.

7. Заміщення — перенос дії з об`єкту який є не доступним на бік,що є доступним.

8. Сублімація – трансформація неусвідомленних сексуальних імпульсів у соц. схвалених подіях.

9. Регресія – механізм повернення до подоланих стадій розвитку.